Ухвала суду № 41012882, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/9262/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі №813/5484/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові МГУ Міндоходів №0001110804 від 14.12.2012 та №0001120804 від 14.12.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, судові рішення підлягають визнанню такими, що втратили законну силу, з закриттям провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Корпорація ремонтні технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010, за результатами якої складено акт № 1070/33-00/33133794 від 28.11.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 17372945,00 грн., в тому числі за перший квартал 2011 року в сумі 13851327,00 грн., за другий квартал 2011 року в сумі 4521618,00 грн.;

- пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 06.08.2011), п. 44.1., п. 44.6. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 16459766,00 грн., в тому числі, за серпень 2010 року в сумі 497758,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 1859865,98 грн., за березень 2011 року в сумі 563043,32 грн., за квітень 2011 року в сумі 2229441,04 грн., за травень 2011 року в сумі 433556,86 грн., за червень 2011 року в сумі 4167118,13 грн., за липень 2011 року в сумі 1588983,10 грн.

На підставі акта перевірки 14.12.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001110804, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств усього на суму 17372946,00 грн., в тому числі за основним платежем - 17372945,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; а також податкове повідомлення - рішення № 0001120804, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість усього на суму 17503141,50 грн., в тому числі за основним платежем - 16459766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1043375,50 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу, про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, сум, за господарськими операціями проведеними позивачем з контрагентами ПП «Егеста», ПП «Поляріс-лайт», у яких відсутні достатні виробничі потужності, працівники, офісні та складські приміщення, інші основні засоби для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності у обсягах задекларованих показників.

Наведене, на думку контролюючого органу свідчить на користь висновку, про те, що діяльність вказаних контрагентів була спрямована на зниження бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств третіх осіб - у даному випадку позивача.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні приписи містить абзац перший пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, згідно якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

За змістом положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави погодитись із висновками попередніх судових інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Надані позивачем документи давали судам першої та апеляційної інстанцій достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (послуг) у контрагентів, які мали статус платників податку на додану вартість, та підтверджували реальність господарських операцій.

Крім того, судами було встановлено відображенням позивачем придбаних товарів у бухгалтерському обліку, використання ним частини придбаних товарів у власній господарській діяльності, про що свідчать, зокрема, акти на списання товарно-матеріальних цінностей. Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України при віднесенні до складу податкового кредиту за серпень 2010 року ПДВ у сумі 497758,33 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Львівцентробуд» у вересні 2009 року, тобто у межах встановлених законом 365 днів, що підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за серпень 2010 року (Додаток 5 до декларації з ПДВ).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АД №392683, станом на 20.06.2014 державна реєстрація юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи», ідентифікаційний код 33133794, місцезнаходження: 61121, Харківська область, м.Харків, Московський район, проспект Тракторобудівників, буд.140-Б, кв.75 , припинена.

Відповідно до ч.2 ст.228 КАС України, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Враховуючи, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, але після їх постановлення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, а саме, припинення юридичної особи ТОВ «Східні колійні системи», яке було стороною по справі, та ці судові рішення ще не виконані, колегія приходить до висновку, що відповідно до ст.ст. 223, 228 КАС України провадження по справі необхідно закрити.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 визнати такими, що втратили законну силу та закрити провадження у справі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун