Рішення № 41006586, 17.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2014 р. Справа № 911/3929/14

За позовом Приватного підприємства «Каменяр»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»

про стягнення 73 651,61грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Гайдай В.Ф. (дов. б/н від 04.07.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Каменяр» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - відповідач) про стягнення 111 325,57грн. заборгованості, з яких: 73 587,84грн. боргу за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги, 31 566,45грн. пені, 6 171,28грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2014р. порушено провадження у справі № 911/3929/14, розгляд справи призначено на 03.10.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2014р. розгляд справи відкладено на 17.10.2014р.

17.10.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про зміну розміру позовних вимог (вх. № 22462/14 від 17.10.2014р.), згідно якої останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути 73 548,84грн. боргу за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги та 102,77грн. 3 % річних, яка прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У судовому засідання 17.10.2014р. представник позивача повністю підтримав позов з урахуванням зменшених позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 17.10.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011р. між Приватним підприємством «Каменяр» (Перевізник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг № 26, згідно якого перевізник зобов'язався надати транспортні послуги по перевезенню цукрових буряків з полів сільгоспвиробників на приймальний пункт «Замовника», а замовник - своєчасно оплачувати послуги перевізника згідно з тарифами, які діють на момент здійснення перевезень в додатковій угоді і яка є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються грошовими коштами, або продукцією власного виробництва відповідно до додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія договору припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України та договором (п. 7.1. договору).

03.10.2011р. між Приватним підприємством «Каменяр» (Перевізник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (Замовник) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання транспортних послуг № 26, згідно якої сторони погодили тариф за перевезений 1т/км - 1,03грн.

03.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміра» (Охорона) та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (Замовник) укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання охоронних послуг № 07/08/12, згідно якої сторони погодили встановити з 03.10.2013р. вартість охоронних послуг в сумі 61 000грн. щомісяця з урахуванням ПДВ.

Суд встановив, що позивачем на виконання договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. за період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 128 187,78грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 18-21), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

13.08.2014р. позивач в порядку досудового врегулювання спору на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією № 98 від 13.08.2014р. (а.с. 32), згідно якої позивач просив відповідача сплатити заборгованість за надані транспортні послуги в розмірі 73 587,84грн. протягом 10 календарних днів з моменту отримання вказаної претензії, яка 15.08.2014р. отримана представником відповідача - Довгань, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Відповідач за отримані транспортні послуги, в порушення договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р., розрахувався частково, сплативши позивачу 54 599,94грн., решту боргу у розмірі 73 587,84грн. не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги, на момент судового розгляду справи, склав 73 587,84грн. (128 187,78грн. - 54 599,94грн.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 05.07.2012р. (а.с. 17), підписаним обома сторонами договору.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 17.10.2014р. (а.с. 45-47), є вимоги про стягнення 73 548,84грн. боргу за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги, 102,77грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання транспортних послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем на виконання договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. за період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 128 187,78грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 18-21), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; 13.08.2014р. позивач в порядку досудового врегулювання спору на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією № 98 від 13.08.2014р. (а.с. 32), згідно якої позивач просив відповідача сплатити заборгованість за надані транспортні послуги в розмірі 73 587,84грн. протягом 10 календарних днів з моменту отримання вказаної претензії, яка 15.08.2014р. отримана представником відповідача - Довгань, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 33); відповідач за отримані транспортні послуги, в порушення договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р., розрахувався частково, сплативши позивачу 54 599,94грн., решту боргу у розмірі 73 587,84грн. не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги, на момент судового розгляду справи, склав 73 587,84грн. (128 187,78грн. - 54 599,94грн.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 05.07.2012р. (а.с. 17), підписаним обома сторонами договору.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 73 548,84грн. боргу за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р., позивачем за період з 23.08.2014р. по 01.09.2014р. нараховано 102,77грн. 3 % річних на суму боргу 73 548,84грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що оскільки договором про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. не визначено конкретного моменту, з якого настає обов'язок відповідача по оплаті наданих позивачем згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортних послуг та те, що 13.08.2014р. позивач в порядку досудового врегулювання спору на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією № 98 від 13.08.2014р. (а.с. 32), згідно якої позивач просив відповідача сплатити заборгованість за надані транспортні послуги в розмірі 73 587,84грн. протягом 10 календарних днів з моменту отримання вказаної претензії, яка 15.08.2014р. отримана представником відповідача - Довгань, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 33); обов'язок відповідача з оплати наданих позивачем згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортних послуг виник 23.08.2014р., після спливу семи днів з моменту отримання претензії.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 46), арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 23.08.2014р. по 01.09.2014р. на суму боргу 73 548,84грн. становить 60,45грн. Відтак, вимога про стягнення 102,77грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 60,45грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 73 548,84грн. боргу за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги та 60,45грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2; ідентифікаційний код 00372536) на користь Приватного підприємства «Каменяр» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 87-Г; ідентифікаційний код 20570596) 73 548 (сімдесят три тисячі п'ятсот сорок вісім гривень) 84 коп. боргу за надані згідно договору про надання транспортних послуг № 26 від 03.10.2011р. транспортні послуги, 60 (шістдесят гривень) 45 коп. 3 % річних та 1 472 (три тисячі чотириста три гривні) 19 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 21.10.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко