Ухвала суду № 41013548, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37587/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року

у адміністративній справі № 814/4275/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3 жовтня 2013 р. № 0004271501, яким відмовлено у надані бюджетного відшкодування на суму 595818 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 3 жовтня 2013 року № 0004271501.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що згідно поданої позивачем податкової звітності з ПДВ за останні 12 календарних місяців, - позивач мав обсяги оподатковуваних операцій в розмірі 0 грн., та крім того, туристичний комплекс є об'єктом незавершеного будівництва, та не є основним засобом, а тому позивач немає права на бюджетне відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за ІІ квартал 2013 року, за результатами якої 20 вересня 2013 року складено акт № 218/14-03-15-01/32655899, висновки якого свідчать про завищення заявленої суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за ІІ квартал 2013 року на суму 595 818 грн. та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 595 818 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 3 жовтня 2013 року № 0004271501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 595 818 грн.

Відповідач вважає, що, позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) основних засобів, які не здані (введені) в експлуатацію і не обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби».

Крім того, відповідач стверджує, якщо обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 0 грн., що менше ніж сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування (595 818 грн.), то позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, мотивували своє рішення тим, що будівництво туристичної бази належить до основних засобів, а відтак позивач мав право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого об'єкту. Крім того, суди виходили з того, що норма, на яку посилається податковий орган (щодо відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування коли обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менший, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування), не поширюється на випадки нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Вищий адміністративний суд України погоджується із такими висновками попередніх судових інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного(податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.3 ст.200 цього Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України,а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

200.5. Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що платник податків має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати його реєстрації платником та обсягу оподатковуваних операцій, якщо він нараховував податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідно до абзацу 3 п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, незалежно від того, що туристична база (не введена в експлуатацію) є капітальною інвестицією та не є основним фондом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, позивач має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з ст.ст. 198, 200 ПК України, саме капітальне інвестування в будівництво туристичної бази, яка лише у подальшому буде основним засобом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з Законом, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2001 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош