Ухвала суду № 41007579, 15.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2501/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 03.07.2014 № 0001992200, № 0002002200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 16.06.2014 № 1462/22/34924649 (а. с. 16-46), яким встановлено порушення: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 96479,00 грн., в т.ч. за 3 кв-ли 2013 року у сумі 96479,00 грн.; пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 101557,00 грн., в тому числі: за січень 2013 року в сумі 9500,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 18000,00 грн., за березень 2013 року в сумі 11600,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 30000,00 грн., за травень 2013 року в сумі 18608,00 грн., за червень 2013 року в сумі 7571,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 6278,00 грн.; пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, за основним платежем на загальну суму 25395,86 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.07.2014 №0002002200, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 152336,00 грн., в тому числі 101557,00 грн. основного платежу та 50779,00 грн. штрафних санкцій (а. с. 14) та від 03.07.2014 №0001992200, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 120599,00 грн., в тому числі 96479,00 грн. основного платежу та 24120,00 грн. штрафних санкцій (а. с. 15).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, основними видами діяльності ТОВ "Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» є діяльність із забезпечення фізичного комфорту; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання інших готових страв, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 11-13).

У перевіряємому періоді ТОВ «Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «ЛАНТІКОМ» та ТОВ «ФАЙ-ТОРГ».

Так, між ТОВ «Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» та ТОВ «ЛАНТІКОМ» було укладено договір платного надання послуг від 01.10.2013 №153 (а. с. 59-65), у відповідності до вимог якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику адміністративні, маркетингові і інші комплексні платні послуги, необхідні замовнику у зв'язку із здійсненням його діяльності.

Відповідно до пп. 1.2 даного договору враховуючи комплексний характер послуг і необхідність їх надання по місцю знаходження виконавця, виконавець надає замовнику послуги шляхом напряму до нього своїх працівників або осіб, що залучені до роботи по цивільно-правових договорах, мають необхідну кваліфікацію для виконання відповідних робіт по обслуговуванню виконавця.

Згідно пп. 1.3 даного договору вид послуг, їх об'єм і строк їх надання визначається замовником в письмовій заявці на надання послуг (далі - заявка). У заявці можуть бути вказані додаткові вимоги замовника, що стосуються умов надання послуг (місце, час доби, вимоги до кваліфікації виконавців і ін.) і завдання, які можуть даватися виконавцям в рамках надання послуг (далі - завдання). На підставі прийнятої до виконання заявки сторони заповнюють додаток до заявки, в якому вказуються умови надання послуг (далі - додаток). Прийняті і підписані замовником заявка і додаток стають невід'ємною частиною договору. Заявки і додатки повинні оформлятися формою, приведеною в додатку №1 до договору (а. с. 66).

У разі, коли замовник не може точно визначити період, протягом якого йому необхідні відповідні послуги, він зобов'язаний вказати обставини, з настанням яких буде пов'язано закінчення періоду обслуговування. З моменту настання таких обставин замовник повинен направити виконавцю письмове повідомлення про відмову від надання послуг не менше, ніж за 2 тижні до дня припинення надання послуг.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: заявки на надання послуг: №1 від 14.01.2013, №2 від 25.01.2013, №3 від 22.02.2013 (а. с. 67,71,75); рахунки-фактури: №СФ-0001237 від 31.01.2013 на загальну суму 57000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.; №СФ-0001324 від 28.02.2013 на загальну суму 108000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18000,00 грн.; №СФ-0001278 від 29.03.2013 на загальну суму 69600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11600,00 грн. (а. с. 68,72,78); податкові накладні: №1237 від 31.01.2013 на загальну суму 57000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.; №1324 від 28.02.2013 на загальну суму 108000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18000,00 грн.; №1278 0001278 від 29.03.2013 на загальну суму 69600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11600,00 грн. (а. с. 69,74,77); акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0001237 від 31.01.2013, №ОУ-0001324 від 28.02.2013, №ОУ-0001278 від 29.03.2013 (а. с. 70,73,76).

Між ТОВ «Готельно-ресторанний комплекс «РІКО» та ТОВ «ФАЙ-ТОРГ» було укладено договір надання послуг від 01.04.2013 №56 (а. с. 79-85), у відповідності до вимог якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику адміністративні, маркетингові і інші комплексні платні послуги, необхідні замовнику у зв'язку із здійсненням його діяльності.

Відповідно до пп. 1.2 даного договору враховуючи комплексний характер послуг і необхідність їх надання по місцю знаходження виконавця, виконавець надає замовнику послуги шляхом напряму до нього своїх працівників або осіб, що залучені до роботи по цивільно-правових договорах, мають необхідну кваліфікацію для виконання відповідних робіт по обслуговуванню виконавця.

Згідно пп. 1.3 даного договору вид послуг, їх об'єм і строк їх надання визначається замовником в письмовій заявці на надання послуг (далі - заявка). У заявці можуть бути вказані додаткові вимоги замовника, що стосуються умов надання послуг (місце, час доби, вимоги до кваліфікації виконавців і ін.) і завдання, які можуть даватися виконавцям в рамках надання послуг (далі - завдання). На підставі прийнятої до виконання заявки сторони заповнюють додаток до заявки, в якому вказуються умови надання послуг (далі - додаток). Прийняті і підписані замовником заявка і додаток стають невід'ємною частиною договору. Заявки і додатки повинні оформлятися формою, приведеною в додатку №1 до договору (а. с. 86).

У разі, коли замовник не може точно визначити період, протягом якого йому необхідні відповідні послуги, він зобов'язаний вказати обставини, з настанням яких буде пов'язано закінчення періоду обслуговування. З моменту настання таких обставин замовник повинен направити виконавцю письмове повідомлення про відмову від надання послуг не менше, ніж за 2 тижні до дня припинення надання послуг.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: заявки на надання послуг: №1 від 01.04.2013, №2 від 25.04.2013 (а. с. 88,92); рахунки-фактури: №СФ-0001876 від 30.04.2013 на загальну суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30000,00 грн.; №СФ-0001031 від 31.05.2013 на загальну суму 194742,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32457,00 грн. (а. с. 89,95); податкові накладні: №1876 від 30.04.2013 на загальну суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30000,00 грн.; №1031 від 31.05.2013 на загальну суму 194742,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32457,00 грн. (а. с. 91,94); акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0001876 від 30.04.2013, №ОУ-0001031 від 31.05.2013 (а. с. 90,93).

Позивач належним чином розрахувався за надані послуги, що підтверджується виписками по рахунку (а. с. 96-101).

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «ЛАНТІКОМ» та ТОВ «ФАЙ-ТОРГ», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин, позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи останніх не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб суб'єктів господарювання, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума податку за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.