Постанова № 41015608, 14.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1559/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: представника ПАТ "Бериславський МБЗ" - Горобченко Т.С,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" про стягнення адміністративно - господарських санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ХОВ ФСЗІ) звернулося з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Бериславський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Бериславський МБЗ") про стягнення 142710,05 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 85,62 грн., загальна сума 142795,67грн., яка не сплачена добровільно.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, головою правління ПАТ "Бериславський МБЗ" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, судом не були з'ясовані усі обставини у справі, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно до ч. 3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом першої інстанції було встановлено, що 18 лютого 2013 року ПАТ "Бериславський МБЗ" подано до ХОВ ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 557 осіб. Установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 22 місця. Як відображено у звіті, протягом вищезазначеного періоду на підприємстві працює 17 осіб з обмеженими фізичними можливостями. Таким чином, 5 робочих місць не заповнені.

Згідно листа Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 20.02.13 № 03-05/1764 адресованого ПАТ "Бериславський машинобудівний завод", в якому зазначено про неприйняття звіту форми №10-ПІ за 2012 рік, також запропоновано підприємству подати звіт, заповнений відповідно до п.3.2 Інструкції затвердженої наказом Мінпраці України №42 від 10.02.2007, а також про розмір адміністративно-господарських санкцій відповідач попереджений. Доказів подання нового звіту відповідачем до суду не надано.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням нормативу працевлаштування інвалідів до відповідача були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 142710,05 грн. Відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв'язку із порушенням строків їх сплати відповідачу нараховану пеню у сумі 85,62 грн. Загальна суму боргу склала 142795,67 грн., яку позивач просив стягнути в повному обсязі.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим, задовольнив позовні вимоги.

Однак, колегія суддів не може погодитися з цими висновками суду першої інстанції, та вважає, що судом першої інстанції не враховано, що ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" є підприємством з важкими умовами праці, на більшості посад якого інваліди працювати не можуть.

Так, згідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів і з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях з звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною і трудовою діяльністю, не забороненою Законом.

Відповідно до ст. 5, ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" умови трудового договору не можуть містить положень, що суперечать Законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Не можна працівнику пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я (ст.5).

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Наведені норми законодавства, чітко передбачають можливість працевлаштування інвалідів лише на тих підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях де існують звичайні умови праці, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що існує неузгодженість між цими нормами та статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка встановлює єдиний для всіх роботодавців норматив створення робочих місць.

З матеріалів справи також вбачається, що ПАТ "Бериславський машинобудівний завод", незважаючи на те, що є підприємством з важкими умовами праці, на більшості посад якого інваліди працювати не можуть, працевлаштувало у 2012 в середньому 17 інвалідів на посадах, які відповідають робочому місцю інваліда; подавало оголошення у газету "Маяк" та неодноразово повідомляло Центр зайнятості про готовність додаткового працевлаштування інвалідів, проте інваліди, які зверталися у Центр зайнятості, не виявляли бажання працювати на даному підприємстві.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" було вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, у зв'язку з чим адміністративно-господарські санкції були застосовані до нього необґрунтовано, що помилково не було враховано судом першої інстанції. У зв'язку з викладеним, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити Херсонському ОВФСЗІ у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - скасувати, та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" про стягнення адміністративно - господарських санкцій - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2014 року.

Головуючий: Милосердний М.М.

Судді: Бітов А.І.

Ступакова І.Г.