Постанова № 41009118, 16.09.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Житомир справа № 806/3593/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представників позивача Ольхова В.Л., Слюсар Я.О.,

за участі представника відповідача Гарькавого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" (далі - ТОВ "Бріз") звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ) № 0000682200 від 12 травня 2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7291,00 грн., у тому числі: 5833,00 грн. - за основним платежем та 1458,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Також, просило відшкодувати на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 650, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем у відповідності до приписів Податкового кодексу України та на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано податковий кредит за жовтень 2013 року. Вважає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що неналежним чином оформлена товарно-транспортна накладна свідчить про неможливість встановлення факту отримання товару. Зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", окрім товарно-транспортної накладної, підтверджується належним чином оформленими податковою та видатковою накладною. З огляду на викладене вважає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс".

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "БРІЗ".

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 4 квітня 2014 р. по 8 квітня 2014 р. посадовою особою Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бріз" з питання достовірності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт № 734/22-00/31106342 від 15 квітня 2014 р. (а.с. 9-13)

Актом перевірки зафіксовано порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2013 року в сумі 5833,33 грн.

За результатами розгляду акту перевірки, 12 травня 2014 р. Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7291,00 грн, у тому числі: 5833,00 грн - за основним платежем та 1458,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14)

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, однак, рішеннями Головного управління Міндоходів у Житомирській області та Міністерства доходів і зборів України скарги ТОВ "Бріз" залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0000682200 від 12 травня 2014 р. - без змін.

Перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючий орган наголошує на тому, що неможливо встановити дату та факт надходження на ТОВ "Бріз" паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", у зв'язку з тим, що у товарно-транспортній накладній на поставку нафтопродуктів відсутня відмітка про дату та час надходження вантажу до вантажоодержувача, у змінному звіті АЗС (форма № 17-НП) за 11.10.2013 не відображено надходження на АЗС ТОВ "Бріз" бензину А-76 та зазначено відсутність залишків даного бензину та резервуару під нього. На підставі даних обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що неможливо встановити факт здійснення господарської операції, вид, обсяг та повноту відображення операції в регістрах бухгалтерського обліку, зміну майногового стану платника. Крім того, відповідач у акті перевірки акцентує увагу на акті Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів в Кіровоградській області № 25/2200/37377179 від 31.01.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс". Даним актом встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача". Зустрічною звіркою не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" по ланцюгу постачання ТМЦ, отриманих від ТОВ "Техносервіс". На підставі встановлених у ході перевірки обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність фактичного отримання бензину автомобільного марки А-76 від ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" в жовтні 2013 року на АЗС, розташованій за адресою: м. Бердичів, вул. Куйбишева, 1-а, що належить ТОВ "Бріз".

Такі висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи та спростовані наступним.

Встановлено, що 11 жовтня 2013 р. між ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" (Продавець) та ТОВ "Бріз" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 10-125Н (а.с. 17-18)

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, іменовані надалі - Товар, відповідно до умов цього Договору й додатків до нього. Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються Сторонами в рахунку-фактурі до цього Договору.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" позивачем долучено до матеріалів справи: рахунок - фактуру № СФ-0000347 від 11 жовтня 2013 р., податкову накладну № 33 від 11 жовтня 2013 р., видаткову накладну № РН-0000353 від 11 жовтня 2013 р., товарно-транспортну накладну № 312 від 11 жовтня 2013 р. (а.с. 19-21, 24).

Згідно зазначених документів ТОВ "Бріз" придбало у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" 4000 л бензину А-76.

Дійсно, умовами Договору передбачено 100% попередня оплата за товар, однак, за придбаний у жовтні 2013 року бензин, позивач розрахувався частинами, що підтверджується платіжними дорученнями № 13146 від 21 жовтня 2013 р., № 13147 від 23 жовтня 2013 р., № 13152 від 28 жовтня 2013 р. (а.с. 25-27)

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання бензину ТОВ "Бріз" у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", суд дійшов висновку, що видаткові, податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані накладні містять найменування продавця та покупця, обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, який саме товар постачався, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Встановлені обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Бріз" та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс".

Щодо доводів контролюючого органу, описаних в акті перевірки, про недоліки товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція N 805/15496).

Відповідно до пункту 5.4.1 Інструкції N 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Згідно із пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, обов'язок оформлення товарно-транспортної накладної покладено на Замовника, у даному випадку на - ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", а тому окремі недоліки товарно-транспортної накладної не можуть свідчити про нереальність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2005 по справі № 21-105сво05, листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-1 від 02.06.2011.

У свою чергу, пунктом 10.2.1 Інструкції N 805/15496 передбачено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Так, у змінному звіті АЗС з 11.10.2013 по 12.10.2013 (а.с. 22) оператором АЗС, яка належить ТОВ "Бріз", відображено надходження бензину А-80 в об'ємі 4000 л (резервуар 1, залишок на початок зміни - 3010 л, залишок на кінець зміни - 7007 л).

Згідно пояснювальної записки (а.с. 23), оператором у даному змінному звіті помилково у графі "найменування, марка нафтопродуктів" замість бензину А-76 зазначено А-80.

Дана пояснювальна записка була надана контролюючому органу як під час перевірки, так і під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, однак, відповідачем даний факт не був взятий до уваги.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що позивачем у змінному звіті АЗС (форма № 17-НП) за 11.10.2013 не відображено надходження на АЗС ТОВ "Бріз" бензину А-76.

Згідно з пунктом 10.2.10 Інструкції N 805/15496, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що у Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (а.с. 28-29) 11.10.2013 зафіксовано факт прийняття бензину А-76 в об'ємі 4000,00 л.

Враховуючи викладене, висновку акту перевірки про неможливість встановити факту здійснення господарської операції, виду, обсягу та повноти відображення операцій в регістрах бухгалтерського обліку, зміни майнового статусу платника є необґрунтованими та суперечать встановленим обставинам у ході судового розгляду справи.

Також, суд відзначає, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на акті зустрічної звірки контрагента позивача, без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.

Разом з тим, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Суд також акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Доказів того, що ТОВ "Бріз" та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" під час вчинення господарських операцій завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду контролюючим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду.

Окрім того, у матеріалах справи міститься постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 по справі № 820/1870/14, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014, якою адміністративний позов ТОВ "Техносервіс" (контрагент ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс") задоволено, визнано протиправними дії Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2013року по 31.10.2013року, за результатами яких складено Акт від 16.01.2014року № 26/20-36-22-03-07/23760340. Зобов'язано Індустріальну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області виключити Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновервіс" від 16.01.2014року № 26/20-36-22-03-07/23760340 з інформаційних баз податкових органів.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у акті перевірки, не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та "Нафто-Сервіс-Плюс", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Отже, податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000682200 від 12 травня 2014 р. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, а тому підлягає визнанню протиправними, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для відшкодування судових витрат у розмірі 650,00 грн, з огляду на слідуюче.

Так, частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Порядок надання безоплатної правової допомоги визначений Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

Статтею 14 даного Закону визначено чіткий перелік категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не відноситься до вищевказаного переліку осіб, а тому суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування понесених ним судових витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 90, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000682200 від 12 травня 2014 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" 182,70 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 01 жовтня 2014 р.