Рішення № 41015558, 15.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9701/14 15.10.14За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 69980,90 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Поліщук Л.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) 69980,90 грн. заборгованості та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України санкцій за спожите теплопостачання.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, допустив виникнення заборгованості за спожите теплопостачання (опалення та гаряче водопостачання).

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи зокрема, що Позивачем застосовані недійсні тарифи для обрахунку вартості теплопостачання, претензія Позивачем Відповідачу направлялася на недійсну адресу та що Відповідач не підписував договір з Позивачем, оскільки у шапці Договору невірно вказано прізвище Відповідача, а день укладення договору є вихідним днем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Позивач) відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 було перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2001.

У відповідності до Статуту Позивача, його було створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства від виконавця цих послуг.

Основними напрямками діяльності Позивача зокрема є: забезпечення послугами централізованого опалення до споживачів по внутрішньобудинкових мережах на підставі договорів, укладених Позивачем з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Позивачем безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі нарахування споживачам та збір плати за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів виробниками житлово-комунальних послуг.

Позивач зазначає, що у період із квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені виконавців цих послуг здійснювали ЖЕКи.

Відповідно до Окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 №905 Позивача (перейменованого з УЖГ) було зобов'язано заключити договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, а відповідні ЖЕКи було зобов'язано передати всю первинну документацію та провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010.

Так, між Позивачем в особі директора КП ЖЕК «Ярославська» (на підставі договору доручення та довіреності), та Відповідачем було укладено Договір № 335 від 01.04.2007, за умовами якого Позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті Відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку № 1 до Договору.

Приміщення, у яке ці послуги постачаються, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площа 91,30 кв.м., та відповідно до п. 1.2 Договору належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 06.02.2006.

За умовами п. 2.1 Договору, Позивач зобов'язався, зокрема, на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі Відповідача інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг, а також у 3х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надавати власнику або орендарю (тобто Відповідачу) платіжне доручення про суму сплати спожитих комунальних послуг.

Натомість, у відповідності до п. 3.1 Договору, Відповідач зобов'язався в 3х денний термін, після надходження платіжного доручення, але не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це Позивача в зазначений термін.

Як вбачається із наданих сторонами письмових пояснень та доказів, індивідуальні засоби обліку теплопостачання (опалення та гаряча вода) та холодного водопостачання у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, площа 91,30 кв.м., щодо якого укладений Договір, не встановлювались та відсутні, а відтак розрахунок за теплопостачання та холодне водопостачання у вищевказане приміщення здійснюється за регульованими тарифами пропорційно площі вищевказаного приміщення (у даному випадку розпорядження КМДА № 758 від 30.06.2009, № 859 від 01.06.2011 та №2316 від 07.12.2011).

При цьому, судом відхиляються посилання Відповідача щодо недійсності тарифів за вказаними розпорядженнями, позаяк вони втратили чинність. Суд зазначає, що вищенаведені розпорядження застосовані Позивачем правомірно, оскільки вони були чинними та діяли саме станом на час споживання Відповідачем опалення та гарячого водопостачання та нарахування плати за це, і лише пізніше були скасовані.

Також судом відхиляються твердження Відповідача щодо направлення Позивачем йому претензії на недійсну адресу, та натомість суд констатує, що дана претензія направлялася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно з ЄДР ЮО та ФОП, а відомості з даного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Щодо питання отримання Відповідачем від Позивача платіжних доручень на оплату передбачених Договором послуг, то суд зазначає, що оскільки Договором не передбачено чіткого порядку передачі цих платіжних доручень (наручно, поштою, кур'єром тощо), то саме Відповідач як заінтересована особа в перерахуванні коштів згідно цих платіжних доручень у встановлений Договором строк, повинен звертатися до Позивача за їх отриманням, і матеріали справи не містять доказів, що Позивачем було відмовлено Відповідачу в їх наданні, а тому будь-які несприятливі наслідки неотримання платіжних доручень та отже, їх неоплати у встановлений Договором строк, покладаються на Відповідача.

Також, усупереч положенням ст. 33 ГПК України щодо розподілу обов'язку доказування між сторонами, Відповідачем не надано суду належних доказів, що у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Артема, 10, площа 157,1 кв.м., передбачені Договором послуги у весь заявлений Позивачем період не постачались.

Судом встановлено, що за період з 17.09.2010 по 30.06.2012 наданими Позивачем обліковими картками абонента, які не спростовані Відповідачем, та Договором про реструктуризацію заборгованості від 01.01.2012, підтверджується постачання передбачених умовами Договору послуг з теплопостачання (опалення та гарячого водопостачання), заборгованість по оплаті яких станом на 23.04.2014 та на даний час складає 60202,61 грн.

При цьому, судом відхиляються твердження Відповідача щодо не підпитання ним цього договору через зазначення в шапці Договору невірного прізвища Відповідача, та суд зазначає, що даний договір був підписаний саме Відповідачем, оскільки в графі «реквізити сторін» міститься правильне ПІБ Відповідача та його підпис. Протилежного суду не доведено. Оригінал договору було оглянуто в судовому засіданні. Та усупереч твердження Відповідача укладення договір у вихідні або святкові дні також не заборонено законом.

Отже, вищевказана сума заборгованості за період з 17.09.2010 по 30.06.2012 складає 60202,61 грн., а відтак, у відповідності до статей 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відтак, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення.

Разом з цим, щодо нарахованих Позивачем штрафних санкцій, то суд зазначає, що всупереч твердженням Позивача матеріали справи не містять доказів за згодою сторін або в судовому порядку розірвання Договору про реструктуризацію заборгованості від 01.01.2012.

А відтак, він є чинним, тому відповідно до ст. 604 ЦК України, зобов'язання сторін за Договором за період з 01.09.2010 по 01.01.2012 припинилися за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, та заборгованість по Договору за сказаний період сторони домовилися погашати згідно погодженого графіку рівними частинами з січня 2012 року по грудень 2016 року (включно).

Тобто, по частині заборгованості (з 01.09.2010 по 01.01.2012), яка входить до предмету даного судового спору (з квітня 2007 року по червень 2012 року), за згодою сторін було перенесено строки виконання зобов'язань, тому наведені Позивачем у розрахунку заборгованості строки прострочення виконання зобов'язань є необґрунтованими, оскільки виконані без урахування графіку оплат по Договору про реструктуризацію заборгованості від 01.01.2012.

Окрім того, Договором про реструктуризацію заборгованості від 01.01.2012 було також реструктуризовано заборгованість і по іншому договору, який не є предметом даного судового спору, проте позивачем не надано доказів та детального розрахунку, щодо того, які саме суми від заборгованостей по даному Договору та по іншому договору, який не є предметом даного судового спору, увійшли в щомісячні платежі.

А відтак, за відсутності такого розрахунку, суд не може перевірити та визнати обґрунтованими або необґрунтованими здійснені Позивачем нарахування інфляційних та 3% річних на заборгованість, яка виникла з 01.09.2010 по 01.01.2012, оскільки Позивачем не доведено помісячного розміру заборгованості згідно з графіком, яка є простроченою з боку Відповідача, та періоди її прострочення. З огляду на наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Натомість нарахування інфляційних та 3% річних, здійснені Позивачем за період з січня 2012 року по червень 2006 року (включно) суд визнає обґрунтованими, проте відповідно до графіку нарахувань та оплат за указаний період (сумуючи позитивні та від'ємні значення) заборгованість по нарахованим 3% річних та інфляційним дорівнює нулю, тому в цій частині підстави для стягнення заборгованості в суду відсутні та суд у позові відмовляє.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, загалом, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в вищеописаних судом розмірах.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 60202 (шістдесят тисяч двісті дві) грн. 61 коп. заборгованості, а також 1571 (одну тисячу п'ятсот сімдесят одну) грн. 72 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014

Суддя Сташків Р.Б.