Рішення № 41013380, 20.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7428/14 Справа № 208/221/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Похваліта С. М. Доповідач - Черненкова Л.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

16 січня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись із вказаною позовною заявою, за якою просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № DZHCCC9EGU0015 від 04 травня 2011 року в сумі 50 829,02 гривень та судові витрати по справі у розмірі 508,29 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 04 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № DZHCCC9EGU0015, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 18 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач не виконує свої зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за ним, і у неї перед позивачем утворилася заборгованість станом на 17.12.2013 року в сумі 50 829,02 гривень, а саме: заборгованість по кредиту - 16 008,41 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 20,70 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 037,42 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 26 865,87 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2 396,62 грн. В зв'язку з чим позивач вважав, що їх права порушені та просив суд стягнути заборгованість по кредитному договору з відповідача на їх користь.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року ухвалено: позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 008,41 грн. - заборгованість за кредитним договором № DZHCCC9EGU0015 від 04 травня 2011 року; 20,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 037,42 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26 865,87 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 396,62 грн. - штраф (процентна складова); 508,29 грн. - витрати судового збору, усього 51 337,31 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 04 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № DZHCCC9EGU0015, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 18 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконує свої зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за ним, і у неї перед позивачем утворилася заборгованість станом на 17.12.2013 року в сумі 50 829,02 гривень, а саме: заборгованість по кредиту - 16 008,41 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 20,70 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 037,42 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 26 865,87 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2 396,62 грн.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру та обґрунтування стягнення пені.

За правилами ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до вимог ст. ст. 549 - 552 ЦК України.

Зазначена неустойка нараховується у грошовій або майновій формі від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів за договором позики відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України.

Згідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, - розмір неустойки (пеня, штраф) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Судова колегія дійшла висновку, що в цій частині рішення суду підлягає зміні на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами відносно дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 04 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № DZHCCC9EGU0015, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 18 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців, а саме: з 04.05.2011 року по 03.05.2014 року включно. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Між сторонами у справі укладена додаткова угода №\1 від 29.02.2012 року до кредитно-заставного договору № DZHCCC9EGU0015 від 04.05.2011 року, за умовами якої (а.с.30,31) продовжено строк надання кредиту по 23.05.2016 року та щомісячний платіж повинен щомісячно складати суму в розмірі 785,01 грн. Відповідач не належно виконує свої зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за ним, у зв'язку з чим у неї перед позивачем утворилася заборгованість станом на 17.12.2013 року в сумі 50 829,02 гривень, а саме: заборгованість по кредиту - 16 008,41 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 20,70 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 037,42 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 26 865,87 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2 396,62 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Із вказаного розрахунку вбачається, що розмір пені, нарахованого позивачем, значно перевищує розмір збитків, а саме: розмір збитків складає суму 21 066,52 грн. (16 008,41 + 20,70 + 5 037,42 = 21 066,52), а розмір пені складає суму 26 865,87 грн.

Судова колегія вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити нарахований позивачем розмір пені за кредитним договором, укладеного між сторонами з урахуванням розумності та справедливості.

Таким чином, нарахована позивачем сума пені у розмірі 26 865,87 грн. підлягає зменшенню до 8 000 гривень, а також підлягає зменшенню визначена судом першої інстанції загальна сума, яка підлягає стягненню з суми у розмірі 51 337,31 гривень до суми у розмірі 32 282,78 гривень з урахуванням компенсації за судові витрати, а саме: заборгованість по кредиту - 16 008,41 грн.; процентів - 20,70 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 037,42 грн.; пені за несвоєчасне повернення основного боргу та несплату процентів - 8 000 гривень; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2 396,62 грн., судового збору в розмірі 319,63 гривень, що є пропорційним до розміру задоволеного позову в сумі 31 963,15 грн. (16 008,41 + 20,70 + 5 037,42 + 8 000 + 500 + 2 396,62 = 31 963,15).

В іншій частині рішення суду першої інстанції є правильним, тому судова колегія залишає його без змін у зв'язку з тим, що не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Судова колегія встановила, що спірним кредитним договором передбачено право банку вимагати дострокове повернення кредитних коштів (а.с.4 звор.).

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цій частині спору повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює в частині дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентам, комісії.

Доводи апелянта про те, що вона своєчасно сплачувала кредитні кошти за спірним кредитним договором, а тому підстав для дострокового стягнення кредиту не має, судова колегія вважає неспроможними, оскільки дані обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, і спростовуються розрахунком позивача щодо заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається неналежне виконання своїх зобов'язань зі сторони відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, то судова колегія вважає, що судові витрати по справі понесені позивачем підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача у сумі 319,63 гривень.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року - змінити в частині присудженого розміру стягнутої пені з суми 26 865,87 гривень до суми у розмірі 8 000 гривень (вісім тисяч); в частині присудженого розміру понесених витрат судового збору з суми 508,29 гривень до суми 319,63 гривень (триста дев'ятнадцять гривень 63 копійок), в частині присудженого загального розміру суми, що підлягає стягненню з 51 337,31 гривні до суми у розмірі 32 282,78 гривень (тридцять дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні 78 копійок).

В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Черненкова Л.А.

Судді Петешенкова М.Ю.

Деревянко О.Г.