Постанова № 41005331, 06.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 жовтня 2014 року Справа № 814/2151/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомКривоозерського професійного аграрного ліцею, (вул. Кірова, 7, Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55100)

доТериторіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області, (вул. Корабелів, 16, м. Миколаїв, 54020)

провизнання протиправними та скасування припису про усунення порушень від 22.05.2014року № 14-18-007/0049-0040, ВСТАНОВИВ:

Кривоозерський професійний аграрний ліцей (далі по тексту також - позивач, Ліцей) звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис Інспекції № 14-18-007/0049-0040 від 22.05.2014 року про усунення порушень законодавства про працю. Обгрунтовуючи вимоги позивач вказав на беспідставність висновків оспорюваного припису (який є незрозумілим для виконання), що побудовані на невірному застосуванні норм матеріального права.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про суттєвість порушень вимог законодавства про працю, які виявлені в процесі проведення перевірки позивача, що слугувало підставою для складання припису про усунення порушень законодавства про працю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, зважаючи на наступне.

В травні 2014 року Інспекцією проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Кривоозерському професійному аргарному ліцею за вимогою прокуратури Кривоозерського району Миколаївської області від 24.04.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №14-18-007/0049 (акр. спр.15-34, далі по тексту також - акт первірки), в якому зазначено:

- позивачем порушено ст.57 Закону України «Про освіту», а саме в 2005, 2006, 2008, 2009 роках щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам гарантована наведеною нормою не виплачувалась, натомість працівникам виплачувались премії, які не носять обов'язкового характеру;

- упродовж 2005-2013 років не розроблено умови преміювання та не забезпечено обгрунтування підвищення (зменшення) розміру премій, вибір показників і умов преміювання не визначався з урахуванням тих завдань, що стоять перед кожним структурним підрозділом.

- в порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» та п. 14, 15 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку у закладі не забезпечено достовірний облік робочого часу, а саме керівником ліцею не забезпечено організацію обліку явки на роботу та відлучення з роботи шляхом відмітки працівника про прихід на роботу, відлучення та закінчення роботи.

На підставі зазначеного акта перевірки Інспекцією винесено припис №14-18-007/0049-0040 про усунення порушень законодавства про працю (далі по тексту також - припис), яким зобов'язано позивача:

1. Положення про преміювання працівників привести у відповідність п. 4 п/п 5 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» № 557 від 26.09.2005 року. Розробити конкретні критерії преміювання працівників ліцею, визначити підстави, за яких премія збільшується чи зменшується.

2. Розділ 6 колективного договору привести у відповідність ст.57 Закону України «Про освіту».

3. Всі накази керівника про надання доплати за розширення зони обслуговування за період 2005-2013 роки привести у відповідність наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» №557 від 26.09.2005р.

4. Забезпечити виплату працівникам щорічної грошової винагороди відповідно ст.57 Закону України «Про освіту» за 2005-2013 роки.

5. Забезпечити достовірний облік робочого часу працівників шляхом організації обліку явки на роботу, відлучення з роботи та відмітки про прихід на роботу, відлучення та закінчення роботи.

Відповідно до п.6 та п.7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390, перевірка включає проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Невиконання вимог посадових Інспекції щодо усунення порушень законодавства про працю тягне за собою адміністративну відповідальність посадових осіб установ, організацій відповідно до ст.186 КУпАП.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи про законність та обгрунтованість оскаржуваного припису, суд виходить з того, що оскільки припис є обов'язковим для виконання, а його невиконання тягне за собою адміністративну відповідальність для посадових осіб суб'єкта господарювання, суть припису повинна бути максимально зрозумілою, реальною для виконання, грунтуватися на конкретних нормах законодавства, в тому числі щодо можливості виправлення в законний спосіб допущених помилок (або порушень) та визначення процедури їх виправлення. А тому неконкретні (або незрозумілі до виконання) вимоги щодо яких не зазначено порядку (способу, процедури) їх виконання підлягають скасуванню.

Щодо пункту 1 припису.

На думку відповідача Положення про надання щорічної грошової винагороди та премій педагогічним працівниками Кривоозерського професійного аграрного ліцею та Положення про надання премії працівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків (далі по тексту - Положення), які погоджені з профспілковим комітетом, є загальним і не містять критеріїв оцінки роботи різних категорій, що унеможливлює обгрунтовано встановлювати премії працівникам.

