Рішення № 41017412, 29.10.2013, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

29 жовтня 2013 рокуСправа № 322/935/13-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

до: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості.

03 жовтня 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 18 131,37 грн. за кредитним договором № ZPNVR050540643 від 20.05.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного договору № ZPNVR050540643 від 20.05.2005 відповідач 20.05.2005 отримала кредит у розмірі 2016,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Кредитним договором обумовлено, що договір діє з моменту його укладення до повного виконання зобов'язань сторонами, тобто термін дії договору обумовлений моментом повного виконання зобов'язань.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 12.09.2013 має заборгованість 18 131,37 грн., яка складається з наступного: 991,26 грн. - заборгованість за кредитом; 6015,11 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 11 125,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

З наведених підстав та з посиланням на норми ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

28.10.2013 судом було отримано клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначається, що позовні вимоги підтримуються позивачем у повному обсязі, а також, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судовому засіданні визнав факт укладення з позивачем вищезазначеного кредитного договору та факт отримання кредиту у розмірі 2016,00 грн.

Заперечень проти позову відповідач не надав та пояснив, що своєчасне неповернення кредиту обумовлено його складним матеріальним становищем, а також зазначив, що звертався до позивача з проханням розстрочити сплату суми заборгованості, у чому було відмовлено.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

20.05.2005 між позивачем та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір № ZPNVR050540643 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти на строк по 18.05.2007 включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 2016,00 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 3,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,15 % від суми виданого кредиту початково в момент надання кредиту плюс сума, яка розрахована відповідно до п. 3.10 даного договору. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: починаючи з першого місяця, наступного за датою надання кредиту, щомісяця в період сплати, за який приймається період з «20» по «26» число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 124,05 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом та відсотками.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, відповідачем не були виконані зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивачем визначено суму заборгованості відповідача станом на 12.09.2013 у розмірі 18 131,37 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України та з огляду на умови договірних відносин між сторонами, відповідач зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто та у строк визначений у договорі.

Частиною другою статті 1054 та частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до п. 2.2.2 договору, позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 1.1, 3.1, 3.2 даного договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного Договору. Згідно зі ст. 549 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1, 2.3.1, 2.3.2, 3.3 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,68% на місяць, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до п. 3.2 договору відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в п. 1.1 суми щомісячного платежу по кредиту разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Отже, розрахунок відсотків позивачем зроблено вірно, виходячи з відсоткової ставки у 40,08% річних на поточну заборгованість та 80,16% на прострочену заборгованість.

Таким чином, з огляду на невиконання відповідачем належним чином взятих на себе зобов'язання за договором, у нього виникла заборгованість: за кредитом у розмірі 991,26 грн.; за відсотками - у розмірі 6015,11 грн., а відтак у цій частині суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підляє задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 547, 549 ЦПК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Позивачем розрахунок пені здійснено виходячи зі ставки у 0,15 % за кожен день прострочення. Проте, як вбачається з п. 4.1 договору, при порушенні позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,00% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.

За правилом частини третьої статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач на пропозицію суду, викладену в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження у справі, не надав додаткових нормативних та документальних обґрунтувань заявлених позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 125,00 грн. є необґрунтованими, а відтак підстави для задоволення позову у цій частині - відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову на суму 7006,37.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 20.09.2013, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 229,40 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на 38,64% від розміру заявлених вимог, сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 229,40*38,64% = 88,64 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість у розмірі 7006,37 грн. (сім тисяч шість гривень 37 коп.) за кредитним договором № ZPNVR050540643 від 20.05.2005, а саме: 991,26 грн. - заборгованість за кредитом; 6015,11 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 88,64 грн. (вісімдесят вісім гривень 64 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення у повному обсязі складено 01.11.2013.

Суддя С.С. Гасанбеков