Ухвала суду № 41004329, 15.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4999/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В. Р. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Києво-Святошинському районі від 25.03.2013 р. №0001132301; №0001142301 та №0001152301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2011 р. по 2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 04.03.2013 р. №135/22-2/32294926 (далі - Акт перевірки), в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «Фоззі-Фуд» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- п.185.1 ст.185 та п.1881. ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р.25 Декларації) на загальну суму 388074, 00 грн., а саме: за грудень 2011 р. - на суму 173223,00 грн., за січень 2012 р. - на суму 211687,00 грн., за лютий 2012 р. - на суму 965,00 грн. та за березень 2012 р. - на суму 2199,00 грн.;

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 , п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139 ст.139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету за І квартал 2012 р. на загальну суму 225594,00 грн. та до завищення збитків задекларованих за 2011 р. (ІV квартал 2011 р.) у розмірі 866115,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001132301 стосовно ПДВ на суму 582111,00 грн. де з них основного зобов'язання 388 074,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50 % на суму 194 037,00 грн.

- № 0001142301 стосовно податку на прибуток на суму 338 391,00 грн. де з них основного зобов'язання 225 594,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50 % на суму 112 797,00 грн.

- № 0001152301 стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 866 115,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідач вважає, що про укладення між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_3 нікчемного правочину в грудні 2011 року та січні 2012 року.

В акті перевірки Акту зазначено, що від ДПІ у Хортщькому районі м. Запоріжжя Запорізької області надійшов акт від 23.05.2012 року № 227/172/НОМЕР_4 про результати проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «НВП «ВВС-Фарм».

В ході перевірки було нібито встановлено, що ТМЦ (бакалійні вироби) придбані у ТОВ «НВП «ВВС-Фарм», який є основним постачальником ФОП ОСОБА_3

Подальшим відпрацюванням встановлено, про те, що ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» не знаходиться за податковою адресою, 20 січня 2012 року попередній директор ОСОБА_4 продав підприємство ОСОБА_5

За результатами відпрацювання встановлено, що директор (засновник та бухгалтер) ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» ОСОБА_5, громадянин РФ дозволу на працевлаштування в Україні не отримував, по іншим зверненням відповідь не отримана.

Також вказано, що за результатами відпрацювання співробітниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва встановлено, що ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» входить до складу конвертаційно-транзитного угрупування, кримінальна справа № 079001/12 від 19.01.2012 року порушена за ст. 212 ч. 3, ст. 205 ч.2, ст. 27 ч. 5 КК України.

При цьому зазначається, що у ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» відсутні виробничі потужності, трудові та інші ресурси.

Також, в Акті перевірки зазначено, що від ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області надійшов акт від 19.06.2012 року № 267/172/2737305956про результати проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Фоззі-Фуд» за січень 2012 року.

В ході перевірки на підставі документів наданих ФОП ОСОБА_3 було нібито встановлено, що протягом січня 2012 року здійснювалось реалізація товару ТОВ «Фоззі-Фуд» і на видаткових накладних відсутній підпис особи, що отримувала товар, не має можливості ідентифікувати особу яка відпускала товар на адресу ТОВ «Фоззі-Фуд» та підписувала ТТН за адресою: м. Бровари, вул. Броварська, 68, відповідно до яких ТОВ «Нова Експедиція» здійснювала транспортування товару, хоча за умовами договору ФОП ОСОБА_3 повинен самостійно здійснювати доставку товару. У ОСОБА_3 згідно даних 1-ДФ встановлено відсутність найманих працівників. Згідно пояснень бухгалтера ОСОБА_3, ОСОБА_6 транспортування товару в межах області здійснював самостійно ФОП ОСОБА_3 на автомобілях «Газель» та «Рено» вантажопідйомністю 20 т., проте водійського посвідчення з категорією «Е» у нього відсутнє.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Валові витрати позивача підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_3 були укладені наступні договори поставки товарів: № 26 від 02.10.2009 року; № 31/05-10 від 30.04.2010 року; № 812 від 01.02.2011 року; №2200 від 03.01.2012 року.

Згідно вказаних договорів ФОП ОСОБА_3 здійснював постачання борошна вагою 1 кг та 2 кг.

Судом встановлено, що під час з'ясування обставин придбання ФОП ОСОБА_3 товарів, на підставі отриманих копій документів від контрагента було встановлено, що борошно вагою 1 кг та 2 кг, яке ФОП ОСОБА_3 реалізовував ТОВ «Фоззі-Фуд» він придбавав у ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат», а не ТОВ «НВП «BBC-Фарм» як зазначено в Акті перевірки.

На підтвердження цього факту ФОП ОСОБА_3 надав договори, товарно-транспортні-накладні, протоколи випробувань зразків проб, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи та інші документі, які будуть надані пізніше.

Судом встановлено, що згідно умов договорів з ФОП ОСОБА_3 останній повинен постачати товар зареєстрованої торгової марки «Повна чаша», на що ТОВ «Фоззі- Фуд» надало йому відповідній дозвіл зазначивши про це в договорах.

При цьому ФОП ОСОБА_3 надав копії документів про придбання відповідних пакетів з використанням торгової марки «Повна чаша» 1 кг та 2 кг.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що ТОВ «НВП «BBC-Фарм» є основним постачальником ФОП ОСОБА_3 і тому ТОВ «Фоззі-Фуд» повинно нести відповідальність за нібито сумнівні операції ТОВ «НВП «BBC-Фарм» є безпідставним та необґрунтованим.

Документи, які наявні у ТОВ «Фоззі-Фуд» повністю підтверджують реальність укладених правочинів пов'язаність їх з господарської діяльністю.

ФОП ОСОБА_3 організовує перевезення для ТОВ «Фоззі-Фуд» з м. Запоріжжя до м. Бровари, вул. Броварська Окружна, 68 та іншими адресами (м. Київ) (що не є територіє однієї області).

Відповідно до пунктів 3.2 договорів поставки, сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP «Інкотермс».

Пункт 3.8 договору поставки визначає, що поставка товару проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

ТОВ «Фоззі-Фуд» борошно, отримане від ФОП ОСОБА_3 направляло на дослідження якості, що підтверджується протоколи випробувань.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Реальність придбання підприємством Позивача товарів і послуг підтверджується первинними документами, пов'язаними з господарською діяльністю позивача.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними/фіктивними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрований платниками податку на додану вартість.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для збільшення валових витрат та нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 р. №0001132301; №0001142301 та №0001152301.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 16.10.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.