Постанова № 41001901, 21.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 902/303/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Павлюк І. Ю.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Малого приватного підприємства "Фірма"Альфа-М" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.04.14 р.

у справі № 902/303/14 (суддя Білоус В.В. )

позивач Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М"

відповідач Військова частина А 0735

про стягнення 59 691,27 грн., в тому числі: 29 718, 81 грн. - суми простроченого основного боргу без врахування індексу інфляції згідно договору № 31 від 09.09.2008 р., додатку № 1 від 30.09.2010 р. до вказаного договору, 17 444,94 грн. - інфляційних втрат взв"язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов"язань в сумі 29 718,81 грн. за період з 01.12.2007 р. по 31.08.2013 р., 5115,53 грн. - 3% річних за прострочення в оплаті 29 718,81 грн. з 01.12.2007 р. по 31.08.2013 р., 5440,78 грн. - пені за прострочення в оплаті 29 71,81 грн. з 01.04.2011 р. по 31.08.2013 р., 1971,21 грн. - збитків від неодержаного доходу у вигляді відсотків на депозитний вклад у кредитній установі

за участю представників сторін:

позивача - Максименко Ю.Ф. - директор;

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимошенка О.М. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №902/303/14 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 року у справі №902/303/14 позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Військової частини А 1185 задоволено частково. Присуджено до стягнення з Військової частини А 1185 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 22 563,15 грн. - боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв"язку, 1218,41 грн. - інфляційних втрат в зв"язку з простроченням в оплаті суми 22 563,15 грн. за період квітень 2011 р. березень 2014 р., 2028,82 грн. - 3% річних за прострочення в оплаті 22 563, 15 грн. за період з 01.04.2011 р. по 30.03.2014 р., 1827, 00 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 року вищевказану апеляційну скаргу прийнято до провадження; її розгляд призначено на 24.06.2014 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року провадження у справі №902/304/14 зупинено до заміни відповідача у даній справі його правонаступником; зобов'язано Міністерство оборони України терміново надати Рівненському апеляційному господарському суду докази припинення державної реєстрації відповідача - Військової частини А1185 та докази на підтвердження його правонаступництва (директиви, передавальний акт - ст.107 ЦК України, довідку про виключення ВЧ А1185 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України тощо).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року апеляційне провадження у справі № 902/303/14 поновлено; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2014 року. Замінено відповідача у справі - військову частину А1185, ідентифікаційний код 08158686 (21007, м.Вінниця-7) на його правонаступника - військову частину А0735, ідентифікаційний код 24977900 (10004, м. Житомир-4, пр-т Миру, 22).

Відповідач - Військова чатина А0735 в листі №1442 від 26.09.2014 року повідомила, що під час прийому документів військової частини А1185, в тому числі фінансових документів, кредиторська заборгованість військової частини А1185 перед МПП "Фірма "Альфа-М" не значиться.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача (апелянта), розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.10.2001 року між МПП Фірма "Альфа-М" (виконавець/позивач) та Військовою частиною А1185, правонаступником якої є Військова частина А0735, (замовник/відповідач) був укладений договір №108 на виконання робіт по технічному обслуговуванню шестидесятиканальних систем по кабельним лініям зв"язку на об'єктах в/ч А1185 (далі - договір №108, а.с.8-10), відповідно до п.1.1 якого, замовник передає, а виконавець, в свою чергу, бере на себе зобов'язання виконати роботи по технічному обслуговуванню систем зв'язку на об"єктах ВЗ-418 військової частини А 1185.

Згідно п.8.3 договору №108 у випадку, коли сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в договорі, цей договір вважається продовженим на наступні роки.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору в 2005 - 2006 роках було виконано технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку в/ч А 1185 у відповідності з Додатковою угодою № 3 від 30.09.2005 р. на суму 22 563,15 грн., що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи Актом виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.2006 р., підписаним обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень (а.с.11).

З метою зменшення витрат бюджетних коштів та врегулювання спору щодо погашення заборгованості за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку (систем зв'язку) в/ч А1185, виконане згідно додатку № 1 від 10.01.06 р. до додаткової угоди № 3 від 30.09.05 р. до договору №108 від 30.10.2001 р. за кошторисом № 108/4 (акт виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.06 р., рахунок № 3/7 від 30.12.06 р.) 09 вересня 2008 року (з врахуванням додаткової угоди №1 до договору про виправлення описки) між позивачем (сторона-2) та відповідачем (сторона-1) був укладений договір № 31 (а.с.12-13).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1 договору № 31, сторона-1 зобов'язувалася погасити заборгованість стороні-2, визнану у відповіді № 628 від 08.09.2008 р. на претензію № 16/12 від 21.12.2007 р. в сумі 29718,81 грн. за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку в/ч А1185 в терміни та на умовах, визначених цим договором. Сторона-1 самостійно без пред'явлення рахунку від сторони-2 перераховує на поточний рахунок сторони-2 суму боргу, вказану вище, не пізніше 31.12.2008 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.07 р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100 % згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Сторона-2 відмовляється від примусового стягнення боргу зі сторони-1 з дня набрання чинності згідно п.7.1 цього договору та до 31.12.2008 р. Сторона-2 відмовляється від стягнення пені, нарахованої за 2005-2007 р.р. та до 31.12.2008 р. Сторона-2 відмовляється від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нараховані за 2005-2007 р.р. та до 31.12.2008 р., які боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.

В п.4.1. договору №31 сторони домовилися, що при порушенні строків платежів сторона-1 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно ст.ст. 534, 549 та п. 3 ст.611 ЦК України.

З моменту укладення цього договору припинились (втратили чинність) зобов'язання, які виникли за Актом № 3/7 від 30.01.2006 р. (п.7.2 договору № 31).

30.09.2010 року між сторонами був укладений додаток № 1 про внесення змін до Договору № 31, за яким була виправлена описка, допущена в тексті Договору № 31 та була визначена дата договору - "09.09.2008 р.", був визначений новий строк погашення зобов'язань з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних - "не пізніше 31 березня 2011 р." (а.с.13).

В зв'язку з тим, що станом на 31.03.2013 року відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги не здійснив, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/4 від 08.04.2013 р. (а.с.14), яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та належного реагування.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 563,15 грн. (згідно договору № 31 від 09.09.2008 р., додатку № 1 від 30.09.2010 р. до цього договору, Акту виконаного технічного обслуговування №3/7 від 30.01.2006р.) обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 901, 903, 907 ЦК України.

При цьому, у стягненні 7155, 66 грн. - боргу (29 178, 81 грн. - 22 563, 15 грн.) суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування надання послуг відповідачу саме на суму 29 178,81 грн. та недоведено наявність заборгованості в сумі 29 178,81 грн., яка зазначена в п.1.1. договору № 31 від 09.09.2008 р. (з урахуванням додатку № 1 від 30.09.2010 р.).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що з врахуванням вищевикладених обставин щодо розміру заборгованості, до стягнення підлягає 2 028,82 грн. відсотків річних та 1 218,41 грн. інфляційних нарахувань. При цьому, у стягненні 641,00 грн. 3% річних та 18 162,56 грн. інфляційних втрат суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.

При цьому слід зазначити, що здійснене позивачем нарахування інфляції та відсотків річних на суму 29 718,81 грн. не відповідає вимогам ст.625 ЦК України, оскільки в дану суму заборгованості позивачем включено суму 7 155, 66 грн., яка є інфляційними нарахуваннями і відсотками річних. Нарахування ж інфляції на інфляцію, 3% річних на інфляцію та відсотки річних суперечить вимогам чинного законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні 2 029,43 грн. - пені за період з 14.03.2013 р. до 13.03.2014 р., оскільки її нараховано з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України. Так, згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами договору передбачено, що зобов'язання мало бути виконано до 31.03.2011 року.

Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача 1971,21 грн. - збитків від неодержаного доходу у вигляді дивідендів за розміщення грошових коштів на депозитний вклад в установі банку, в зв'язку з недоведеністю необхідного причинного зв'язку між цими збитками і порушенням грошових зобов'язань відповідачем; недоведенням того, що позивач мав укласти договір з банком на розміщення отриманих від відповідача грошей за договором № 31 на депозитний вклад, на який період, під які проценти, оскільки договір № 32 від 23.09.2011 р. не є таким доказом, а підтверджує розміщення інших грошових коштів позивача на депозит, а не тих, які він мав отримати від відповідача за спірним договором.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.04.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Огороднік К.М.