Ухвала суду № 41007582, 13.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 р. Справа № 876/11451/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представника апелянта: Вербового В.Є,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 813/4285/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неправомірно виплаченої пенсії за період з 01.08.2009 року по 30.11.2012 року в сумі 49 123,89 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 813/4285/13-а позовні вимоги УПФУ в Золочівському районі Львівської області задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області 4 571 грн. 04 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції УПФУ в Золочівському районі Львівської області оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 813/4285/13-а та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задоволити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта та відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.06.2002 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, про що видано відповідне свідоцтво від 19.08.2002 року. За час спільного подружнього життя у сім'ї ОСОБА_3 народилося двоє синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Після розлучення батьків неповнолітні діти залишились на утриманні матері.

Судом встановлено, що у березні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до Ківерцівського районного суду Волинської області із заявою про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3, оскільки з листопада 2000 року вони разом не живуть, після розлучення про місце його перебування їй не відомо, а з 23.09.2002 року ОСОБА_3 перебуває у розшуку як неплатник аліментів. Рішенням Ківерцівського районного суду від 14.04.2004 року визнано ОСОБА_3 безвісно відсутнім з 01.12.2000 року.

Розпорядженням управління ПФУ у Золочівському районі №139992 від 23.07.2009 року ОСОБА_2 з 01.08.2009 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітнього ОСОБА_5, а з 01.09.2009 року пенсію вона отримувала вже на двох дітей, оскільки старший син ОСОБА_4 навчався у професійно-технічному навчальному закладі.

Судом встановлено, що на запит управління ПФУ у Золочівському районі Львівської області від 26.11.2012 року Полянська сільська рада Золочівського району листом № 459 від 30.11.2012 року повідомила, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1. На цій підставі управління ПФУ у Золочівському районі прийняло рішення про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Ківерцівського районного суду від 18.01.2013 року скасовано рішення від 14.04.2004 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім. Зазначене рішення прийнято за наслідкам розгляду заяви ОСОБА_3, який у грудні 2012 року звернувся з відповідною заявою до суду. У заяві зазначено, зокрема, про те, що з 1999 року ОСОБА_3 перебував на заробітках на території Російської Федерації. У 2012 році він повернувся додому, в с. Поляни Золочівського району Львівської області. Про рішення суду, яким його було визнано безвісно відсутнім, довідався у вересні 2012 року після того, як звернувся до органів місцевого самоврядування для оформлення опікунства над своєю матір'ю.

Згідно положень ч.1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. У частині 7 цієї статті передбачено, що положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 38 вказаного Закону зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Норми статті 50 цього ж Закону передбачають, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного Кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що необхідною умовою для повернення надміру виплачених коштів у формі пенсії є підтвердження факту недобросовісності особи, що отримує пенсію, зловживання при призначенні пенсії чи приховування відомостей, що впливають на прийняття рішення про припинення виплати пенсії тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, пенсію у зв'язку з втратою годувальника управління ПФУ у Золочівському районі призначило ОСОБА_2 на тій підставі, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.04.2004 року ОСОБА_3, батька їх неповнолітніх дітей, було визнано безвісно відсутнім з 01.12.2000 року. Обставиною, яка має значення для виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, є те, коли ОСОБА_2 стало відомо або мало бути відомо про появу ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві від 05.12.2012 року про скасування рішення Ківерцівського районного суду від 14.04.2004 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, останній зазначив, що у 1999 році він виїхав на заробітки до Російської Федерації, звідки повернувся додому тільки у 2012 році. Про прийняте рішення стосовно визнання його безвісно відсутнім від 14.04.2004 року він довідався у вересні 2012 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у вересні 2012 року відповідач ОСОБА_2 дізналася про появу ОСОБА_3

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що з вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року ОСОБА_2 отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника неправомірно.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає позовні вимоги за вказаний період обґрунтованими, а відтак судом першої інстанції правомірно стягнуто з ОСОБА_2 на користь управління ПФУ у Золочівському районі 4571,04 грн. та відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 813/4285/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 16.10.2014 року.