Ухвала суду № 41004665, 20.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/12697/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/861/14

Єдиний унікальний № 320/12697/13-к Головуючий в 1-й інстанції - Кучеренко В.В.

Категорія - ст. 115 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Дутова О.М., Гончара О.С.,

при секретарі Воронько С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013080140004688, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ОСОБА_10, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого слюсарем локомотивного депо станції Мелітополь Придніпровської залізниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;

за участю прокурора Стоматової В.П.,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_2,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, на вирок колегії суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 посилається на незаконність вироку через невідповідність викладених у ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд:

- безпідставно положив в основу обвинувального вироку суперечливі і неконкретизовані показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які до того ж не були очевидцями конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_10;

- з посиланням на висновок експерта № 715 від 09.10.2013 р., дійшов необґрунтованого висновку, що відсутність на трупі ОСОБА_10 будь-яких ушкоджень та слідів боротьби вказує на відсутність з боку останнього дій, спрямованих на спричинення виявленого у ОСОБА_2 тілесного ушкодження;

- не надав належної оцінки показам обвинуваченого щодо відсутності прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_10, нанесенню удару в момент забирання ножа у останнього та перебуванні у стані сильної емоційної збудженості, внаслідок наявності протиправного посягання з боку фізично сильнішого потерпілого, який затіяв бійку із застосуванням ножа, що в свою чергу підтверджується наявністю у ОСОБА_2 порізу на тильній стороні правої кисті. Крім того, подальшим діям обвинуваченого, який після того, як потерпілий припинив активні дії, також припинив протиправні дії, намагався привести потерпілого до тями, визвав швидку допомогу, поїхав до лікарні, де залишався доки не прооперували потерпілого, купував усі необхідні ліки, просив працівників міліції почекати доки не стабілізується стан ОСОБА_10, внаслідок чого безпідставно не перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України;

- через неправильне застосування кримінального закону, призначив обвинуваченому більш суворе покарання, а тому враховуючи, що злочин, передбачений ст. 118 КК України є злочином невеликої тяжкості, що ОСОБА_2 повністю визнає вину у його вчиненні, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, безпідставно не застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України.

Просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі;

- обвинувачений ОСОБА_2 посилаючись на незаконність вироку через неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, що виразилось у невідповідності викладених у вироку висновків, фактичним обставинам кримінального провадження, однобічності, неповноті, необ'єктивності досудового розслідування та судового розгляду, неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що суд:

- обґрунтував вирок висновками, які побудовані лише на припущеннях, сумнівних доказах наданих стороною обвинувачення, є неконкретними та не містять посилання на наявність в його діях об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення;

- безпідставно поклав в основу обвинувального вироку неправдиві, суперечливі покази потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, які не були до того ж очевидцями події злочину та покази яких надані з метою обмовити його. Між тим необґрунтовано не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_11, яка була очевидцем події;

- необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про виклик в судове засідання працівників швидкої допомоги, працівника міліції, який доставляв його з лікарні до міського відділу міліції, експертів, які проводили судово-медичну експертизу № 486, відкладенні розгляду провадження у зв'язку з його хворобою, долученні до матеріалів провадження його первинних показів;

- не звернув увагу на факт фальсифікації матеріалів провадження, що виразилося у відсутності його первинних показань даних під час досудового розслідування за участю захисника, свідків - сусідів, працівників швидкої допомоги, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення у провадженні;

- не надав належну оцінку акту № 707 від 27.11.2013 р. психолого - психіатрічної експертизи, зокрема приведеним у ньому показанням завідуючої підстанції швидкої допомоги ОСОБА_12, та інших працівників швидкої допомоги, яким підтверджено його показання стосовно знаходження у емоційному збудженому стані;

- безпідставно надав критичну оцінку його показам стосовно захисту від протиправних пояснень ОСОБА_10, який затіяв бійку із застосуванням ножа, під час якої він побоюючись за своє життя, намагався забрати ніж у останнього, через що на його руках та потерпілого залишилося порізи, хоча цей факт підтверджено висновком експерта № 715 від 09.10.2013 р. та показаннями потерпілої ОСОБА_5 наданими в судовому засіданні, а таким чином відсутності прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_10 Його подальшим діям, згідно до яких він намагався привести потерпілого до тями, визвав швидку допомогу, поїхав до лікарні, де залишався доки не прооперували потерпілого, купував усі необхідні ліки, просив працівників міліції почекати доки не стабілізується стан ОСОБА_10, внаслідок чого безпідставно не кваліфікував його дії за ст. 118 КК України;

- не надав оцінку халатним діям лікарів швидкої допомоги та медичного закладу, що підтверджено висновком судово-медичної експертизі № 486, згідно до якого наявне у ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження ускладнилося розвитком гострої крововтрати, яка і призвела до смерті останнього;

- не надав належну увагу даним, що характеризують його особу, зокрема свідченням ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, позитивним характеристикам, зокрема з місця проживання, роботи, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності.

Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження спрямувати на новий судовий розгляд.

В запереченнях на апеляційні скарги, представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3, а також прокурор просять вирок залишити без змін, а скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, представника потерпілої, які вважали, що вирок необхідно залишити без змін; колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Вироком колегії суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено у виді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 09 жовтня 2013 року. Відповідно до ст. 72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання термін перебування під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 17 855 грн. 57 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Також стягнути з ОСОБА_2 на користь СУ ГУМВС України в Запорізькій області витрати за проведення судово-криміналістичних експертиз у розмірі 929 грн. 10 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку, ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 22 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1, через особисту неприязнь до ОСОБА_10, яка виникла на ґрунті раптової сварки з останнім, діючи умисно, з метою вбивства ОСОБА_10, наявним у нього в руці ножем, який він узяв у приміщенні кухні, наніс потерпілому один удар в область грудної клітини зліва, спричинивши тому тілесне ушкодження у виді одиночного сліпого колто-різаного поранення грудної клітини, що проникає у ліву та праву плевральні порожнини з локалізацією кожної рани на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 8-го ребра по середній пахвовій лінії та пошкодженням по ходу ранового каналу 8-го ребра по середній пахвовій лінії, наскрізне пошкодження нижньої долі лівої легені, дотичне пошкодження діафрагми, наскрізні пошкодження серцевої сорочки, дотичне пошкодження задніх стінок лівого та правого шлуночків серця, пошкодження передньої та бокових стінок нижньої порожнистої вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати, та від якого 09 жовтня 2013 року о 04 годині 50 хвилин, в Комунальній установі «Територіальна медична організація «Мелітопольська міська лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області» настала смерть потерпілого. Таким чином, ОСОБА_2 умисно вбив ОСОБА_10

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 не визнав себе винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, його вина підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:

