Рішення № 41004119, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14753/14 14.10.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"

до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 148 451,86 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Куць О.Т. - представник за довіреністю № 907 від 01.07.2014 року

Ньорба О.М. - представник за довіреністю № 909 від 01.07.2014 року

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 148 451,86 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії № 081233 від 20.10.2011 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію за період з серпня 2012 року по жовтень 2013 у розмірі 148 451,86 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14753/14, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

10.09.2014 до відділу діловодства господарського суду м. Києва від позивач надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року розгляд справи відкладено на 30.09.2014 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

29.09.2014 до відділу діловодства господарського суду від позивача надішли документи для доручення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2014 року розгляд справи відкладено на 14.10.2014 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та задоволення клопотання відповідача.

В судове засідання 14.10.2014 року з'явились представники відповідача та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечують про заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки повноважного представника позивача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5000, 00 грн. підлягають припиненню, а в іншій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Норми частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.10.2011 року між міським комунальним підприємством «Дніпропетровські теплові мережі» (далі - позивач, енергопостачальна організація за договором) та Дніпропетровською регіональною філією держаного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі - відповідач, споживач за договором) укладено договір № 081233 про постачання теплової енергії. Крім того, 16.11.2011 року між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору № 0811233 від 20.10.2011, а також 13.12.2011 року - протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору про постачання теплової енергії № 0811233 від 20.10.2011 року (далі - договір).

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 22.12.2011 року та додаткову угоду № 2 від 21.06. 2012 року до договору про постачання теплової енергії № 0811233 від 20.10.2011 року.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді для потреб опалення в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 11.1 договору даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 20.10.2014 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб).

У відповідності до додатку № 1 (лист 1) «Обсяги постачання теплової енергії споживачу за адресою: вул. Комсомольська, 58» до договору енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 15.10 2011 по 07.04.2012 теплову енергію в гарячій воді в межах: на опалення - 251,8 Гкал/рік.

Згідно з додатком № 1 (лист 2) «Обсяги постачання теплової енергії споживачу за адресою: вул. Комсомольська, 58» до договору енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 15.10 2012 по 07.04.2013 теплову енергію в гарячій воді в межах: на опалення - 260,19 Гкал/рік.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пункту 7.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії.

Згідно з пунктом 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа слідуючого за розрахунковим.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, за період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, з січня 2012 року по квітень 2012 року, з вересня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії № 081233 від 20.10.2011 року. Факт, обсяги та вартість поставленого товару підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів прийому-передачі виконаних робіт за серпень 2012 року, за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року, копія реєстрів відправлення поштової кореспонденції, а також рахунками на оплату.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, з січня 2012 року по квітень 2012 року, з вересня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 148 451,86 грн.

29.09.2014 до відділу діловодства господарського суду м. Києва позивачем надані докази часткової сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн, а саме платіжні доручення: № 607 від 09.09.2014 року на суму 2000,00 грн, № 596 від 08.09.2014 року на суму 1000,00 грн, № 606 від 09.09.2014 року на суму 1000,00 грн, № 645 від 15.09.2014 року на суму 1000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора. Таким чином, грошові кошти оплачені відповідачем за рахунком № 980 від 04.07.2014 були зараховані на банківський рахунок позивача 14.07.2014, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 11.07.2014, а провадження у справі порушено 14.07.2014.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані позивачем докази сплати відповідачем заборгованості після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії № 0811233 від 20.10.2011 року та з урахуванням припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5000 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 143 451,86 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем здійснено часткове погашення боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 5000,00 грн.

2. Стягнути з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 21616582) на користь міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, пр.-т. Карла Маркса, 37, ідентифікаційний код 32082770) заборгованість в розмірі 143 451 (сто сорок три тисячі чотириста п'ятдесят одна) грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 2969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 04 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Дата підписання рішення: 22.10.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий