Рішення № 41002195, 09.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/9320/14 09.10.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"доПриватного акціонерного товариства "Український страховий дім"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1простягнення 20 660,13 грн. Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Бондарчук В.В.

Представники сторін:

Від позивача:не з'явився Від відповідача: не з'явився Від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі - "ПАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (надалі - "ПАТ "Український страховий дім") про стягнення 20 660,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.053552 від 27.06.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - "ДТП") виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "Український страховий дім" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9381505, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/9320/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 05.06.2014 р.

Розгляд справи відкладався, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. прийнято рішення про здійснення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.

Разом з позовом до суду надійшло клопотання позивача про розгляд даної прави за відсутності його представника.

20.06.2014 р. до канцелярії суду надійшли письмові пояснення №1 ПАТ "СК "ПЗУ Україна", в яких позивач вказує, що звертався до відповідача з вимогою про виплату коштів у порядку суброгації.

04.07.2014 р. позивачем було надано суду пояснення №2, в яких вказано, що оскільки ПАТ "СК "ПЗУ Україна" звернулось з вимогою до ПАТ "Український страховий дім" в порядку суброгації, до таких вимог позивача застосовується загальна позовна давність у три роки.

В судове засідання 09.10.2014 р. представник позивача не з'явився незважаючи на те, що ухвалами суду його явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031289886, яке було отримане 23.09.2014 р.

Місцезнаходження позивача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 40, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом та довідкою відділення поштового зв'язку, в якій зазначено причину повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01023, м. Київ, Площа Спортивна, 3, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031289878, яке було отримане 25.09.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що учасники судового розгляду повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 р. між ПАТ "СК "ПЗУ Україна" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.053552 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

03.03.2013 р. о 20:10 год. по вул. Червоножовтнева, 83 в м. Донецьку сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем АЗЛК 2140, виконуючи лівий поворот, не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку та скоїв зіткнення з автомобілем Geely MK, чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується відомостями №9166393 про дорожньо-транспортну пригоду.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Будьоннівського районного суду міста Донецька від 03.04.2013 р. у справі №3/254/558/2013, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №UA2013030300013/L01/02 від 23.04.2013 р. у відповідності до звіту №6/3/13 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 27.03.2013 р., калькуляції 55/Д4 від 21.03.2013 р., розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2013030300013/L01/02 від 23.04.2013 р., та на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 15.04.2013 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів страхувальника у сумі 20 660,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12069 від 24.04.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Будьоннівського районного суду міста Донецька від 03.04.2013 р. у справі №3/254/558/2013 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_1, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля АЗЛК 2140, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "Український страховий дім" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9381505, що підтверджується Інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Вказаним договором (поліс №АВ/9381505) передбачено, що франшиза становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наведеної норми вбачається, що належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

В матеріалах справи наявний звіт №6/3/13 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складений 27.03.2013 р. суб'єктом оціночної діяльності - регіональним партнером Товариства з обмеженою відповідальністю "Декра Експерт" оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротест"

ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3, виданий Фондом державного майна України 28.10.2011 р.), відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого автомобілю Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в результаті його пошкодження при спірному ДТП, дорівнює 25 885,36 грн., в тому числі ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ у розмірі 25 885,36 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №12069 від 24.04.2013 р. вбачається, що позивачем було перераховано страхувальнику кошти у розмірі 20 660,13 грн. в якості страхового відшкодування за Договором без ПДВ, отже, співставленню підлягають розмір вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу та виплачених страхувальнику коштів без врахування ПДВ.

Відповідно до наведеного звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ складає 21 571,13 грн. (25 885,36 грн. - 20% ПДВ), а відтак, до позивача перейшло право зворотної вимоги страхового відшкодування в межах фактично виплачених коштів страхувальнику - 20 660,13 грн.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із вимогою в порядку суброгації №3379-31 від 13.06.2013 р., в якій просив перерахувати кошти в якості виплати страхового відшкодування на користь ПАТ "СК "ПЗУ Україна", що була отримана ПАТ "Український страховий дім" відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення №0420518033181 17.06.2013 р.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що ПАТ "Український страховий дім" не здійснило відшкодування шкоди, а відтак строк виконання відповідачем зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої автомобілю Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на дату звернення ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до господарського суду міста Києва з даним позовом настав.

Абзацом 2 пункту 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Враховуючи визначені полісом №АВ/9381505 розміри ліміту відповідальності по майну - 50 000,00 грн. та франшизи - 510,00 грн., встановлений розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (без ПДВ) - 21 571,13 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20 150,13 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ПАТ "Український страховий дім" на користь ПАТ "СК "ПЗУ Україна" страхове відшкодування у розмірі 20 150,13 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (01023, м. Київ, Площа Спортивна, 3; ідентифікаційний код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) суму страхового відшкодування у розмірі 20 150 (двадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят один) грн. 90 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2014 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

В.В. Бондарчук