Ухвала суду № 41013532, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/800/36247/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 2а-370/10/0470 за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 31» (далі -КП «ЖЕО № 31», позивач) звернулось до суду з позовом до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі - Північна МДПІ у м. Кривому Розі, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2009 року № 0011661502/0, № 0011671502/0, якими позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість на загальну суму 691753 грн. 20 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року позов задоволений у повному обсязі, скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2009 року № 0011661502/0, № 0011671502/0, якими позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість на загальну суму 691753 грн. 20 коп.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30.06.2009 року по 14.12.2009 року складено акт № 264/150/20280438 від 14.12.2009 року, яким зафіксовано порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі - Закон України № 2181), а саме, сплати узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених платником податків у деклараціях з податку на додану вартість, з порушенням передбачених п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону граничних строків сплати.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.12.2009 року: № 0011661502/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 654961 грн. 56 коп. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0011671502/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36791 грн. 64 коп.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не наділено податковий орган повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Зі зробленими висновками судів перших інстанцій погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надані платіжні доручення, що підтверджують сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість протягом липня 2008 року - серпня 2009 року, визначені ним самостійно у деклараціях від 19.08.2009 року № 9000860849, від 20.07.2009 року № 27458, від 20.05.2009 року № 18358, від 21.04.2009 року № 12053, від 20.03.2009 року № 4758, від 20.02.2009 року № 3201, від 20.01.2009 року № 57392, від 22.12.2008 року № 49876, від 19.11.2008 року № 47368, від 20.10.2008 року № 42070, від 18.09.2008 року № 34056, від 19.08.2008 року № 32429, від 21.07.2008 року № 27718, на загальну суму 1748397 грн. 07 коп.

Проте, суми сплачені за вказаними платіжними дорученнями, відповідачем направленні на погашення податкового боргу позивача з ПДВ у період з березня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року, з січня по грудень 2008 року, з січня по травень 2009 року, а також за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.08.2007 року, від 26.09.2008 року, від 13.03.2009 року, що також підтверджується довідкою щодо стану розрахунків з бюджетом по ПДВ за період з 01.07.2008 року по 31.08.2009 року КП «ЖЕО № 31» наявною у матеріалах справи.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, відповідач фактично змінив призначення платежів, які були самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ протягом липня 2008 року - серпня 2009 року, та самостійно спрямував зазначені суми як погашення податкових зобов'язань позивача за інший податковий період.

Слід зазначити, що нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення поточних податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу, або податкових зобов'язань за інший податковий період.

Відтак, своєчасна оплата позивачем поточних податкових зобов'язань свідчить про дотримання ним законодавчих вимог та безпідставності застосування штрафних санкцій контролюючим органом.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2001 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Юрченко В.П Судді: Блажівська Н.Є. Сірош М.В.