Рішення № 41016004, 21.10.2014, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/748/14-ц

Провадження № 2/670/239/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами: А-1 - житловий будинок, загальною площею 95,8 м.кв., Б - літня кухня-сарай, загальною площею 32,0 м. кв., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пирогівка померла його мати - ОСОБА_2, яка була власником садиби, що знаходиться в АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, спадщину прийняв у відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із матір'ю. Однак у видачі свідоцтва про спадщину за законом державним нотаріусом йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на домоволодіння. У зв'язку з цим позивач просить визнати за ним право власності на спадкове майно у судовому порядку.

У судове засідання сторони, будучи повідомленими належним чином про місце, дату та час розгляду справи, не з'явились.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, у якій просив справу розглянути за його відсутності і задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, секретар сільської ради В.П. Мудрик також надала суду письмову заяву, у якій зазначила, що проти позову не заперечують, та просила справу розглянути за відсутності представника сільської ради.

21 жовтня 2014 року справа розглянута у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, враховуючи, що представник відповідача визнав позовні вимоги, які обґрунтовані та підтверджуються належними доказами, що не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пирогівка Віньковецького району Хмельницької області померла ОСОБА_2, яка була власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. На вказане майно після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, та спадкоємцем майна померлої за законом, як спадкоємець першої черги, є її син ОСОБА_1, який прийняв спадщину, оскільки на день смерті спадкодавиці проживав разом із нею.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, матір'ю якого записана ОСОБА_2; довідкою Петрашівської сільської ради № 600 від 15.09.2014 року,згідно якої протягом останніх п'яти років ОСОБА_2 постійно проживала разом із своїм сином ОСОБА_1 в АДРЕСА_2.

Відповідно до виписки з погосподарської книги виконкому Петрашівської сільської ради за 1991-1995 роки № 3, головою домогосподарства та власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_3) була ОСОБА_2.

Відповідно до даних оцінювального акту Віньковецького малого районного комунального підприємства «Інвентарбюро», вартість домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, до 1991 року побудови: житловий будинок «А-І», літня кухня-сарай «Б» - становить 13049 гривень.

Згідно довідки Петрашівської сільської ради № 600 від 15.09.2014 року, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була постійно зареєстрована в АДРЕСА_1, але протягом останніх п'яти років постійно проживала без реєстрації місця проживання разом із своїм сином ОСОБА_1 в АДРЕСА_2, який і здійснив поховання матері.

Крім того, згідно довідки виконкому Петрашівської сільської ради № 599 від 15.09.2014 року, ОСОБА_1 вступив у фактичне володіння спадковим майном (житловий будинок в АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка) після смерті матері ОСОБА_2

За даними інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 25.09.2014 року, наданої Віньковецькою державною нотаріальною конторою на запит суду, після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не відкривалася.

Згідно вимог Закону «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім'я та по батькові глави сім`ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Проте, у період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась у сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Оцінивши надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набула право власності на вказане нерухоме майно відповідно до закону, що діяв на час його створення , проте вчасно не зареєструвала своє право власності в органах БТІ відповідно до закону, що діяв на час відкриття спадщини, в зв'язку з чим і виник спір. Його вирішення можливе лише в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із положеннями ст. ст. 524, 529 ЦК України (1963 року),що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 р.), яка діяла на момент виникнення даних правовідносин спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Матеріалами справи підтверджено, що в силу ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року), ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_2 , та зокрема на житловий будинок із господарськими спорудами в АДРЕСА_1. Спадщину прийняв син померлої ОСОБА_1, вступивши в оперативне управління спадковим майном, та бажає узаконити своє право.

Однак померла ОСОБА_2 за життя не виготовила правовстановлюючі документи на домоволодіння, у зв'язку з чим позивач позбавлений права на отримання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, чим порушуються його особисті та майнові права, оскільки постановою нотаріуса від 16.09.2014 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказане майно.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Визнання права власності за позивачем на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями не оспорюється відповідачем та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

Позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 392 ЦК України, ст. ст. 524 - 527, 529 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 8, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів після отримання копії цього рішення через Віньковецький районний суд до апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя О.М. Волкова