Підпунктом 5 п.4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» № 557 від 26.09.2005 року надає право керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків: надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання; затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці. Преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Отже, конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу залежно від наявних коштів на ці цілі. Преміювання працівників здійснюється на підставі наказу керівника. Преміювання працівників є правом адміністрації навчального закладу при наявності на це коштів та відповідності працівника певним критеріям.

Як випливає з матеріалів справи, директором ліцею 10.01.2010 року затверджено Положення про надання премії працівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, а 16.09.2010 року директором ліцею затверджено Положення про надання щорічної грошової винагороди та премій педагогічним працівниками Кривоозерського професійного аграрного ліцею, в яких визначені підстави та умови надання премій (далі по тексту також - Положень). Зазначені Положення погоджені з профспілковим комітетом.

Впродовж 2005-2013 років адміністрацією ліцею відповідно до зазначених положень здійснювалось преміювання працівників.

Допущення (на думку відповідача) порушень при преміюванні деяких працівників ліцею (завищення премій одним працівникам та заниження (невиплата) іншим) не вказує на невідповідність діючих в навчальному закладі Положень приписам чинного законодавства. До того ж, в кожному конкретному випадку при незадоволені працівником (який може преміюватися з врахуванням певних критерій виконання роботи) розміром виплаченої премії або підставами її невиплати, спір між працівником та адміністрацією повинен вирішуватися в порядку розгляду індивідуальних трудових спорів.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог про визнання протиправним та скасування п1. припису.

Щодо пункту 2 припису.

Згідно зі ст.98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Стаття 57 Закону України «Про освіту» визначає перелік гарантій держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів, однією з яких є забезпечення державою надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.

На думку Інспекції, розділом 6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Кривоозерського професійного аграрного ліцею на 2012-2014 роки, який передбачає соціально-трудові гарантії, компенсації, не відповідає вимогам наведеної норми, оскільки не містить гарантій надання працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу з прив'язкою до критеріїв надання такої допомоги (тривала хвороба, смерть члена сім'ї, тощо).

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, а отже не включення у колективному договорі гарантії щодо надання працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу не є погіршенням становища працівників, адже ця гарантія встановлена законом.

При цьому п.2 (на невідповідність якого приписам ст.57 ЗУ «Про освіту» посилається відповідач) розділу 6 Колективного договору відповідає п.5 ст.57 Закону України «Про освіту», в якому зазначено, що «педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів навчальних закладів може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань».

До того ж, Колективний договір є двосторонньою угодою між адміністрацією ліцею та профспілковим комітетом, а тому виконання припису щодо внесення змін до Колективного договору неможливо в односторонньому порядку.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунутованість позовних вимог в частині скасування п.2 припису.

Щодо пункту 3припису.

Відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Приписами ст.127 КЗпП України визначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми. При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавством не передбачено право організації проводити відрахування із заробітної плати працівників у випадку виконання припису з наведених контролюючим органом підстав.

А ні в акті перевірки, а ні в приписі не зазначено спосіб виконання вказаної вимоги. При розгляді справи в суді відповідачем також не надано пояснень щодо способу виконання п.3 припису.

Позиція відповідача про те, що адміністрація Ліцею самостійно повинна визначати спосіб виконання припису, не грунтується на приписах чинного законодавства, з огляду на те, що позивач зазначав про незрозумілість припису (який є обов'язковим для виконання) щодо способу його виконання та відсутність правових підстав виконання вимог контролюючого органу.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про невмотивованість висновків контролюючого органу щодо порушення Ліцеєм п.4 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 р. N557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» в частині доплат за збільшення обсягу виконуваних робіт та розширення зони обслуговування, оскільки судження контролюючого органу в цій частині не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а опис порушень є неконкретним.

За таких обставин, суд вважає вимоги, викладені в п.3 припису, безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного трудового законодавства, в тому числі в зв'язку з відсутністю (не зазначення контролюючим органом) механізму їх виконання та відсутністю правових підстав для стягнення з робітників заробітної плати.

Щодо пункту 4 припису.

Відповідно до ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Отже, Ліцей (організація яка фінансується з бюджету) оплату праці може здійснювати тільки у межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 898 щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці. Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи. Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи. Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

Щорічна грошова винагорода - це гнучка, змінна винагорода, яка дає змогу індивідуалізувати, диференціювати трудові доходи працівників залежно від колективних та індивідуальних результатів праці, що надається за наказом керівника, який і визначає хто яких успіхів досяг, керуючись при цьому умовами надання грошової винагороди, зазначеними у Положенні про надання щорічної грошової винагороди та премій педагогічним працівникам Кривоозерського професійного аграрного ліцею від 16.09.2014 року. Щорічна грошова винагорода виплачується не всім працівникам і не якимось конкретним, а тільки тим працівникам, що виконують роботу при дотриманні відповідних критеріїв. Законодавець встановив верхній поріг грошової винагороди, вказавши, що він не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати), при цьому не обмеживши мінімальний розмір допомоги.

Відповідачем а ні в приписі, а ні в судовому засіданні не роз'яснено порядку виконання припису (виплати щорічної грошової допомоги невизначеному колу працівників за 2005-2013 роки) на вимогу позивача, зважаючи на неможливість його виконання в усякому випадку в зв'язку лімітованістю витрат в межах бюджетного фінансування та недостатністю такого фінансування.

До того ж, при наявності спору між адміністрацією Ліцею та працівником щодо розміру щорічної грошової допомоги (або підстав її ненарахування) вказаний спір повинен вирішуватися в порядку розгляду індивідуальних трудових спорів.

Зважаючи на відсутність правових підстав для самостійного нарахування та виплати грошової допомоги працівниками Ліцею за 2005-2013 роки, а також не визначення контролюючим органом порядку та способу виконання п.4 Припису в зв'язку з його неконкретністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування даного пункту припису.

Щодо пункту 5 припису.

Як на обгрунтування припису Інспекція посилається на п.14, п.15 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.1984 р. № 213, відповідно до яких про початок і закінчення роботи на підприємстві, установі, організації, а також про перерву в праці працівники сповіщаються відповідним сигналом чи іншим способом. Перед початком роботи кожний працівник повинен відмітити свій прихід на роботу, а по закінченню робочого дня вихід з роботи в порядку, встановленому підприємством, установою, організацією. Адміністрація зобов'язана організувати облік явки на роботу, виходу з роботи. Біля місця обліку має бути годинник, що правильно вказує на час.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що застосування вказаних правил до нього є невмотивованим, оскільки Ліцей є навчально-виховним закладом, а на такі заклади розповсюджується дія іншого спеціального нормативно-правового акта, зокрема, наказу Міністерства освіти України від 20.12.1993 року №455 «Про типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів», зареєстрованого 02.06.1994 р. за №121/330, який передбачає, що час початку, закінчення роботи, обідня перерва для працівників встановлюється Правилами внутрішнього розпорядку конкретного закладу освіти. Для окремих працівників умовами контракту може бути передбачений інший режим роботи. За погодженням з профспілковим комітетом деяким структурним підрозділам і окремим групам працівників може встановлюватись час початку та закінчення роботи. При цьому, вказаним нормативним актом не встановлено обов'язку відмічання працівником часу приходу та закінчення роботи.

Крім того, при розгляді справи встановлено, що постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 19.06.2014 року закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП (в якості правопорушення інкримінувалось незабезпечення обліку явки на роботу (закінчення роботи) шляхом спеціального відмічання працівниками початку та закінчення робочого дня) у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема, зазначеною постановою Кривоозерського районного суду в діях директора ліцею щодо незабезпечення організації обліку явки на роботу, відлучення з роботи шляхом відмітки працівниками про прихід на роботу, відлучення та закінчення роботи встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, враховуючи специфіку роботу ліцею, наявність низки структурних підрозділів, залежність робочого часу від певних обставин (початок занять для викладачів, змінних графік для охоронців, тощо).

Згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях , чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, п.5 припису також підлягає скасуванню.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову, оскільки в судовому засіданні встановлено, що суб'єкт владних повноважень в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв необгрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області про усунення порушень від 22.05.2014року № 14-18-007/0049-0040.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кривоозерського професійного аграрного ліцею 73 гривні 08 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний