Ухвала суду № 41002383, 07.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

іменем України

07 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/436/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕКОТОП" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

13 лютого 2014 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.01.2014 року № 0000812208 та № 0000822208.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно прийняв рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.01.2014 року № 0000812208 та № 0000822208. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕКОТОП» судові витрати у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 23.12.13 р. по 27.12.13 рік, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за квітень, червень 2013 року, ТОВ «САНОЛІЯ» за квітень, травень, червень 2013 року та контрагентами - покупцями.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 5/14-03-22-08/35674119 від 10.01.2014р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.198.1, 198.3, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2013 року на суму ПДВ 1849156 грн.;

- занижено суму податку на податок на додану вартість за період квітень - травень 2013 року, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 2136129 грн. ( по придбанню товарів від ТОВ «Санолія» у квітні 2013 року), в тому числі:

- за квітень 2013 року на суму ПДВ 286873 грн.;

- за травень 2013 року на суму ПДВ 1849256 грн.;

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

30.01.2014 року № 0000812208, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 136 129,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 068 064, 50 грн.;

30.01.2014 року № 0000822208, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2013 року на суму 1 849 256,00 грн.;

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ"ЮГЕКОТОП" суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, податкові повідомлення - рішення протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому Кодексу України, Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ».

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вказується, що у зв'язку з безтоварністю господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами позивача,визначення ним податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток слід вважати безпідставними, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є законними. На підставі викладеного позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ"ЮГЕКОТОП" повністю.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається,що ТОВ «Югекотоп» було укладено договори поставки з ТОВ «Санолія» 01 квітня 2013 року №01/04-13 та 18 квітня 2013 року №18-04-13. Згідно умов зазначених договорів ТОВ «Санолія» (Постачальник) зобов'язується передати ТОВ «Югекотоп» (Покупець) товар (сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях), а покупець зобов'язується прийняти вищезазначений товар та оплатити його (а.с.74-83,98-101).

В підтвердження виконання ТОВ «Санолія» умов договорів позивачем були надані первинні документи.

За рахунок здійснення вказаних операцій ТОВ «Югекотоп» сформувало податковий кредит.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо заниження суми податку на додану вартість за період квітень-травень 2013 року, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2136129,59 грн., та завищення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за квітень 2013 року на суму ПДВ1849156 грн., по операціям з ТОВ «Санолія», зважаючи на наступне.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (послуг) продавцем та їх отримання покупцем, документи підтверджуючи використання вказаних товарів(послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік», первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Як зазначалось вище, позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Санолія» було надано наступні первинні документи: договір поставки № 01/04-13 від 01.04.2013року, договір поставки 18 квітня 2013 року №18-04-13, податкові накладні, видаткові накладні, специфікації до договорів, акти про переоформлення товару, банківські виписки з розрахункового рахунку ТОВ «Югекотоп».

Подальша реалізація даного товару підтверджується Контрактом №0554/13 від 29.03.2013року, укладеного між ТОВ «Югекотоп» та компанією "OREXIM LIMITED", ВМД від 30.04.2013 року № 504050001/2013/400165.

Дослідивши подані позивачем документи, колегія суддів приходить до висновку,що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів, та дають змогу вважати,що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів не приймає до уваги, посилання відповідача на акт від 19.07.2013 року № 431/22-20/37269136 про результат документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.05.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року та акт від 25.09.2013 року № 1018/2207-38519331 про результат документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Санолія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.03.2013 року по 31.07.2013 року, оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача(добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущені іншими контрагентами, не можуть впливати на податковий кредит ТОВ «Югекотоп» при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є діючим підприємством, є платником податку на додану вартість, основний вид діяльності - оптова торгівля сільськогосподарською продукцією.

З метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, позивач у перевірюємому періоді придбав у ТОВ «Санолія» сою, олію соєву, олію соняшникову та іншу продукцію. Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі відповідно до виписок банку. На підтвердження отримання товару позивачем надані податкові та видаткові накладні по господарським операціям.

Матеріалами справи підтверджено, що товар поставлявся на склад ТОВ «ЄВЕРІ» за адресою : м. Миколаїв, вул.. Проектна, 1- А, відповідно до укладеного договору між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та ТОВ «ЕВЕРІ» про надання послуг з накопичення та перевалці зернових, зернобобових, олійних та інших культур від 01.02.2013 року № 0102/13Ю, у зв'язку з чим твердження відповідача відносно того, що позивачем не надано договорів оренди складських приміщень, перелік яких зазначено в акті перевірки № 5/14-03-22-08/35674119 від 10.01.2014 року, що свідчить як зазначає відповідач про безтоварність господарських операцій позивача, є безпідставними.

В подальшому як вбачається з матеріалів справи придбана продукція була експортована Компанії "OREXIM LIMITED" відповідно до контракту № 0554/13 від 29.03.2013 року та ВМД від 30.04.2013 року № 504050001/2013/400165.

Таким чином, оскільки як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо господарських операцій з TOB «Санолія», за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень - рішень:

від 30.01.2014 року № 0000812208, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 136 129,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 068 064, 50 грн.;

від 30.01.2014 року № 0000822208, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2013 року на суму 1 849 256,00 грн., тому позовні вимоги ТОВ «ЮГЕКОТОП» підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 197;п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв