Рішення № 41002659, 16.10.2014, Тиврівський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.2014 р. 145/884/14-ц

2/145/406/2014

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Ратушняка І. О.

за участю секретаря Тихої О.Н.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сутисківська селищна рада, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що відповідно до договору дарування від 07.05.1996 року ОСОБА_4 подарувала їй житловий будинок з добудовою та господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.

До предмету дарування згідно вищезазначеного договору ввійшли: один одноповерховий цегляний будинок під літерою «А» житловою площею 16 кв.м., 1982 року побудови із зносом 6%, хліви «а-1, а-2Б», льох «П/а-1» та огорожа « 1-1».

Побудований будинок належав ОСОБА_4 на праві особистої власності, на підставі свідоцтва, виданого виконкомом Сутисківської селищної ради народних депутатів від 14.02.1996 року, зареєстрованого Вінницьким ОБТІ -19.02.1996 року за № 1439.

Договір дарування 07.05.1996 року було посвідчено державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори, про що до реєстру внесено запис № 575.

Прийнявши дар, ОСОБА_2 21.08.1996 року у Вінницькому ОБТІ зареєструвала вищезазначену нерухомість за собою, про що свідчить запис під № Р 1439, що зроблений на зворотній стороні договору дарування.

Таким чином, дане нерухоме майно, що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

Оплата витрат на поховання ОСОБА_4 проведено було ОСОБА_2 за власні кошти, що підтверджується накладною № 123 від 22.06.2013 року, рахунком офіціанта від 22.06.2013 року, накладною № 40 від 22.06.2013 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 4570 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, № 4573, № 4574 від 25.06.2013 року.

Однак, після смерті вона звернулась в Архівний сектор Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області із запитом про надання інформації стосовно земельної ділянки під належним позивачу житловим будинком.

Відповідно до архівної довідки від 17.02.2014 року за № 21-01/14-1 було встановлено, що рішенням 5 сесії 4 скликання Сутисківської селищної ради Тиврівського районну Вінницької області «Про внесення змін в рішення селищної ради» Про передачу землі у приватну власність», затвердження технічної документації та видачу Державного актів на право приватної власності на землю 29.12.2002 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,2721 га по АДРЕСА_1 в тому числі: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд 0,1500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,1221га.

Однак, починаючи з 21.08.1996 року, ОСОБА_4, не являючись фактичним власником житлового будинку втратила і всі права на земельну ділянку, де він був розташований та необхідну для його обслуговування, а Сутисківська селищна рада, у свою чергу, за даних обставин, не мала правових підстав для прийняття рішення про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки.

Також відповідно до відповіді виконавчого комітету Сутисківської селищної ради від 17.02.2014 року за № 319 зазначено, що 24.06.2013 року позивач була ознайомлена із текстом заповіту ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який був посвідчений секретарем Сутисківської селищної ради 01.10.2010 року реєстр № 158 і за яким ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не знаходилось і взагалі все те, що належало їй на день смерті заповідала ОСОБА_3.

До позивача, при переході права власності на житловий будинок з господарчими будівлями перейшло і право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередньому власнику будівлі ( споруди ).

На даний час вона має на меті приватизувати земельну ділянку, так як земельна ділянка, що знаходиться під її будинком та використовується нею для його обслуговування, їй не належить.

Приймаючи до уваги те, що договір дарування житлового будинку від 07.05.1996 року не містить умов щодо земельної ділянки, діють загальні положення земельного законодавства, яке діяло на час виникнення даних правовідносин, а тому до позивача повинно було перейти і право на спірну земельну ділянку, яка призначена для обслуговування житлового будинку.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку (правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 травня 2013 р. у справі № 6-33цс13).

Просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 30.12.2002 року серії ІІ-ВН № 010267, виданий Сутисківською селищною радою ОСОБА_4, яким було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд площею 0,1500 га, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на прав приватної власності на землю за № 474.

Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, вважає, що ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 будинок, проте не вчинила дій щодо розпорядження землею, крім як склала заповіт на її користь, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, що не пред'являє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання 16.10.2014 р. не з'явився, відповідно до наданих заперечень просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до змісту ст.1216 ЦК України, у разі спадкування права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.30 ЗК України (1990 року, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: ґ) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р.. згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, яка на праві особистої власності (на підставі свідоцтва, виданого виконкомом Сутисківської селищної ради народних депутатів від 14.02.1996 року, зареєстрованого Вінницьким ООБТІ 19.02.1996 р. за №1439) володіла житловим будинком з добудовою та господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 Тиврівського району Вінницької області, подарувала ОСОБА_2 вказане нерухоме майно, що стверджується договором дарування від 07.05.1996 року (а.с.9-10).

До предмету дарування згідно вищезазначеного договору ввійшли: один одноповерховий цегляний будинок під літерою «А» житловою площею 16 кв.м., 1982 року побудови із зносом 6%, хліви «а-1, а-2Б», льох «П/а-1» та огорожа "№1-2".

Договір дарування від 07.05.1996 року було посвідчено державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори, про що до реєстру внесено запис № 575.

Прийнявши дар, ОСОБА_2 21.08.1996 року у Вінницькому ОБТІ зареєструвала вищезазначену нерухомість за собою, про що свідчить запис під № Р 1439, зроблений на зворотній стороні договору дарування.

Рішенням 5 сесії 4 скликання Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області «Про внесення змін в рішення селищної ради "Про передачу землі у приватну власність», затвердження технічної документації та видачу Державного актів на право приватної власності на землю" від 29.12.2002 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,2721 га по АДРЕСА_1, в тому числі: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд 0,1500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,1221 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 було видано Сутисківською селищною радою державний акт на право приватної власності на землю від 30.12.2002 року серії ІІ-ВН № 010267, яким передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,2721 га: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд 0,1500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,1221 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла.

Все своє майно, де б воно не знаходилось і взагалі все те, що належало їй на день смерті, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3

Суд вважає, що подарувавши ОСОБА_2 житловий будинок з добудовою та господарськими спорудами по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 втратила всі права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування подарованого нею нерухомого майна, а тому Сутисківська селищна рада, за даних обставин, не мала правових підстав для прийняття рішення про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки.

До позивача, при переході права власності на житловий будинок з господарськими будівлями перейшло і право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередньому власнику, однак земельна ділянка, що знаходиться під будинком позивачки та використовується нею для його обслуговування, їй не належить.

Постановою Тиврівського районного суду від 17.07.2014 року в адміністративній справі №145/886/14-а, яку залишено без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом 02.09.2014 р., визнано протиправним та скасовано рішення 5 сесії 4 скликання Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області «Про внесення змін в рішення селищної ради» «Про передачу землі у приватну власність», затвердження технічної документації та видачу Державного акту на право приватної власності на землю від 29.12.2002 року, в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки розміром 0, 1500 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.

Суд вважає, що оскільки договір дарування житлового будинку від 07.05.1996 року не містить умов щодо земельної ділянки, діють загальні положення земельного законодавства, яке діяло на час виникнення даних правовідносин, а тому до позивача повинно було перейти і право на земельну ділянку, яка призначена для обслуговування житлового будинку, та оскільки рішення Сутисківської селищної ради в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки розміром 0, 1500 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, визнано протиправним та скасовано, то і Державний акт, виданий на його підставі, є недійсним, а тому позов задовольняє.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.203, 377, 1216, 1218 ЦК України, ч.1 ст.30 ЗК України (1990 року), ст.120 ЗК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 30.12.2002 року серії ІІ-ВН № 010267, виданий Сутисківською селищною радою ОСОБА_4, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №474.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Тиврівського районного суду від 15.05.2014 р. щодо накладення арешту на земельну ділянку, площею 0.1500 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений при подачі судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ратушняк І. О.