Ухвала суду № 41007541, 15.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/11833/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк І.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України на постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2014 року про у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, Пенсійного фонду України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання призначити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим (далі - відповідач-1, Управління ПФУ в місті Євпаторія АР Крим), Пенсійного фонду України (далі - відповідач-2, ПФ України) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - третя особа, ДКС України) про визнання бездіяльності відповідача-2 щодо незабезпечення своєчасного та в повному об'ємі фінансування і виплати позивачу пенсії протиправною та дискримінаційною; визнання бездіяльності відповідача-1 щодо не поновлення, не нарахування і не виплати позивачу пенсії за віком, а також дій щодо відмови в поновленні пенсії за її відповідною заявою протиправними та дискримінаційними; зобов'язання відповідача-1 поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати у 2000 році з проведенням індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої, не нарахованої і не виплаченої пенсії позивача, допустивши негайне виконання виплати пенсії за один місяць; просить суд визначити і стягнути на користь позивача понесені судові витрати у справі.

Печерський районний суд міста Києва своєю постановою від 27 червня 2014 року позов задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2014 року та постановити нову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є громадянкою України, проживала та працювала на території України, що підтверджується записами в трудовій книжці.

З 1998 року позивачу була призначена пенсія за віком. У зв'язку з її виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль, виплата пенсії їй була припинена з 2000 року.

29.11.2013 року вона направила на адресу Управління ПФУ в м. Євпаторія АР Крим заяву про поновлення виплати пенсії, однак, відповідач-1 у листі від 18.12.2013 року відмовив у такому.

Так, стосовно громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон визначено особливий порядок виплати пенсій, який викладено у статтях 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України. Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В зазначеному рішенні Конституційного Суду України звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, вимоги позивача стосовно визнання бездіяльності ПФ України та Управління ПФУ в м. Євпаторія АР Крим щодо не забезпечення своєчасного фінансування та виплати пенсії позивача а також відмови в поновлені виплати позивачеві пенсії за віком протиправною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Оскільки з 27.06.2013 року величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотка, то пенсія позивачці підлягає індексації.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.