Постанова № 41004138, 22.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа№ 910/2529/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Коршун Н.М.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Зосименко Г.Р., дов. від 17.12.2013,

Антипенко М.М., дов. від 17.12.2013,

від відповідача Олійник М.М., дов. від 20.01.2014 №188,

розглянувши апеляційні скарги

Компанії "Заатен Уніон ГМБХ" та

Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014

(дата підписання - 20.05.2014)

у справі №910/2529/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом Компанії "Заатен Уніон ГМБХ"

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про стягнення 99947,83 Євро (1183742,12 грн)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 позов Компанії "Заатен Уніон ГМБХ" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - відповідач) про стягнення 99947,83 Євро (1183742,12 грн) задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 62140 Євро боргу, 21637 Євро 20 цент пені, 900 Євро 86 цент 3% річних та 20057,86 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано неналежне виконання останнім умов контракту від 06.12.2012 №1-R-2013, у зв'язку з цим у останнього виникла заборгованість, що складає 62140,00 Євро (735957,14 грн). Оскільки судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання у зв'язку з цим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21637,20 Євро (256260,89 грн) та 3% річних в сумі 900,86 Євро. Відмовляючи у стягнені 11216,66 Євро (132844,88 грн) за другий період несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, суд першої інстанції зазначив, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки сторонами ані контрактом, ані додатками до нього не було узгоджено іншого порядку нарахування неустойки (пені), ніж той, що визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). В той же час, умовами додатку №5 від 15.10.2013 обов'язок відповідача з погашення заборгованості у строк до 01.12.2013 неустойкою не забезпечувалося, а лише встановлено розмір пені, який повинен бути сплачений відповідачем на користь позивача за період прострочення, який передував моменту укладення сторонами додатку №5 до контакту. Крім того, оскільки додатком №5 до контракту встановлено новий графік оплати заборгованості в сумі 159180,00 Євро, що є новацією, то 3% слід нараховувати за період після укладення додатку №5 - з 02.12.2013 по 17.02.2014.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 змінити та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача 4953 Євро 97 цент 3% річних, 11216 Євро 66 цент пені за період з 02.12.2013 по 17.02.2014 та судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно визначено періоди нарахування 3% річних та пені, а також порушено порядок нарахування пені. На думку позивача, додаток від 15.10.2013 №5 не є новацією, а лише встановлює новий графік погашення дебіторської заборгованості відповідача.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 прийнято апеляційну скаргу Компанії "Заатен Уніон ГМБХ" до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 06.06.2014) позивачу - 11.06.2014 та відповідачу - 10.06.2014, долучені до матеріалів справи.

Відповідач також не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, постановити нове, яким зменшити суму пені та 3% річних. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розрахунку суми пені безпідставно не обмежено її подвійною облікової ставкою НБУ. Крім того, судом необґрунтовано стягнуто пеню в іноземній валюті.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз" до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 06.06.2014) позивачу - 11.06.2014 та відповідачу - 10.06.2014, долучені до матеріалів справи.

25.07.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

29.07.2014. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у зв'язку з виходом судді Кондес Л.О. у відставку розгляд апеляційної скарги здійснюється колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.

У судовому засіданні 30.07.2014 оголошено перерву до 13.08.2014.

06.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, відкладено розгляд справи на 24.09.2014.

09.09.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.09.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав письмові пояснення.

23.09.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав письмові пояснення з розрахунками сум та клопотання про оголошення перерви.

Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці було змінено склад суду: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Коршун Н.М., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 колегія суддів задовольнила клопотання сторін про відкладення розгляд справи, розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.10.2014.

16.10.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав пояснення по справі з копією постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2014 у справі №910/2534/14.

У судовому засіданні 22.10.2014 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги Компанії "Заатен Уніон ГМБХ", просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 змінити та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача суму пені та 3% річних за другий період існування заборгованості (з 02.12.2013 по 17.02.2014); заперечив доводи апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги ПАТ "Компанія "Райз", просив її задовольнити, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, постановити нове, яким зменшити суму пені та 3% річних; заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга компанії "Заатен-Уніон ГмбХ" підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПуАТ "Компанія "Райз" не підлягає задоволенню, за таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 між компанією "Заатен-Уніон ГмбХ" (продавець) та ПАТ "Компанія "Райз" (покупець) укладено контракт купівлі-продажу товару №1-R-2013 (далі - контракт).

