Постанова № 41018885, 23.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року 810/5619/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша компанія Максимум" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Перша компанія Максимум» з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0006252203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3291,25 грн. (основне зобов'язання - 2633,00 грн., штрафні санкції - 628,25 грн.)

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Фобос - О». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Перша компанія Максимум» та ТОВ «Фобос - О» є фіктивними та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з надання контрагентом послуг мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Перша компанія Максимум» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі до суду заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша компанія Максимум» є юридичною особою, що перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.05.2014 № 200045552. Взято на податковий облік в органах ДПС 20.02.2012 за № 24826.

10 січня 2013 року між позивачем та Міністерством соціальної політики України було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 13/19- ВТ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2013 році надати замовникові (Міністерству соціальної політики України) послуги з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги за вартістю, на умовах та у порядку, встановленими умовами даного договору (а.с. 65-70 т. ІІІ).

Для виконання умов даного договору, 05.08.2013 між позивачем та ТОВ «АДМЕТ - ГРУП» був укладений Договір поставки товару № А - 05/08, згідно із яким постачальник (ТОВ «АДМЕТ - ГРУП») зобов'язався поставляти та передавати у власність позивача продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у якості та за ціною, що визначається накладною на кожну окрему партію товару, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати такий товар по факту його поставки (а.с. 35 - 38 т.І).

На підтвердження факту придбання товару у ТОВ «АДМЕТ - ГРУП», позивачем було надано заявки на постачання товару за Договором від 05.08.2013 № А - 05/08 (а.с.222 - 236 т. І), видаткові накладні (а.с.39 - 124 т. ІІ), податкові накладні (а.с. 237 - 245 т.І, а.с. 1 - 88 т.ІІ).

Загальна сума придбаного позивачем товару у ТОВ «АДМЕТ - ГРУП» за січень та за лютий 2014 року становить 5817667,00 грн.

Вказані операції були належним чином відображені у податковій звітності за січень та лютий 2014 року, що підтверджується податковими деклараціями за січень та лютий 2014 року та додатками до них (а.с. 1- 30, 32-63 т.ІІІ).

Податковий кредит за вказаними операціями позивачем не формувався, оскільки такі операції не надають права на формування податкового кредиту, що підтверджується Додатками 5 до податкових декларацій за січень та лютий 2014 року (а.с. 4-5, 38 т. ІІІ).

У подальшому, для здійснення перевезення придбаного у ТОВ «АДМЕТ - ГРУП» товару, між позивачем був укладений та ТОВ «Фобос - О» був укладений Договір про надання послуг від 30.12.2013 № ПКМ 30/12, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Фобос - О») брав на себе зобов'язання надавати власними та залученими силами послуги за плату протягом січня 2014 року, які включають в себе: комплекс заходів для організації безперервної поставки, але не виключно по території України, вантажів, за місцями призначення замовника, зокрема: пошук перевізників, організацію відправлення та одержання вантажу, інші послуги, пов'язані з супроводженням, перевезенням та контролем за відправкою / одержанням вантажу за місцями призначення замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплачувати надані послуги (а.с.145 - 148).

На підтвердження факту отримання ТОВ «Перша компанія Максимум» послуг від ТОВ «Фобос - О», позивачем було надано акти здачі - прийняття робіт від 02.01.2014 № 1006, від 03.01.2014 № 2018, від 06.01.2014 № 5007, від 08.01.2014 № 7024, податкові накладні від 02.01.2014 № 1006, від 03.01.2014 № 2018, від 06.01.2014 № 5007, від 08.01.2014 № 7024 (а.с. 149-156).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 15800,00 грн.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Фобос - О» податкових накладних у розмірі 2633, 34 грн.

У вересні 2014 року на підставі наказу Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 № 541 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Фобос - О» та ТОВ «Адмет - Груп» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, за результатами якої було складено Акт від 02.09.2014 № 3145/10-07-22-03-12/38097269.

За наслідками перевірки повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Адмет - Груп» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, посадовими особами податкового органу будь - яких порушень не встановлено.

Разом з цим, перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Фобос - О» у розмірі 2633,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Фобос - О», є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсної поставки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта ДПІ у Печерському районі про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос - О» від 03.04.2014 № 1015/26-55-22-07/38150128, відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами (у тому числі з позивачем). Також, встановлено відсутність у товариства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фобос - О».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0006252203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3291,25 грн. (основне зобов'язання - 2633,00 грн., штрафні санкції - 628,25 грн.).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу податкового кредиту певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання ТОВ «Фобос -О» послуг та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Перша компанія Максимум» понесло реальні витрати на оплату наданих ТОВ «Фобос -О» послуг. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується податковими накладними.

Платіжні доручення позивачем не було додано до матеріалів справи, оскільки вони були надані до Слідчого управління ГУМВС України в місті Києві, що підтверджується запитом від 30.05.2014 № 12/2-4127/23 (а.с. 109-110 т.ІІІ) та відповіддю на вказаний запит (а.с.131).

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії усіх вищенаведених первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фобос -О» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Фобос -О».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос -О».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.09.2014 № 0006252203 прийнято безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0006252203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перша компанія Максимум» (код за ЄДРПОУ: 38097269) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.