Рішення № 41012054, 09.09.2014, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2014 547/638/14-ц

провадження у справі № 2/547/206/14

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Халявки В.І.,

при секретарі - Козулі Н.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Купріненка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 1964 року народження, звернувся до районного суду з позовом , в якому вказував, що 3 грудня 2013 року в м. Борисполі по вул. Київський шлях сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Ісузу» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та належного йому автомобіля «ЕОС» державний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням.

В результаті пригоди його автомобіль отримав механічні ушкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 68774,51 грн. Автомобіль «Ісузу» застрахований у ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал страхування» за полісом № НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що дає йому право на отримання страхового відшкодування у розмірі 50 000 гривень.

Позивач вказував, що він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому страхового відшкодування, але страхова компанія відмовила у виплаті, мотивуючи тим, що він не надав всіх необхідних документів для здійснення такої виплати.

ОСОБА_1 просив постановити рішення про стягнення з відповідача на його користь страхового відшкодування у розмірі 50 000 гривень та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що компанія не відмовила позивачу у виплаті, а лише направила листа з пропозицією надання необхідних документів, зокрема про право власності на автомобіль «ЕОС» на момент вчинення ДТП. ОСОБА_1 же не надав лише довіреність на право транспортування автобуса. Представник відповідача також заявив, що розцінки на запасні частини для ремонту автобуса є завищеними, а стягнення моральної шкоди на користь позивача законом не передбачено.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази вважає, що позов слід задовольнити частково, тобто тільки в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Встановлено, що 3 грудня 2013 року на вул. Київський шлях в м. Борисполі сталася дорожня пригода за участі автомобіля «Ісузу» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автобуса «ЕОС» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Винуватцем пригоди визнано ОСОБА_4, якого постановою судді Бориспільського міськрайонного суду від 27 грудня 2013 року притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за ст.. 124 КУпАП (а.с.8).

Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 керував транспортним засобом НОМЕР_4 (автобус) 1997 року випуску, на підставі доручення на транспортування від 2.12.2013 р., виданого підприємством «NIOLAR GROUP INC» (а.с.23).

В результаті дорожньої пригоди автобус отримав механічні ушкодження і вартість відновлювального ремонту згідно зі звітом № 0312 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку), складеного 19 грудня 2013 року, склала 68774,51 грн.

Твердження представника відповідача про завищення вартості запасних частин для ремонту автобуса судом не приймаються, оскільки нічим не підтверджуються. Клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення вартості відновлювального ремонту від представника відповідача не надійшло.

Встановлено, що 19 грудня 2013 року ОСОБА_1 набув права власності на автобус EOS. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу виданим 19.12.2013 року Семенівським ВРЕР ДАІ № САТ 538352 (а.с.27).

Він же, ОСОБА_1 24 грудня 2013 року звернувся до відповідача із заявою про настання події, що має ознаку страхового випадку та про виплату страхового відшкодування (форма заяви містить, в тому числі, і прохання виплатити страхове відшкодування (а.с. 10). Із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся до відповідача і 4 березня 2014 року (а.с.7).

Листом від 04 квітня 2014 року відповідач повідомив, що розглянув всі надані позивачем матеріали по факту ДТП, що цивільна відповідальність власника «Ісузу» застрахована та роз'яснив порядок виплати страхового відшкодування, а також послався на перелік документів, які необхідно відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому в листі не зазначено, які документи позивачем вже надано, а які необхідно ще додати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні стверджував, що він надав в СК всі документи, які від нього вимагали. Відповідачем такі заяви позивача не спростовані, тому суд лист від 4.04.2014р. розцінює як фактичну відмову від виплати страхового відшкодування.

При цьому суд зауважує, що заяву про настання страхового випадку подано відповідачеві ще 24 грудня 2013 року, а станом на час пред'явлення позову 14 травня 2014 року рішення про виплату чи про відмову у виплаті страхового відшкодування не прийнято. Отже у позивача були всі підстави звертатися до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу суд виходить з наступного.

Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 цього Закону власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

На час скоєння ДТП ОСОБА_1 управляв автобусом на підставі доручення, мав технічний паспорт на нього (а.с. 11), тому володів ним правомірно. Він же став власником вказаного автобуса з 19 грудня 2013 року, отримавши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.27), тому він, ОСОБА_1, має право на страхове відшкодування.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст.. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ОСОБА_1 діяв в межах закону та звернувся за незалежною оцінкою завданих збитків до фахівця в галузі оціночної діяльності та отримав висновок, що не викликає у суду сумніві щодо правдивості.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не довів факту завдання йому моральної шкоди невиконанням відповідачем своїх обов'язків з виплати страхового відшкодування, тому в цій частині в позові слід відмовити.

Сторонами суду не було надано договору страхування цивільної відповідальності власника авто «Ісузу». Представник відповідача не заперечував факт укладання договору, тому ця обставина не потребує доказування.

Встановлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом 2 групи. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Отже з відповідача слід стягти 500 грн. судового збору.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягти судові витрати по оплаті правової допомоги та висновку експерта-оцінювача всього 2461,20 грн.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, ст..ст. 9, 22, 23, 28, 29, 34,35,36 Закону країни «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягти з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) р/р 2650530307706 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 33908322, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1,страхове відшкодування у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягти з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) гривню 20 копійок.

Стягти з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 500 (п'ятсот) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.

Головуючий - підпис

«З оригіналом - згідно»

Суддя Семенівського районного суду

Полтавської області В.І. Халявка

Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2014 року.