Рішення № 41004174, 20.10.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

20 жовтня 2014 року Справа № 927/1383/14

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",

вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071

юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська

теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова",

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

відповідач: дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра

України" "Чернігівнафтогазгеологія",

вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14006

предмет спору: про стягнення 129029,61 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Машко О.П., довіреність №147 від 25.09.2013 року, представник

від відповідача: Комлаш В.М., довіреність№19/2 від 08.01.2014 року, представник, був

присутній в судових засіданнях 25.09.2014 року, 20.10.2014 року.

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 25.09.2014р. по 20.10.2014 р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" подано позов про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" 104394,55 грн. боргу; 10706,97 грн. пені; 1780,71 грн. 3% річних та 12260,81 грн. інфляційних, за неналежне виконання умов договору №278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, додатків до нього, додаткових угод від 01.10.2011 року та від 12.04.2013 року.

Ухвалою суду від 11.09.2014 року була прийнята до заява позивача про зменшення розміру позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 104292,55 грн. боргу; 10701,87 грн. пені, 1779,68 грн. річних та 12255,51 грн. інфляційних, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.09.2014 року представники сторін надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

В судовому засіданні 25.09.2014 року було оголошено перерву до 20.10.2014 року до 10:30.

В судовому засіданні 20.10.2014 року представником позивача подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучено судом до матеріалів справи.

Також представником позивача подано письмову заяву про повернення надлишково сплаченого судового збору. Позивач зазначає, що остаточна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача складає: 104292,55 грн. боргу; 10701,87 грн. пені, 1779,68 грн. річних, 12255,51 грн. інфляційних та 2580,59 грн. судового збору. Згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №4149 від 18.07.2014 року позивачем сплачено 3992,54 грн. судового збору, тобто на 1411,95 грн. більше, ніж встановлено п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно дана сума підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Заява позивач про повернення надлишково сплаченого судового збору прийнята судом до розгляду.

Представником відповідача подано письмове клопотання в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, у зв"язку зі сплатою основної заборгованості. Подане клопотання прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 20.10.2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача повідомив про повну сплату заборгованості в розмірі 104394,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням №946 від 02.10.2014 року на суму 104394,55 грн., копія якого додана до матеріалів справи, у зв"язку з чим просить суд відмовити позивачу у стягненні інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Представник позивача щодо відмови у стягненні інфляційних нарахувань, 3% річних та пені заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було зменшено позовні вимоги, у зв»язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 104292,55 грн. боргу; 10701,87 грн. пені, 1779,68 грн. річних та 12255,51 грн. інфляційних, суд розглядає дану справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.11.2002 року між комунальним енергогенеруючим підрозділом "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" (постачальник) та відповідачем - дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" було укладено договір № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов зазначеного договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 договору, а споживач (відповідач) сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, теплова енергія постачається споживачу для об»єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору «Обсяги постачання теплової енергії»: за період з 12.04.2013 року по 12.04.2014, в межах 588,49 Гкал./рік, найменування об»єктів та його адреси: вул. Шевченко, 15 (лаб.корпус); вул. Шевченко, 15 (адмін.буд); вул. Шевченко, 15 (кладова); вул. Примакова, 9 (нежитлове прим.); вул. Примакова, 9 (нежитлове прим.); вул. Примакова, 9 (нежитлове прим.); вул. Примакова, 9 (нежитлове прим.). Орієнтована вартість енергії, що постачається споживачу, за поточний рік відповідно до тарифів, які діють на момент укладення договору, становить 297834,79 грн., ПДВ 59566,96 грн. Всього 357401,75 грн. Дата зняття споживачем показань приладів обліку - 20-те число поточного місяця. Подання звіту постачальнику - не пізніше 22-го числа. Цей додаток вступає в дію з 12.04.2013 року.

Додатковою угодою від 12.04.2013 року до договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, сторонами викладено додаток №1 «Обсяги постачання теплової енергії» до договору в редакції, що додається до даної додаткової угоди та є невід»ємною частиною.

Пунктом 10.1. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.10.2003 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року).

На день розгляду спору в суді, сторонами не подано доказів припинення дії спірного договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, в порядку п. 10.2. договору чи його розірвання, в установленому законодавством порядку.

Пунктом 6.1. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року , в редакції додаткової угоди 01.10.2011 року до договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, визначено , що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які встановлюються і затверджуються уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом, і які можуть змінюватися згідно з законодавством України.

Відповідно до п.4.2.4. договору, в редакції додаткової угоди від 01.10.2011 року до договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, постачальник зобов»язаний повідомляти споживача письмово та шляхом публікації в засобах масової інформації про зміну діючих тарифів на теплову енергію.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №61 від 03.02.2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п. 5.1. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, облік спожитої споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм постачальника п.1,2,3 - приладом обліку; п.4,5,6 - розрахунком за 1 м.кв.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін, передбачений в додатку №1 до договору (п. 5.5. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року).

Позивачем додано до матеріалів справи акти зняття показань приладів, виконуючих облік тепла на опалення та ГВП, зняті на об»єктах споживача 26.12.2013 року, 30.01.2014 року, 31.03.2014 року та відомості обліку споживання теплової енергії, які підписані сторонами, копії яких додано до матеріалів справи.

Таким чином, на виконання умов договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, позивач поставив відповідачу за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року теплової енергії на загальну суму 134931,14 грн., що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату: №№ 0278 від 31.01.2014 року на суму 59313,50 грн.; від 28.02.2014 року на суму 48940,49 грн.; від 31.03.2014 року на суму 26677,15 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

У відповідності до п.3.2.22. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов»язаний повідомити про це постачальника.

Рахунки-фактури №№ 0278 від 31.01.2014 року на суму 59313,50 грн.; від 28.02.2014 року на суму 48940,49 грн.; від 31.03.2014 року на суму 26677,15 грн. були направлені відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками про їх відправлення від 09.02.2014 року, від 07.03.2014 року та від 08.04.2014 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач не заперечив та не надав суду доказів щодо неотримання рахунків на оплату.

Відповідно до п. 6.5.-6.7. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50 % вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року, за отриману теплову енергію за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р. розрахувався частково, сплативши 30638 грн. 59 коп. Заборгованість за поставлену теплову енергію на день подачі позову (01.09.2014) становила 104292,55 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було повністю сплачено основний борг в сумі 104292,55 грн., що підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням № 946 від 02.10.2014 р. на суму 104394,55 грн., копія якого містяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні щодо факту сплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі не заперечував.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено основний борг в розмірі 104292,55 грн., що підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням № 946 від 02.10.2014 р. на суму 104394,55 грн., копія якого містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 104292,55 грн., врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 104292,55 грн. боргу підлягає припиненню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10701,87 грн. за період з 18.02.2014 року по 20.08.2014 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, пунктом 7.2.3. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, і відповідачем допущена прострочка в оплаті спожитої теплової енергії, у зв»язку з арифметичною помилкою позивача при розрахунку пені, суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 10701,86 грн. за період з 18.02.2014 року по 20.08.2014 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 12255,51 грн. за період з березня 2014 року по липень 2014 року та 3% річних в сумі 1779,68 грн. за період з 18.02.2014 року по 19.08.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3. договору № 278 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2002 року передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1779,68 грн. за період з 18.02.2014 року по 19.08.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повній сумі.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 12244,13 грн., у зв»язку з допущенням позивачем арифметичної помилки при розрахунку інфляційних втрат за прострочку оплати.

Клопотання відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, у зв"язку зі сплатою основної заборгованості є безпідставне та задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем надано гарантійний лист №19/576 від 20.08.2014 року, відповідно до якого підприємство відповідача гарантує погасити заборгованість до 15.09.2014 року - 52146,18 грн.; до 15.10.2014 року - 52146,17 грн. Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні 20.10.2014 року, керівництво позивача в свою чергу гарантувало не вирішувати спір в судовому порядку. Оплата відповідачем основної заборгованості є підставою для відмови у стягненні інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Проте, гарантійний лист №19/576 від 20.08.2014 року не може бути підставою для відмови у стягненні інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк. Сплата суми основного боргу не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочку платежу.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 10701,86 грн. пені; 1779,68 грн. 3% річних та 12244,13 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 104292,55 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача , то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми основного боргу, яка була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2580,36 грн.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", визначено, що за подання позову до господарського суду із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" за подання позовної заяви до суду при ціні позову 129143,04 грн., згідно платіжного доручення № 4149 (#87932497) від 18.07.2014 року було сплачено 3992,54 грн. судового збору замість 2582 грн. 86 коп.

Відповідно до письмової заяви про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом, позивачем було зменшено позовні вимоги до 129029,61 грн., за які судовий збір становить 2580,59 грн. (2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що позивачем в судовому засіданні 11.09.2014 року було зменшено позовні вимоги до 129029,61 грн. та відповідно внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" підлягає поверненню судовий збір в сумі 1411,95 грн. (3992 грн. 54 коп. - 2580 грн. 59 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 4149 (#87932497) від 18.07.2014 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/1383/14.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 546, 549, 614, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; ст.ст.4,7 Закону України „Про судовий збір"; ст.ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 104292 грн. 55 коп. боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14006 (р/р 26002301832340 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 353456, код 01431535) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071 (р/р 26000001000729 у ПАТ «Банк «Демарк» м. Чернігів, МФО 353575, код 21680602) 10701,86 грн. пені; 1779 грн. 68 коп. 3% річних; 12244,13 грн. інфляційних втрат та 2580,36 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071 (р/р 26000001000729 у ПАТ «Банк «Демарк» м. Чернігів, МФО 353575, код 21680602) з державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 1411 грн. 95 коп. надлишково сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення № 4149 (#87932497) від 18.07.2014р., яке знаходиться в матеріалах справи № 927/1383/14 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення надлишкової сплаченої суми судового збору.

Повне рішення підписано 22.10.2014 року.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко