Ухвала суду № 41007564, 13.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4932/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року у адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.08.2013 року №216/0004151702/30, №217/0004141702/29,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.08.2013 року №216/0004151702/30, №217/0004141702/29.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09.08.2013 року №216/0004151702/30 повністю, №217/0004141702/29 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5043,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФО-П ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 24 липня 2013 року №159/17-2/2054312213/117.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138, п. 177.2 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на загальну суму 255186,56 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 20172,00 грн., у тому числі за червень 2012 року на 3270,00 грн., грудень 2012 року - 16902,00 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 255186,56 грн. контролюючий орган посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «ТД «ОСА», оскільки керівник товариства заперечує свою причетність до фінансово - господарської діяльності товариства; вказане товариство на думку органу державної податкової служби створено групою осіб, з метою фіктивного підприємництва та прикриття незаконної діяльності за разову матеріальну винагороду або під іншими приводами, шляхом залучення інших громадян до реєстрації. Окрім цього, відповідач зазначає, що згідно актів ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 25.05.2012 року №261/2220/35995417, від 15.06.2012 року №329/2220/35995417 «Про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ТД «ОСА» щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання - контрагентами за періоди з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року», правочини нібито укладені між вказаним контрагентом та підприємствами покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на те, що позивачем не включено до податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2012 року суму податку на додану вартість з вартості наданих послуг покупцю ОПО ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» у розмірі 3270,00 грн. Також, позивачем сформовано податковий кредит в грудні 2012 року на загальну суму ПДВ 16902,00 грн. по податкових накладних, які відсутні на момент проведення перевірки.

09 серпня 2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №217/0004141702/29, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30258,00 грн., у тому числі за основним платежем 20172,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10086,00 грн.;

- №216/0004151702/30, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 318983,20 грн., у тому числі за основним платежем 255186,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63796,64 грн.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні - рішення від 09.08.2013 року №216/0004151702/30, колегією суддів встановлено наступне.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях по контрагенту - ТОВ «ТД «ОСА».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другою статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «ОСА», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД ОСА» (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 04 квітня 2011 року №20557, відповідно до якого останній зобов'язується відпустити, а покупець прийняти і оплатити м'ясо, м'ясопродукти та інші товари продуктової групи в асортименті та кількості згідно накладних. Специфікація товару, ціна за одиницю, кількість одиниць, сума до сплати визначаються супровідними документами (накладними). Поставка товару здійснюється транспортом покупця і за його рахунок. Прийомка товару по кількості та якості проводиться на складі покупця.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, відповідно до яких позивач отримав від контрагента товари: фарш яловичий, з свині, курячий, яйця, сіль кам'яна, олія соняшникова, гриби, легені, серце, печінка яловичині, сир кисломолочний, сало, сухарі паніровані, перець свіжий, жир - сітка, м'ясо свинини, яловиче, цукор, часник, пакети та інші продовольчі товари.

Оплату за придбані у ТОВ «ТД ОСА» товарно-матеріальні цінності здійснено позивачем у повному обсязі шляхом внесення коштів до каси підприємства, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Витрати, понесені позивачем на придбання отриманих від ТОВ «ТД ОСА» товарів у загальному розмірі 1504283,70 грн. (сума без ПДВ), включені позивачем до витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Придбання у ТОВ «ТД ОСА» товарів (м`яса, м`ясопродуктів та інших продуктів харчування) здійснювалось з метою їх подальшого використання як сировини для виготовлення напівфабрикатів, що є основною діяльністю позивача згідно отриманого ним патенту.

В якості доказу транспортування придбаного у ТОВ «ТД ОСА» товару та на підтвердження забезпечення позивачем зберігання та використання цієї сировини в цеху по виробництву заморожених напівфабрикатів позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - ізотермічного автофургона, санітарного паспорту на цей автомобіль, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно (нежитлові, господарські, допоміжні приміщення, овочесховище, склад), експлуатаційного дозволу для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів (цеху по виробництву заморожених напівфабрикатів).

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем цього товару із його господарською діяльністю, позивачем подано суду належним чином засвідчені копії журналів списання товарно - матеріальних цінностей у виробництво, номенклатури готової продукції, що виробляється підприємством позивача, посвідчення про якість на готову продукцію тваринного походження, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», а також докази наявності у позивача відповідних матеріальних активів - обладнання, що використовується у процесі виготовлення напівфабрикатів (фаршемешалки, автоматів пельменних, котлетних, тістораскаточних та формуючих машин, машин мокрої та сухої паніровки, холодильного обладнання, пакувальних установок тощо).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище товариством здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не спричиняє реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомленні - рішення від 09.08.2013 року №216/0004151702/30.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України колегія суддів вважає за необхідне переглянути постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.08.2013 року №217/0004141702/29 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5043,00 грн. в межах апеляційної скарги.

Так, згідно положень пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, будь - яких належних та допустимих доказів того, що податкове зобов`язання з цього податку визначалось податковим органом повторно, що надає податковому органу право на збільшення штрафу з 25 % до 50 % представником відповідача суду надано не було, належним чином засвідчених копій податкових повідомлень - рішень, винесених у межах 1095-денного строку на підставі підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та узгоджених в порядку статей 56, 57 цього Кодексу, не подано.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 09.08.2013 року №217/0004141702/29 в частині застосуваних штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5043,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 20.10.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.