- показаннями у судовому засідання потерпілої ОСОБА_5 про те, що померлий був її чоловіком, з яким вони прожили разом 11 років. Однак останнім часом дуже сварилися, переважно через його родичів. З родиною чоловіка вона не спілкувалася. Обвинуваченого останній раз бачила 4 року тому, коли у них з померлим народилась донька. ОСОБА_2 проживав разом з матір'ю, яка дуже часто дзвонила ОСОБА_10 та казала, що ОСОБА_2 веде себе агресивно та просила його допомогти. ОСОБА_10 постійно ходив допомагати їй та заспокоювати брата. ОСОБА_10 постійно казав, що обвинувачений мамі не допомагає. У день, коли сталося вбивство ОСОБА_10, його мати приходила до них до дому, оскільки допомагала по господарству. 9 жовтня 2013 року мама ОСОБА_10 подзвонила та повідомила, що останній помер. Вона разом з батьками поїхала у морг. ОСОБА_11, їм розповіла, що вони разом сиділи на кухні та вечеряли. У неї з ОСОБА_2 зав'язався скандал, а ОСОБА_10 почав заступатися. Потім вона побачила кров у ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні показала, що вона є матір'ю братів ОСОБА_11. У день, коли трапилась біда, ОСОБА_2 близько 23 години повернувся з роботи. Приблизно через 10 хвилин прийшов ОСОБА_10 та почав говорити ОСОБА_2, що він не допомагає матері, нічого не робить у квартирі. ОСОБА_10 був дуже знервований та збуджений, вона почала його заспокоювати. Між братами сталася сварка. ОСОБА_2 пішов на кухню, а ОСОБА_10 збирався піти ночувати у готель, оскільки він посварився з дружиною. Потім він пішов на кухню, що там трапилось між братами вона не бачила, а вже через декілька хвилин ОСОБА_10 вийшов з кухні та тримався за бік. Він достав телефон та намагався викликати швидку. Це зробив ОСОБА_2, який потім вибіг на вулицю та почав зустрічати швидку допомогу. Коли вони приїхали та забрали ОСОБА_10, ОСОБА_2 у швидку не впустили, а тому він поїхав на таксі. Вона чекала дома на міліцію. Ніж вона помила, оскільки вважала, що буде щось погане. У братів були різні характери, але вони ніколи так сильно не сперечалися;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні показав, що він є рідним братом потерпілої ОСОБА_5 9 жовтня 2013 року ОСОБА_5 подзвонила та попросила прийти та поїхати з неї в морг. Коли вони приїхали, там була матір ОСОБА_10, яка розповіла, що вони разом сиділи на кухні та вечеряли. У неї з ОСОБА_2 зав'язався скандал, а ОСОБА_10 почав заступатися. Потім вона побачила кров у ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_10 був хрещеним батьком його сина. Сім'ю ОСОБА_5 знає близько 16 років. З ОСОБА_10 вони були близькими друзями. Пояснив, що в сім'ї ОСОБА_5 було все не спокійно. ОСОБА_2 проживав з матір'ю, вони постійно випивали. ОСОБА_10 проживав окремо, разом з дружиною та донькою. Мати ОСОБА_10 постійно жалілася та просила допомогти, коли ОСОБА_2 влаштовував сварки. За день до вбивства ОСОБА_10, він з ним зустрічався та казав, що у матері з ОСОБА_2 нічого не виходить. Наступного дня він повинен був зустрітися з ОСОБА_8, а після піти до матері та вирішити їх питання остаточно. Потім подзвонила ОСОБА_5 та сказала, що ОСОБА_10 помер. Вони зустрілися з матір'ю ОСОБА_10, яка розповіла, що вони посварилися, ОСОБА_10 став за неї заступатися, а ОСОБА_2 схопив ніж, але вона закрила та утримувала двері. ОСОБА_2 хотів через двері дістатися до ОСОБА_10. Однак, вона не змогла утримувати двері, та ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_10 ножем;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні показав, що особисто ОСОБА_2 не знає. Про нього дізнався від ОСОБА_10, з яким працював раніше на заводі. ОСОБА_10 знає близько 9 років. ОСОБА_10 охарактеризував як працелюбну, життєрадісну людину, який ні з ким не конфліктував. Проживав разом з дружиною. З його братом - ОСОБА_2 він неодноразово конфліктував, але з якого приводу, він не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який у судовому засіданні показав, що він працював під керівництвом ОСОБА_10. Його брата - ОСОБА_2 не знав. ОСОБА_10 охарактеризував як законослухняну, неконфліктну людину, який завжди міг знаходити спільну мову з людьми;

- протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2013 року разом з ілюстраційними таблицями, відповідно до якого у ході огляду на кухні у квартирі було виявлено битий посуд, безлад на полу, відсутність частини скла в дверях, з підлоги кухні було виконано змив на марлевий тампон, який поміщено у паперовий конверт. Також, вилучено ножі з кімнати та кухні, які поміщено у картонну коробку (т. 1 а.п. 132-136);

- протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2013 року, який проводився у приміщенні КУ «ТМО «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ММР Запорізької області, відповідно до якого предметом огляду були добровільно видані речі ОСОБА_10, які були описані та поміщені у картонну коробку, у числі яких джемпер та футболка (т. 1 а.п. 137-138);

- протоколом додаткового огляду місця події від 9 жовтня 2013 року, який проводився у квартирі, в ході якого було вилучено: 11 слідів папілярних узорів; змив РБК на марлевий тампон (об'єкт № 1); змив РБК на марлевий тампон (об'єкт № 2); фрагмент скла (об'єкт № 3); фрагмент тканини (об'єкт № 5); чоловічу спортивну кофту чорного кольору (об'єкт № 6); чоловічі спортивні штани синього кольору (об'єкт № 7), які були описані та поміщені у картонну коробку (т. 1 а.п. 141-152);

- лікарським свідоцтвом про смерть № 486 від 9 жовтня 2013 року та довідкою про причину смерті (до форми № 106/о № 486) від 9 жовтня 2013 року, відповідно до яких причиною смерті ОСОБА_10 є гостра крововтрата, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, серця нижньої порожнистої вени (т.1 а.п. 154);

- висновком експерта № 486 від 15.11.2013 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_10 є одиночне сліпе колото-різане поранення грудної клітини, що проникає у ліву та праву плевральні порожнини з локалізацією кожної рани на лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 8-го ребра по середній пахвовій лінії та пошкодженням по ходу ранового каналу 8-го ребра по середній пахвовій лінії, наскрізне пошкодження нижньої долі лівої легені, дотичне пошкодження діафрагми, наскрізні пошкодження серцевої сорочки, дотичне пошкодження задніх стінок лівого та правого шлуночків серця, пошкодження передньої та бокових стінок нижньої порожнистої вени, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати. Вказане поранення грудної клітини у ОСОБА_10 утворилося від дії плоского колото-різаного предмета, яким міг бути клинок ножу. Яких-небудь пошкоджень або слідів, які б вказували не можливу боротьбу або самооборону на трупі не виявлено (т. 1 а.с. 155-160);

- висновком експерта № 929 від 12.11.2013 року, відповідно до якого на брюках (об'єкти № 1-4), ремені (об'єкт № 5), правій (об'єкти № 6,7) та лівій (об'єкт № 8) чоботах ОСОБА_2 встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н з ізогемаглютиніном анти-В в об'єктах № 1,3. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_10 та (або) ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 166-168);

- висновком експерта № 927 від 12.11.2013 року, відповідно до якого в змиві з «підлоги» (об'єкт № 1), «стіни» (об'єкт № 2) та фрагменті тканини (об'єкт № 3) встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВО. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_10 та (або) ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 169-172);

- висновком експерта № 926 від 12.11.2013 року, відповідно до якого на брюках (об'єкт № 1), трусах (об'єкт № 2) правій (об'єкти № 3-5) та лівій (об'єкти № 6-9) туфлях ОСОБА_10 встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н ізогемаглютиніном анти-В в об'єктах № 1,2. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_10 та (або) ОСОБА_2, ОСОБА_11 при наявності у останніх, на момент скоєння злочину, тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Домішка крові особи (осіб) групи 0 ізогемаглютинінами анти-А та анти-В не виключається (т. 1 а.п.174-176);

- висновком експерта № 928 від 12.11.2013 року, відповідно до якого на змиві (об'єкт № 1), джемпері (об'єкт № 2) та футболці (об'єкт № 3), вилучених при огляді місця події, встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А і Н ізогемаглютиніном анти-В в об'єкті № 1. Кров в даних слідах може походити від особи (осіб) з такою груповою характеристикою за системою АВО, як у ОСОБА_10 та (або) ОСОБА_2, ОСОБА_11 при наявності у останніх, на момент скоєння злочину, тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею. Домішка крові особи (осіб) групи 0 ізогемаглютинінами анти-А та анти-В не виключається (а.п. 71);

- висновком експерта № 949 від 22.11.2013 року, відповідно до якого на рукоятці ножа ІІ (об'єкт № 2) встановлено наявність поту без домішок крові та виявлено антигени А і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження від особи (осіб) з групою крові А видільника групових антигенів АВО, у тому числі від ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 180-191);

- висновком експерта № 532 від 25.11.2013 року, відповідно до якого на джемпері та футболці, вилучених у приміщенні КУ «ТМО «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» ММР Запорізької області маються пошкодження, спричинені ножем (т.1 а.п.194-200);

- речовими доказами - двома ножами, 11 слідами папілярних узорів; змивами РБК на марлевий тампон (об'єкт № 1); змивами РБК на марлевий тампон (об'єкт № 2); фрагментом скла (об'єкт № 3); фрагментом тканини (об'єкт № 5); чоловічою спортивною кофтою чорного кольору (об'єкт № 6); чоловічими спортивними штанами синього кольору (об'єкт № 7), зі слідами крові, джемпером та футболкою, зі слідами пошкоджень, спричинених ножем (т.1 а.п. 211-212).

- відповідно до акту № 707 від 27.11.2013 року амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи обвинувачений ОСОБА_2 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Отже він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм станом на теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Сильного душевного хвилювання не було. У примусовому лікуванні не має потреби. Під час проведення експертизи ОСОБА_2 вину свою визнавав формально, пояснюючи, що все сталося дуже швидко (т. 1 а.п. 201-210).

Колегія суддів вважає, що показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколи слідчих дій та висновки експертів, є достовірними та співпадають між собою, як в деталях, так і в цілому, щодо обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. У цих осіб немає підстав для обмовлення останнього, а тому ці докази обґрунтовано були покладені районним судом в основу обвинувального вироку.

В зв'язку з цим доводи обвинуваченого про те, що суд обґрунтував вирок висновками, які побудовані лише на припущеннях, а також на сумнівних доказах наданих стороною обвинувачення, які є неконкретними та не містять посилання на наявність в його діях об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також на показаннях потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які надані з метою обмовити його, є голослівними.

Доводи захисника та обвинуваченого проте, що районний суд безпідставно положив в основу обвинувального вироку суперечливі і неконкретизовані показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які до того ж не були очевидцями конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно до ч. 5 ст. 95 КПК України, особа дає показання лише щодо фактів, які вони сприймали особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надавала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 97 КПК України, при прийняті цього рішення суд зобов'язаний врахувати співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надавала ці показання.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_5, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні дали показання об обставинах події з чужих слів ОСОБА_11 - матері обвинуваченого, колегія суддів вважає ці показання в цілому несуперечливими та конкретними, тобто належними, які непрямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), які у сукупності з іншими доказами, зокрема: з протоколом огляду місця події від 9 жовтня 2013 року (т. 1 а.п. 132-136) та висновком експерта № 486 від 15.11.2013 року (т. 1 а.п. 155-160) свідчать про те, що мотивом дій ОСОБА_2 стали особисті неприязні стосунки, які виникли під час сварки з братом (на кухні у квартирі битий посуд, безлад на полу, відсутність частини скла в дверях), в цей час останній умисно з великою силою завдав удар ножем в грудь ОСОБА_10 (умовний канал довжиною 14-15 см; пробив ребро, ушкодив серце й легеню).

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи обвинуваченого та захисника про те, що районний суд не врахував показання свідка ОСОБА_11 про те, що коли ОСОБА_2 та ОСОБА_10 пішли на кухню, що там було вона не бачила, а через декілька хвилин вийшов ОСОБА_10, тримаючись за бік, оскільки колегія суддів відноситься до цих показань критично, так як остання є матір'ю обвинуваченого, а тому зацікавлена у тому, щоб пом'якшити кримінальну відповідальність свого сина - ОСОБА_2 за вчинене ним. Крім того, при таких обставинах, вона не могла, не бачити і не чути, як б'ється посуд та стекло в дверях кухні під час сварки між синами.

Доводи обвинуваченого про те, що районний суд безпідставно надав критичну оцінку його показанням стосовно захисту від протиправних дій ОСОБА_10, який затіяв бійку із застосуванням ножа, під час якої він побоюючись за своє життя, намагався забрати ніж у останнього, а також доводи захисника про те, що суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_10 зайшовши на кухню затіяв бійку із застосуванням ножа, що підтверджується наявністю у ОСОБА_2 тілесного ушкодження - поверхневої лінійної рани на тильній частині правої кісті, тобто не надав належної оцінки посяганню на життя ОСОБА_10, яке було дійсним і реальним, а тому дійшов неправильного висновку, що відсутність на трупі ОСОБА_10 будь-яких ушкоджень та слідів боротьби вказує на відсутність з боку останнього дій, спрямованих на спричинення виявленого у ОСОБА_2 тілесного ушкодження, є безпідставними, з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що районний суд показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що брат затіяв бійку із застосуванням ножа обґрунтовано не взяв до уваги, та правильно встановив, зокрема показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що матір вбитого розповіла йому, що коли ОСОБА_10 став за неї заступатися, ОСОБА_2 схопив ніж, але вона закрила та утримувала двері. ОСОБА_2 хотів через двері дістатися до ОСОБА_10. Однак, вона не змогла утримувати двері, та ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_10 ножем.

Таким чином, в даному конкретному випадку, наявність у ОСОБА_2 порізу на тильній стороні правої кисті, ні яким чином не може свідчити про те, що з боку ОСОБА_10 було таке суспільно небезпечне посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому удару ножем у життєво важливий орган.

Голослівними є твердження обвинуваченого і про те, що на руках потерпілого ОСОБА_10 також були порізи, і що цей факт підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5, оскільки остання таких показань у суді першої інстанції не давала. Більш того, цей факт не підтверджується висновком експерта № 486 від 15.11.2013 року (т. 1 а.п. 155-150).

В зв'язку з цим, необґрунтованими також є доводи захисника та обвинуваченого у скаргах про те, що суд не надав належної оцінки показам останнього щодо відсутності прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_10, перебування останнього у стані сильної емоційної збудженості, внаслідок наявності протиправного посягання з боку фізично сильнішого потерпілого. Крім того, подальшим діям обвинуваченого, який після того, як потерпілий припинив активні дії, також припинив протиправні дії, намагався привести потерпілого до тями, визвав швидку допомогу, поїхав до лікарні, де залишався доки не прооперували потерпілого, купував усі необхідні ліки, просив працівників міліції почекати доки не стабілізується стан ОСОБА_10, внаслідок чого безпідставно не перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, оскільки відповідно до акту амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи обвинувачений ОСОБА_2 у стані сильного душевного хвилювання не знаходився. Крім того, наявність непрямого умислу на вчинення злочину, поведінка обвинуваченого після вчинення ним злочину, на кримінально-правову оцінку вчиненого ним, не впливають.

