Постанова № 4101113, 08.11.2007, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №2а-213/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2007 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Головіна В.О.

При секретарі Коломоєць І.

Представника позивача ОСОБА_1

Представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці і соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про стягнення боргу разової грошової допомоги до 5-го травня, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3звернувся до суду з позовом до Управління праці і соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області з вимогою в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недоотриманої разової грошової допомоги до «Дня перемоги» за 2007 рік у розмірі 2570 гривень і моральної шкоди 3000 гривень.

В обґрунтування свого позовуОСОБА_3зазначив, що він є інвалідом війни третьої групи і особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На нього розповсюджуються пільги, гарантії, передбачені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Відповідно до ст. 13 цього Закону, щорічно до 5-го травня інвалідам війни третьої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Станом на 5 травня 2007 року мінімальна пенсія за віком становить 410 гривень, тому 410 х 7 = 2870 грн., це сума разової грошової допомоги яку він мав отримати до 5-го травня 2007 року.

На початку травня 2007 року відповідач виплатив йому суму у розмірі 300 гривень.

Сума недоотриманої грошової допомоги до «Дня Перемоги» у 2007 році становить: 2870 - 300 = 2570 гривень.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями не вірно здійснив нарахування і виплату допомоги у меншому розмірі, чим порушив його право на соціальний захист відповідно до ст. ст. 46, 48 Конституції України і йому була причинена моральна шкода, яку він оцінив у 3000 грн.

В попередньому судовому засіданні представник відповідача надав заперечення проти позовних вимог позивача, де зазначив, що дана позовна заява не може бути задоволена з наступних причин:

Згідно діючого законодавства України позивач не має право на одержання одноразової щорічної допомоги у вказаних ним розмірах.

Дійсно, відповідно до ст. 13 ч. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту « № 367-14 від 25 грудня 1998 року передбачені виплати у вказаних позивачем розмірах.

В редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 818-5 від 22.03. 2007 року ст. 11 розділ 3 дія частини четвертої статті 13 зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Відповідно до ст. 29 цього Закону, установлено розмір щорічної одноразової матеріальної допомоги до 5-го

травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни третьої групи, який складає 300 гривень.

Таким чином, позивачу виплачена щорічна одноразова матеріальна допомога до 5-го травня в розмірі, що було передбачено на той час діючим законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14 , 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. З положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частина першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 цього Закону , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення судом рішення. Рішення Конституційного Суду України набирає чинність з 9-го липня 2007 року. Права на виплату щорічної одноразової матеріальної допомоги до 5 - го травня в іншому розмірі позивач не має.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимогиОСОБА_3 підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись в своїх поясненнях на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, опираючись в своїх поясненнях на доводи викладені в запереченні на позовну заяву.

Дослідивши в судовому засіданні наявні докази по справі, в тому числі посвідчення особи як інваліда війни З -ї групи (ЧАЕС), виданого позивачу, довідку про виплату, де зазначено, що позивачу сплачено разову грошову допомогу до 5-го травня 2007 року в розмірі 300 гривень, судом встановлено, що позивач дійсно є інвалідом війни 3 групи та має права встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни ( ЧАЕС ) та перебуває на обліку у відповідача.

Позивач отримав від відповідача суму разової грошової допомоги до 5-го травня 2007 року в розмірі 300 гривень. Ці обставини не потребують доказуванню так як визнаються сторонами.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами станом на 23.02. 2006 року, передбачено, щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» зі змінами станом на 27.04. 2007 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць, стосовно осіб які втратили працездатність, станом на 01 квітня 2007 року складає 410, 06 грн. ( враховуючи положення ч.3 ст. 62 цього закону , де зазначено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування «з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується

прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, визначений абзацом п2ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток - 406 х 1 % = 4, 06 + 406 = 410, 06 грн)

Суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги яка проводиться до 5 травня інвалідам війни 3 групи в розмірі 2570, 42 гривні, виходячи з наступного розрахунку: 410, 06 грн. (розмір мінімальної пенсії) х 7 ( кратність) = 2870, 42 грн. -300 грн. ( сплачених позивачу) = 2570, 42 грн.

Рішенням Конституційного Суду України № 1 -29/2007 від 09 липня 2007 року «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14 , 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , ст. З положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частина першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 цього Закону , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення судом рішення» Крім того, пунктом 5 резолютивної частини цього рішення передбачено , що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Враховуючи наведене , суд вважає, що доводи представника відповідача про те, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити на тій підставі, що рішення Конституційного Суду України було ухвалено 09 липня 2007 року , а відповідач сплатив позивачу 300 гривень до цієї дати, є безпідставними.

Щодо задоволення позовних вимог стосовно моральної шкоди, суд вважає, що позивачем не додано достатньо доказів про спричинення йому відповідачем моральної шкоди і тому в цій частині позову треба відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 11, 69, 71, 159-163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про стягнення боргу разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 недоплачену суму разової грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня, за 2007 рік, у розмірі 2570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 42 копійки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на користь бюджету міста Павлограда (ЄДРПОУ 24237540, р\р 31217259700032 банку ГУДКУ в Дніпропетровської області, МФО 805012) витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду адміністративної справи у розмірі 30 грн.

В задоволенні іншої частині позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.