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує на умовах DAP-Радивилів (Інкотермс 2010) насіння ярого ріпаку для сівби з низьким вмістом ерукової кислоти гібридів ХІДАЛГО, КАЛІБР, САЛЬСА КЛ, ОЗОРНО, МОБІЛ КЛ та сорту ГАЙДН (далі - товар), в кількості та за цінами, наведеними в додатках до контракту.

Згідно з п. 2.6 контракту товар відвантажується в кількості 4900 посівних одиниць (1 посівна одиниця складає 2100000 схожих насінин) насіння гібридів та 20000 кг насіння сорту.

Ціни на товар наведені в додатках до контракту в Євро, та включають в себе вартість упаковки, маркування і документації та вартість транспортування товару (п. 4.1 контракту).

Пунктом 4.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту становить 632000,00 Євро. Загальна сума контракту може бути змінена у додатках до Контракту. Валюта контракту - Євро (п. 4.4 контракту).

Відповідно до п. 5.1 контракту покупець сплачує поставку товару за наступною схемою:

100% від вартості товару - передоплата за один тиждень до відвантаження згідно виставленого продавцем рахунку-фактури на відповідну партію товару.

За несвоєчасні розрахунки згідно з п. 5.1 контракту та додатків до контракту, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки платежу (п.5.3 контракту).

15.10.2013 сторонами було укладено додаток №5 до контракту, яким встановлено, що продавцем по контракту було поставлено 1949 посівних одиниць гібридів ярого ріпаку на суму 206560,00 Євро. Покупцем за контрактом фактично сплачені грошові кошти в сумі 47380,00 Євро. Заборгованість покупця перед продавцем за контрактом станом на 07.10.2013 становить 159180,00 Євро (п. 1 додатку №5 до контракту).

Пунктом 2 додатку №5 до контракту сторони погодили новий графік оплати вищезазначеної заборгованості:

- 64340,00 Євро - до 01.12.2013;

- 94840,00 Євро - до 01.12.2013.

У пункті 4 додатку №5 до контракту сторонами було визначено, що сплаті підлягає пеня, відповідно до п. 5.3 контракту, яка станом на 15.10.2013 складає 21637,20 Євро. Кількість прострочених днів складає 191.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, а сторонами не заперечується, що після укладення сторонами додатку №5 до контракту покупцем було здійснено на користь продавця часткову оплату товару в сумі 97040,00 Євро, про що свідчать платіжні доручення від 03.02.2014 №49 на суму 2200,00 Євро та №50 на суму 94840,00 Євро.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 62140,00 Євро (159180,00 Євро - 97040,00 Євро). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання пеню в сумі 32853,86 Євро (21637,20 Євро згідно додатку №5 + 11216,66 Євро за період з 02.12.2013 по 17.02.2014) та 3 % річних в сумі 4953,97 Євро за період з 27.02.2013 по 17.04.2014.

Колегія суддів проаналізувавши рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволені частково, вирішила частково скасувати вказане рішення з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до п. 6 додатку №5 до контракту у випадку, якщо сторони контракту не можуть дійти згоди, усі спори та розбіжності за контрактом вирішуються господарськими судами України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Із частин 2,3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин 2,3 ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що застосуванню до цих правовідносин підлягає право за місцезнаходженням покупця (відповідача у справі). Оскільки місцезнаходженням відповідача є місто Київ (Україна), то застосуванню підлягає українське законодавство.

За своєю правовою природою контракт від 06.12.2012 №1-R-2013 є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Колегією суддів встановлено існування боргу у відповідача перед позивачем в сумі 62140,00 Євро, тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 62140,00 Євро є обґрунтованим та таким, що підтверджений матеріалами справи.

Щодо стягнення суми пені колегія суддів зазначає наступне.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

У частині 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з ч. 4 ст.231 ГК України. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім цього, право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільного кодексу України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що додатком №5 сторони внесли зміни до контракту.

Пунктом 11.5 контракту встановлено, що всі додатки та зміни до контракту становлять його невід'ємну частину.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Таким чином, сторони змінили предмет договору, визначивши заборгованість відповідача в сумі 159180,00 Євро, змінили строки виконання зобов'язання до 01.12.2013 (новий графік погашення заборгованості), а щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (п. 5.3 контракту) залишили без змін. Тобто, незмінною залишилась умова щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,1 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки платежу (п. 5.3 договору).

Тому колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції що вимога про стягнення суми пені за другий період (11216,66 Євро) не підлягає задоволенню, оскільки сторонами ані контрактом, ані додатками до нього не було узгоджено іншого порядку нарахування неустойки (пені), ніж той, що визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Однак, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 11216,66 Євро підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 додатку №5 до контракту у випадку, якщо сторони не можуть дійти згоди, усі спори та розбіжності за контрактом вирішується господарськими судами України відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, сторони дійшли згоди, що з 15.10.2013 (дата підписання додатку №5 до контракту) сторони керуються законодавством України.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, як би не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

А тому, сума пені має бути обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі розмір пені (0,1%).

Аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та постанові Верховного Суду України від 24.10.2011.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду Країни від 17.12.2013 № 14).

Колегія суддів зазначає, що позивачем нараховано пеню, без урахування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, з урахуванням обмеження пені подвійною ставкою Національного банку України сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 02.12.2013 (дата, наступна після 01.12.2013, не пізніше якої зобов'язання повинне було бути виконано (п. 3.1 додатку №5 до контракту) по 17.02.2014 (дата подачі позову) становить 3903,71 Євро (42518,52 грн) (курс 11,843533 грн/Євро).

Щодо стягнення 21637,20 Євро пені колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4 додатку №5 до контракту сторони погодили, що сплаті підлягає пеня, відповідно до п. 5.3 контракту, яка станом на 15.10.2013 складає 21637,20 Євро. Кількість прострочених днів складає 191.

Тобто, сторони домовились, що за попередній період до укладання додатку №5, яким визначено новий строк оплати заборгованості, відповідач зобов'язується сплатити чітко визначену суму штрафних санкцій, передбачених п. 5.3 контракту, 21637,20 Євро, що не суперечить ст. 627 ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.3 контракту та п. 4 додатку №5 до контракту, яка не суперечить нормам чинного законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №14/80-09-2056.

З приводу стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процент не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а також перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, колегія суддів прийшла до висновку, що задоволена сума 3% річних 900,86 Євро (10669,36 грн) за період з 02.12.2013 по 17.02.2014 (з 02.12.2013 по 02.02.2014 нараховано на суму боргу 159180,00 Євро, з 03.02.2014 по 17.02.2014 - на 62140,00 Євро) є обґрунтованою та арифметично правильною.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.10.2014 у справі №910/2534/14.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються нормами чинного законодавства України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не задовольняє вимогу апеляційної скарги відповідача про зменшення сум пені та 3% річних на підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки правила вказаних статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Відповідачем не надано доказів заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником та створенню умов для утворення заборгованості за поставлений товар.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/2529/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 11216,66 Євро за другий період існування заборгованості підлягає скасуванню. В цій частині суд приймає нове рішення про стягнення пені в сумі 3903,71 Євро. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 року у справі №910/2529/14 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу компанії "Заатен-Уніон ГмбХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/2529/14 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/2529/14 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/2529/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 11216,66 Євро скасувати та прийняти нове.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/2529/14 викласти в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд.121-В, код 13980201) на користь компанії "Заатен-Уніон ГмбХ" (Німеччина, 30916, Ізерхаген ХБ, Айзенштрассе, 12; створена та діє відповідно до законодавства Німеччини, реєстраційний номер HRB 120551) основний борг в сумі 62140 (шістдесят дві тисячі сто сорок) Євро 00 цент, 21637 (двадцять одну тисячу шістсот тридцять сім) Євро 20 цент пені, 3903 (три тисячі дев'ятсот три) Євро 71 цент пені, 900 (дев'ятсот) Євро 86 цент 3% річних, 20982 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 42 коп. судового збору за подачу позову.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/2529/14 залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03115, м.Київ, пр-т Перемоги, буд.121-В, код 13980201) на користь компанії "Заатен-Уніон ГмбХ" (Німеччина, 30916, Ізерхаген ХБ, Айзенштрассе, 12; створена та діє відповідно до законодавства Німеччини, реєстраційний номер HRB 120551) 425 (чотириста двадцять п'ять) грн 18 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/2529/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.М. Коршун

Л.М. Ропій