Ухвала суду № 41010700, 14.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2132/14Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Чорнобривець О. С.

УХВАЛА

Іменем України

14.10.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Кодрула М.А. ,

Черненко В.В.

за участю секретаря - Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним та витребування майна, -

встановила:

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним та витребування майна відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримала, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 заперечив.

Відповідач ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_10 та приватний нотаріус Кіровоградського міського округу ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися. Від приватного нотаріуса Кіровоградського міського округу ОСОБА_7 надійшла заява з проханням розглядати справу без її участі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.

08 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_11 посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 1421 довіреність, строком дії три роки з правом передоручення повноважень у повному обсязі або частково, якою ОСОБА_3 надала право ОСОБА_12 керувати і розпоряджатися всім своїм майном, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, укладати всі дозволені законом договори по користуванню та розпорядженню майном: купувати, продавати, приймати в дарунок, передавати в оренду, позичати, обмінювати, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно.

ОСОБА_12 01 лютого 2013 року передоручила своє право ОСОБА_6, довіреність посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрована в реєстрі № 143.

02 квітня 2013 року ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_3 продав, ОСОБА_4 належну позивачці квартиру, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі № 269.

01 листопада 2013 року ОСОБА_4 продала вказану квартиру ОСОБА_5

Позивач вважає, що квартира відчужена не з її волі, в результаті злочинної домовленості представника ОСОБА_10 та ОСОБА_4, тому з підстав ст.232 ЦК України просила визнати договір недійсним та заявила про право витребувати дане майно у ОСОБА_5, яка усвідомлювала, що придбала дану квартиру незаконно.

Вирішуючи справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з під.п.2.1 п.2 гл.4 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.

Згідно з ч. 1 ст. 240 Цивільного кодексу України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Таким чином, право на передачу представником своїх повноважень виникає тільки у випадку прямої вказівки на це в документі, що надає йому відповідні повноваження, чи в законі, а також у виняткових випадках - для здійснення охорони інтересів довірителя.

Відповідно до під п. 5.1 п. 5 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

За загальним визначенням поняття довіреності вбачається, що довіритель уповноважує повіреного вчинити певні дії які матимуть юридичні наслідки для довірителя в майбутньому, таким чином висловлює свою волю добровільно. Дані дії повинні бути здійсненними та реальними.

Встановлено, довіреності за формою відповідають вимогам закону. Зі змісту довіреностей вбачається, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_12, а остання, на праві передоручення, уповноважила ОСОБА_6 керувати і розпоряджатися (в тому числі продати) всім належним позивачу майном, а також ряд інших повноважень. Таким чином позивач уповноважила на безпосередній продаж квартири.

ОСОБА_14 та ОСОБА_6 не вчиняли дій, які не передбачені довіреностями.

Посилання позивача на те, що продаж квартири несе для неї несприятливі наслідки - позбавлення житла, не приймаються до уваги, оскільки продаж квартири - це дія, яка передбачена у довіреності, на яку позивач уповноважила довірену особу (повіреного).

Окрім цього, позивач зазначала, що довіреність була видана на випадок не передбачуваних обставин, на той період коли вона буде за кордоном, але такі доводи спростовуються змістом довіреності в якій не передбачено жодного застереження.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у родинних відносинах - позивач є онукою ОСОБА_4 та племінницею ОСОБА_5 Непорозуміння в родині, які виникли між позивачем та ОСОБА_4, про що також зазначала позивач, не можна вважати обставиною, яка є беззаперечним доказом домовленості представника однієї сторони з іншою стороною на вчинення дій всупереч інтересам довірителя і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. З пояснень позивача у суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є її знайомим, мають добрі стосунки.

Таким чином, посилання позивача на норми ст. 232 ЦК України, на підставі якої оспорюваний договір має бути визнаний недійсним внаслідок змови представника сторони з іншою стороною, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Згідно ст. 308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: