Ухвала суду № 41013563, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/37078/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 826/1478/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 4952655220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 881828 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 440914 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Підземшляхбуд» за листопад-грудень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Строй 2012» за серпень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдальянс» за лютий 2012 року, за результатами якої 29 серпня 2013 року складено акт № 292/26-55-22-01/37241512. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 статті 185, п. 188.1статті 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Білтіко» занижено суму податку на додану вартість в розмірі 881 828, 00 грн.

На підставі акта перевірки 16 вересня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 49526552201, яким позивачу встановлено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 322 742, 00 грн., з них основного платежу 881 828, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 440 914, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що первинні документи, які надані позивачем на підтвердження господарських операцій з контрагентами не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суми по вказаних операціях не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки попередніх судових інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження обставин, що знають значення для правильного вирішення спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Підземшляхбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Строй 2012», Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдальянс» укладено договори, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, предметом яких є виконання зазначеними контрагентами позивача будівельних робіт на замовлення ТОВ «Білтіко».

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не міститься жодного зауваження про порушення вимог ведення бухгалтерського та податкового облікущодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Білдальян», але у висновку акту зазначається про нікчемність укладеної угоди між ТОВ «Білтіко» та ТОВ «Білдальян» без зазначення про яку конкретно угоду вирішено питання та підстави або факти для такого висновку.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначені вимоги не дотримано податковим органом при перевірці, натомість судипопередніх інстанцій самостійно встановили факти порушень, та прийшли до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також, суди встановили, що між позивачем та ТОВ «Білдальянс» 24 лютого 2012 року укладено договір № 302 купівлі-продажу металопрокату на суму 77764. 23 грн. Разом з тим, податковий орган, не зазначаючи про укладені угоди позивача з цим контрагентом, зазначає про заниження суми податку з ПДВ за лютий 2012 р. на суму 140712 грн. Тобто, ні під час перевірки, ні судом не встановлено, які фінансов-господарські операції здійснювались між цими контрагентами.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 3 грудня 2012 р. (справа № 2а-14029/12/2670), якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 04.07.2012 р. № 0005512202 про визначення ТОВ «Білтіко» суми ПДВ. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято за результати перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Білдальянс» за грудень 2011 р. - січень 2012 р. Разом з тим, суди не перевірили належним чином, на підставі яких угод та які господарські операції здійснювались позивачем з цим контрагентом в грудні 2011 р., січні 2012 р., та лютому 2012 р.

З акту перевірки вбачається, що під час її проведення використано акт Броварської ОДПІ № 819/15 № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень - грудень 2012 року», який слугував підставою для висновку про нікчемність укладених угод позивача з цим контрагентом. Разом з тим, суди, в порушення вимог статті 72 КАС України, не дали оцінку, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 р. (справа № 810/2749/13-а)визнано протиправними дії Броварської ОДПІ щодо складання акта № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень - грудень 2012 року»;визнано неправомірними дії Броварської ОДПІ по формуванню в акті висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період серпень - грудень 2012 року; визнано протиправними дії Броварської ОДПІ щодо внесення до інформаційних систем ДПС інформацію викладену в акті № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року»; зобов'язано Броварську ОДПІ вилучити з автоматизованих інформаційних систем ДПС інформацію викладену в акті перевірки № 127/15-209/37892442 від 20.03.2013.

Подаючи апеляційну скаргу, відповідач доводив суду апеляційної інстанції докази на підтвердження обставин, на які посилається, які залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. Відповідно до статті 195 КАС України, - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Частиною першою статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - скасуванню, оскільки судами не встановлено всі фактичні обставини по справі, тобто допущено порушення норм процесуального права, та суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В.П. Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В. Сірош