Ухвала суду № 41001912, 05.08.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/299/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1704/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Корніюк А.П.,

суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.,

з участю секретаря: Сацюк Г.О.

представника апелянта Панчука М.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.05.2013р. близько 03 год. 00 хв. він, проходячи повз електричну опору №61 у м. Деражня, отримав електротравму та в період з 03.05.2013р. по 15.05.2013р. перебував на стаціонарному лікуванні в опіковому відділенні Хмельницької обласної лікарні, понісши матеріальні витрати та моральну шкоду, яка виразилася у перенесеній фізичній і психологічній болі. Позивач вказував, що відповідач є власником залізничної колії та мережі електропостачання вздовж залізничної колії і є джерелом підвищеної небезпеки, а тому просив суд винести рішення, яким стягнути на його користь 2325,90 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Летичівського районного суду від 27 червня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_2 2325,90 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, а всього 32325,90 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що його вина, як володільця джерела підвищеної небезпеки в даному випадку відсутня, оскільки ОСОБА_2 піднявся на опору контактної мережі, внаслідок чого був уражений електричною дугою короткого замикання. Апелянт також зазначає, що своїми умисними діями позивач порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" апеляційну скаргу підтримав і просить її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник до суду не з»явилися, направивши до суду заяву щодо розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши пояснення представника апелянта та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив і виходив з того, що представниками відповідача не доведено, що шкода позивачу ОСОБА_2 була заподіяна внаслідок умислу останнього і в результаті передбачення і бажання настання для себе шкідливих наслідків. А так як Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця" здійснює діяльність, що пов»язана з використанням та утриманням залізничної колії і мережі електропостачання (джерело підвищеної небезпеки), тому суд стягнув з відповідача на користь позивача спричинену останньому майнову шкоду в розмірі 2325,90грн. та, враховуючи глибину і тривалість фізичних та душевних страждань ОСОБА_2, вимоги розумності і справедливості стягнув моральну шкоду в розмірі 30000грн.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з роз'яснень, що викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Згідно змісту п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ч.5 ст.1187 ЦК України та роз»яснення Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами.

Так, представниками апелянта як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не доведено наявність умислу ОСОБА_2, а саме: свідомого бажання останнього отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки. Так не надано належних доказів того, що ОСОБА_2 саме умисно порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті та бажав отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки і піднявся по конструкції ручного приводу секційного роз»єднувача, наблизився на небезпечну відстань до струмопровідних елементів секційного роз»єднувача та був уражений не електрострумом, а електричною дугою короткого замикання і впав на землю біля опори контактної мережі №61. Адже, як вбачається із п. 6 висновку експерта за результатами проведення судової електротехнічної експертизи № 173/13-26 від 01.04.2014р.: згідно проведених досліджень можна дійти до висновку, що потерпілий ОСОБА_2 був уражений лише електричною дугою після наближення до струмопровідних частин, що перебували під напругою, на відстань, при якій відбувається пробій повітряного проміжку або внаслідок механічного впливу на елементи валу-трубчасткої тяги ручного приводу секційного роз»єднувача №П-6, які встановлено на опорі контактної мережі №61 ст. Деражня, що призвело до часткового роз»єднання ножових контактів під напругою, внаслідок чого відбулося горіння електричної дуги.(т.1 а.с.212-224). А згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, запис №37 від 03.05.2013р. в журналі обліку осіб, які звернулися до медичної установи з тілесними ушкодженнями не є належним доказом того, що ОСОБА_2 умисно піднявся по конструкції ручного приводу секційного роз»єднувача, наблизившись на небезпечну відстань до струмопровідних елементів секційного роз»єднувача і був уражений електричною дугою короткого замикання та впав на землю біля опори контактної мережі №61, адже згідно вказаного запису вбачається, що «встановлено саме факт алкогольного сп»яніння при обставинах: поліз в щитову на вокзалі в трансформатор». А перебування ОСОБА_2 03.05.2014 року в стані алкогольного сп»яніння сторонами не оспорюється.

Колегія суддів вважає, що представниками апелянта не надано доказів того, що тілесні ушкодження у вигляді ссадин на ділянці грудної клітки ОСОБА_2 утворилися саме в результаті падіння з висоти і ударі об нижню конструкцію ручного приводу секційного роз»єднувача, адже як вбачається із висновку експерта №220 від 19.06.2014 року тілесні ушкодження у ОСОБА_2, а саме: осадження шкіри передньої поверхні грудної клітки справа в проекції соска, реберної дуги справа по середньо-ключичній лінії, підборіддя могли утворитися від дотичної травмуючої дії тупих твердих предметів. ( т.2 а.с. 7-10). А згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції без відсутності будь - яких доказів факту завдання та розміру моральної шкоди стягнуто моральну шкоду, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, адже відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. А при визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції враховано глибину фізичного болю та душевних страждань ОСОБА_2, зміну його нормальних життєвих зв»язків та враховано засади розумності і справедливості.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення не впливають.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" відхилити.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

_____________

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський І.Б. Справа: №22ц/792/1704/14

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 30, 32