В зв'язку з цим, доводи обвинуваченого про те, що районний суд не надав належну оцінку акту № 707 від 27.11.2013 р. психолого - психіатрічної експертизи, зокрема приведеним у ньому показанням завідуючої підстанції швидкої допомоги ОСОБА_12, та інших працівників швидкої допомоги, яким підтверджено його показання стосовно знаходження у емоційному збудженому стані, є також необґрунтованими, оскільки експерти прийшли до висновку, що останній у стані сильного душевного хвилювання, не знаходився. При цьому експерти звернули увагу на те, що пояснення ОСОБА_2 під час проведення експертизи носять вибірковий характер і можуть розглядатися, як захисна реакція у акцентуірованої особи, що виключає особливий емоційний стан (т. 1 а.п. 208).

Посилання обвинуваченого у скарзі про те, що районний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про виклик в судове засідання працівників швидкої допомоги, працівника міліції, який доставляв його з лікарні до міського відділу міліції, є безпідставними, оскільки поведінка обвинуваченого ОСОБА_2 після вчиненого ним злочину, на кримінально - правову оцінку його суспільно-небезпечних дій, в даному випадку ніяким чином не впливає.

В зв'язку з цим, необґрунтованими також є доводи обвинуваченого про те, що районний суд не надав оцінку халатним діям лікарів швидкої допомоги та медичного закладу, що підтверджено висновком судово-медичної експертизі № 486, згідно до якого наявне у ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження ускладнилося розвитком гострої крововтрати, яка і призвела до смерті останнього, є голослівними, оскільки причинний зв'язок є тільки між суспільно-небезпечними діями обвинуваченого ОСОБА_2 та смертю ОСОБА_10

Необґрунтованими є доводи обвинуваченого також і про те, що районний суд безпідставно відмовив у допиті експертів, які проводили судово-медичну експертизу № 486 від 15.11.2013 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_10 є одиночне сліпе колото-різане поранення грудної клітини, оскільки згідно ч. 1 ст. 356 КПК України суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновків експертизи, однак потреби у цьому не було, оскільки дослідженні та зроблені за їх результатом висновки експертів дали повні та обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експертів.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що суд не відклав 03.03.2014 року розгляду кримінального провадження у зв'язку з його хворобою, є голослівними, оскільки останній не представив в апеляційний суд документів, які підтверджували наявність такої хвороби, яка перешкоджала б розгляду кримінального провадження у судовому засіданні. В зв'язку з цим, колегія суддів, не враховує і довід обвинуваченого про те, що це можливо перевірити, так як він неодноразово звертався в санітарну частину, оскільки згідно принципів диспозитивності та змагальності (ст. ст. 22, 26 КПК України), цей обов'язок покладений на нього та його захисника.

Необґрунтованими є також і доводи обвинуваченого ОСОБА_2 також і про те, що суд не звернув увагу на факт фальсифікації матеріалів провадження, що виразилося у відсутності його первинних показань даних під час досудового розслідування за участю захисника, свідків - сусідів, працівників швидкої допомоги, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення у провадженні, оскільки згідно вимог ст. 22, ч. 1 ст. 349 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, однак із матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений та його захисник в судовому засіданні клопотання про подання та дослідження вищевказаних доказів, не заявляли.

Таким чином, доводи захисника та обвинуваченого про перекваліфікацію дій останнього з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, є безпідставними, в зв'язку з чим колегія суддів не може погодитись з твердженням захисника про те, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину та погоджується з районним судом, про те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті людині і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_2 районним судом було враховано, що останній кримінальне правопорушення вчинив вперше, як за місцем проживання, так і за місце роботи характеризується позитивно, однак здійснив особливо тяжкий злочин, пов'язаний з протиправним позбавленням людини життя, а тому суд прийшов до висновку, що його виправлення можливо лише в ізоляції від суспільства, внаслідок чого призначив обвинуваченому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, тобто близьке до мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає правових підстав для подальшого пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_2 призначеного місцевим судом покарання, та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, зокрема і у зв'язку з тим, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 характеризують його з позитивної сторони, а також через те, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти життя особи.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

На вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: