Ухвала суду № 41015469, 16.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9824/13-ц 16.10.2014 16.10.2014 16.10.2014

Провадження №22-ц/784/2723/14

Провадження № 22ц/784/2723/2014 Головуючий у першій інстанції: Разумовська О.Г.

Категорія 05 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

16 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2014 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні, та за

зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні.

Позивач зазначав, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину належить на праві власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. 1/3 частка цієї квартири належить відповідачу. Відповідач є його дядьком. Між ними склалися неприязні стосунки, з приводу володіння та користування спірним житлом.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд припинити право власності ОСОБА_5 на його частку та визнати за ним право власності на спірну квартиру, а також стягнути з нього на користь відповідача компенсацію вартості 1/3 частини спірної квартири.

ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірною квартирою.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Постановлено припинити право власності ОСОБА_5 на спірну частку квартири, визнавши право власності на зазначену частку за ОСОБА_3 Також суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, в якості компенсації вартості 1/3 частки спірної квартири, 65817 грн. 67 коп., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Миколаївській області шляхом їх виплати чи перерахування з цього рахунку на користь відповідача.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі 6-81цс11).

При цьому, остання умова - що така шкода не буде істотною, є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (постанова Верховного Суду України від 2 липня 2014 року по справі 6-68цс14)

Судом встановлено, що сторонам належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1, при цьому, позивачу належить 2/3 частини квартири, а відповідачу 1/3 її частини.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 є співвласником інших житлових приміщень, а саме, квартири АДРЕСА_2 (а.с. 69) та квартири АДРЕСА_3. Також, з пояснень відповідача вбачається, що за його дружиною зареєстровано вправо власності на квартиру АДРЕСА_4.

Між сторонами склались неприязні стосунки, що підтверджується постановами про закриття кримінального провадження (а.с. 17, 19, 21) та поясненнями сторін.

Позивач вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області вартість 1/3 частини квартири в розмірі 65817 грн. 67 коп., визначену судовою будівельно-технічною експертизою від 30 січня 2014 року (а.с.47-53).

За таких обставин та враховуючи, що виділ у натурі частки відповідача є неможливим, спільне володіння і користування квартирою також неможливе, відповідач фактично не користується квартирою, а також має в м. Миколаєві інше житло, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що припинення права ОСОБА_5 на 1/3 частку спірної квартири не завдасть йому істотної шкоди, а тому правильно задовольнив позов.

З цих же підстав суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову про визначення порядку користування квартирою.

Доводи апелянта про те, що припинення права на частку істотно порушує його житлові права, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Посилання апелянта на те, що вартість спірного домоволодіння є більшою, не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів цього відповідач суду не надав.

До того ж, визначаючи розмір компенсації, суд виходив з дійсної вартості спірної квартири, яка зазначена у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: