Постанова № 41001889, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/9291/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П. - прокурор відділу

від позивача: Кириченко А.Б. - представник

від відповідача: Безносик А.О. - представник

від 3-ої особи-1: Ушакевич М.П. - представник

від 3-ої особи-2: не з'явився

від 3-ої особи-3: Кирийчук І.М. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Колективу забудовників "Південний" Харківського району м.Києва, Київської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 04.08.2014р.

у справі № 910/9291/14 ( суддя Босий В.П.)

за позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва

до Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Колектив забудовників "Південний" Харківського району м.Києва, Державне управління справами, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2014 року у справі № 910/9291/14 позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 550/710 від 26.06.2003 р. "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва". На підставі рішення суду з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Колектив забудовників "Південний" Харківського району м.Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення місцевого суду суперечить фактичним обставина справи, а також прийнято з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд дійшов висновку про порушення права власності територіальної громади, однак так і не зазначив у чому саме полягає порушення.

Крім того, апелянт вважає, що резолютивна частина рішення суперечить його мотивувальній частині, оскільки місцевий суд визнав встановленими факти порушень вимог 123,142 ЗК України в частині, що стосувалася рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, але відхилив відповідні доводи прокурора та встановив факт відсутності порушення вимог ч.9 ст. 149 ЗК України.

На думку апелянта, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не було пропущено строк позовної давності, однак не звернув увагу на те, що органами прокуратури було проведено перевірку ще у 2006 році, і відповідно, мали можливість звернутись до суду з відповідним позовом.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що висновки суду першої інстанції про наявність у ДП «Санаторій «Конча-Заспа» права користування частиною спірної земельної ділянки та про відповідне порушення порядку передачі цих земель в оренду базується на неналежних та недопустимих доказах, оскільки позивачем не подано, а судом не витребувано план та експлікація спірної земельної ділянки, виготовлені до 01.01.1971р., або відповідний державний акт на право користування та технічна документація із землеустрою щодо визначення меж земельної ділянки, які були виготовлені після 01.01.1971р.

Київська міська рада, не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з рішення місцевого суду не вбачається, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Крім того, підставами для визнання акта державного органу недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв"язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів. Якщо за результатом розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Апелянт вважає, що місцевий суд дійшов до безпідставного висновку про те, що проект відведення не погоджений з попереднім землекористувачем, оскільки судом взагалі не досліджувався правовстановлюючий документ Клінічного санаторію «Конча-Заспа» на земельну ділянку площею 65 га, що знаходиться на 21-му км Столичного шосе у м.Києві.

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» яке не приймало участі у справі у суді першої інстанції не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права, неповне з»ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в іпотеці АТ «Брокбізнесбанк» відповідно до іпотечного договору, посвідченого 13.04.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. за реєстровим №2765, перебувають чотири земельні ділянки: №17. площею 0,2209 га; №18. площею 0,2218 га; №20, площею 0,3225 га: №21, площею 0,8128 га. цільове призначення яких: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва) за адресою: м. Київ, Голосіївський район. 21-й км Столичного шосе (урочище Конче - Заспа). Вказані чотири земельні ділянки є одними із тих, які були відведені Колективу забудовників «Південний» Харківського району м. Києва на підставі Рішення Київської міської ради.

Відповідно скасування Рішення Київської міської ради Рішенням Господарського суду м. Києва по справі №910/9291/14 від 04.08.14р. безпосередньо впливає на права АТ «Брокбізнесбанк», як іпотекодержателя за іпотечним договором, якого не було залучено до участі у справі.

Апелянт вважає, що позивачем не доведено підстави для скасування рішення Київської міської ради. Єдиним аргументом щодо скасування Рішення Київської міської ради є відсутність погодження попереднього землекористувача - клінічного санаторію «Конча - Заспа» на відведення земельної ділянки. При цьому як зазначено в судовому рішенні, право користування вбачається з рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящихся №1497 від 31.08.1965р.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що з мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що судом не були задоволені клопотання відповідача про витребування проекту відведення спірної земельної ділянки, без належного дослідження якого не може бути прийнято законне та обгрунтоване судове рішення. На думку апелянта позивачем не доведено наявність порушеного права держави і відсутність необхідних погоджень проекту землеустрою у відповідності до чинного законодавства України.

Представник Державного управління справами в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте Державне управління справами не скористалось своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов»язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов»язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 07.10.2014 року за відсутності представника Державного управління справами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

26.06.2003 р. Київською міською радою було прийняте рішення №550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва" (надалі - "Рішення").

Пунктом 1 Рішення відповідачем затверджено проект відведення земельної ділянки КЗ "Південний" для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа" у Голосіївському районі м. Києва".

Пунктами 2 та 3 вказаного рішення віднесено частину земель рекреаційного призначення площею 11,21 га та частину земель міської забудови площею 0,77 га до земель запасу житлової та громадської забудови; передано КЗ "Південний" за умови виконання цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 11,98 га за рахунок земель громадської та житлової забудови для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа" у Голосіївському районі м. Києва".

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання Рішення незаконним та його скасування.

Зокрема, як на підставу для скасування вказаного рішення прокурор вказує не те, що оспорюване Рішення було прийнято Київською міською радою без отримання згоди попереднього землекористувача, а також за відсутності погодження проекту землеустрою з визначеними законодавством органами управління. Крім того, прокурор зазначає, що рішення було прийняте відповідачем всупереч приписам ст. 149 Земельного кодексу України, оскільки повноваження щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки належить виключно Кабінету Міністрів України.

Як встановлено місцевим господарским судом, рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №1497 від 31.08.1965 р. було закріплено за клінічним санаторієм "Конча-Заспа" по Столичному шосе земельну ділянку площею біля 60 га та додатково відведено смугу берегу озера Конча площею біля 5,0 га за рахунок колгоспу ім. Мічуріна . Всього площі біля 65 га.

Місцевий суд дішов до висновку про те, що користувачем земельної ділянки площею біля 65 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, став клінічний санаторій "Конча-Заспа", а твердження КЗ "Південний" про те, що спірна земельна ділянка (в частині площі 11,21 га) не перебувала в користуванні у клінічного санаторію "Конча-Заспа" спростовуються наявним в матеріалах справи викопіюванням з генерального плану міста.

В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів погодження попереднім землекористувачем проекту відведення такої земельної ділянки на користь КЗ "Південний" в порядку, визначеному ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення).

Крім того, місцевий суд відзначив, що в матеріалах справи наявний лист Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві №08-8-13/1235 від 01.03.2002 р., яким вказане управління не заперечувало проти реконструкції з будівництвом малоповерхової забудови бази відпочинку Управління справами Президента України в урочищі "Конча-Заспа" на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва.

При цьому, вказаним органом управління не було надано дозвіл на відведення КЗ "Південний" земельної ділянки, на якій знаходилося таке нерухоме майно, а відтак вказаний лист не може бути оцінений судом в якості належного погодження територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України проекту відведення спірної земельної ділянки.

Враховуючи наведені обставини, місцевий господарський суд дішов до висновку про те, що проект відведення спірної земельної ділянки 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва" третій особі -1 не був погоджений у визначеному приписами ст. 123 Земельного кодексу України порядку.

На підставі вищевикладеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора стосовно факту порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України та дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення прийнятого Київською міською радою № 550/710 від 26.06.2003р. "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва".

Колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Указу Президента України від 23.02.2000 р. № 278/2000 у відання Державного управління справами Президента України було передано Базу відпочинку "Конча-Заспа", якій належали літні будиночки бази відпочинку вихідного дня, що були розташовані на спірній частині земельної ділянки.

Згідно витягу з переліку об»єктів державної власності, об»єкти, що передаються Державному управлінняю справами (додаток № 1 до Указу Президента України № 278/2000 від 23.02.2000) Кабінетом Міністрів України: санаторно - курортні заклади: Будинок відпочинку «Конча - Заспа» ( утримання та обслуговування державних дач Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України) (Столичне шосе, 24 км.); База відпочинку «Конча - Заспа» ( надання послуг з оздоровлення працівників логанів державної влади в літній період (Столичне шосе, 24 км).

Пунктом 1 Розпорядженням Керівника Державного управління справами «Про передачу дозволу на будівництво колективу забудовників «Південний» від 17.12.2001р. № 588 з метою забезпечення виконання умов Положення про порядок утворення колективів забудовників для малоповерхового будівництва малоповерхової забудови на ділянці «Конча - Заспа» за адресою: Столичне шосе,21 км. Пердано право на будівництво малоповерхової забудови та інженерних мереж на ділянці «Конча - Заспа» за адресою: Столичне шосе, 21км., колективу забудовників «Південний» Харківського району м.Києва.

Згідно договору купівлі - продажу будівель від 01.03.2002 р. Колектив забудовників "Південний" купив у Управління житлово-комунального господарства Державного управління справами 39 літніх дерев'яних будиночків, які були розташовані на земельній ділянці бази відпочинку вихідного дня "Конча-Заспа".

Оскільки право Управління житлово-комунального господарства Державного управління справами на користування відповідною земельною ділянкою оформлено не було, то відповідно право користування не могло перейти до Коллективу забудовників "Південний", що спонукало останнього звернутися до Київської міської ради за відведенням відповідної земельної ділянки за стандартною процедурою.

Рішенням Київської міської ради № 381/1815 від 28.03.2002 «Про погодження місць розташування об»єктів» Колективу забудовників «Південниий» було погоджено за умови виконання п.9.1.цього рішення, місце розташування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (в урочищі Конча-Заспа) у Голосіївському районі м.Києва на земельній ділянці орієнтовно площею 11,98 га в тому числі: площею 11, 21 га - на частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.08.65 № 1497 «Про закріплення земельної ділянки за клінічним санаторієм «Конча-Заспа» по Столичному шосе та дозвіл на побудову додаткових споруд» (розпорядження керівника Державного управління справами від 17.12.2001 № 588); площею 0, 77 - на землях міської забудови, за умови переведення цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 9 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради. Крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Відповідно до статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Листом №1-5 від 06.02.2003 р. Коллектив забудовників «Південний» звернувся до Київського міського голови про внесення відповідних коригувань до Генерального плану м.Києва та надання земельної ділянки в постійне користування. Одночасно зазначено, що згідно рішення сесії Київради від 28.03.2002р. № 381/1815 «Про погодження місць розташування об»єктів», п. 9 колективу забудовників «Південний» Харківського району м.Києва погоджено місце розташування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шоссе в Голосіївському районі м.Києва», укладено договір резервування земельної ділянки та отримано АПЗ на розробку проектно- кошторисної документації.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

За змістом ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, проект відведення був погоджений в установленному законом порядку, що підтверджується наступними документами: висновокм Головного управління містобудування та архітектури від 28.02.2003р. № 18-593; висновком Держаного управління екології та природних ресурсів м.Києва від 01.03.2002 № 08-8-13/1235; висновком Головного держаного санітарного лікаря м.Києва від 14.03.2003 № 1600; Висновком Управління охорони пам»яток історії, культури та історичного середовища від 18.03.2003 № 1373. Зазначені висновки носять позитивний характер та містять певні умови та обмеження, які мають враховуватись для землекористування.

Головним управлінням земельних ресурсів листом від 11.04.2003р. № 03-18/476-13 надано висновок про погодження проекту відведення земельної ділянки, відповідно до якого вважає за можливе віднести частину земель рекреаційного призначення площею 11,21 га та частину земель міської забудови площею 0,77 га до земель запасу житлової та громадської забудови та перадати коллективу забудовників «Південний» Харківського району м.Києва в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 11,98 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови вдмінстративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі.

26.06.2003 р. Київською міською радою було прийняте рішення №550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва" (надалі - "Рішення").

Прокурор звернувся до Господарського суду м.Києва 15.05.2014р. з позовом про визнання вищезазнаечного рішення Київської міської ради недійсним, оскільки Постановою Прокуратри Голосіївського району про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням в застосуванням законів № 75 від 13.05.2014р. було проведено перевірку додержання земельного законодавстава Київською міською радою при винесення рішення від 26.06.2003р. № 550/710.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято 26.06.2003р., тобто під час дії Цивільного кодексу Україніської РСР.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки, а за позовами державних організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій одна до одної - в один рік.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починаєтсья з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України відповідно до п.4 Прикінцевих положень якого Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено корпотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, однак судом не було повністю досліджені всі обставини справи, що призвело до помилкового висновку щодо відмови у застосуванні сторків позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з листа Генеральної прокуратури України від 14.07.06 № 07/2/1-16008-05, направленого на адресу директора Колективу забудовників «Південний», протест Генеральної прокуратури України, в якому ставилося питання про скасування рішення Київради від 26.06.2003 відкликано.( а.с.95).

На підставі наведеного, колегія приходить до висновку про те, що органам прокуратури було відомо про оскаржуване рішення Київської міської ради від 26.06.2003 ще у 2006 році, а отже строк позовної давноств було пропущено без будь-яких поважних причин.

Посилання прокурора на те, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не застосовувалася до позовів про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушується право власності або інше речове право, а 15.01.2012 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства». Згідно зі ст. 2 та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього закону пункт 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України втратив чинність, а натомість для відповідних позовів було встановлено позовну давність строком три роки з моменту набрання чинності цим законом. Оскільки трирічний строк з моменту набрання чинності вищевказаним законом ще не закінчився, прокурор вважає, що він подав свій позов в межах чинних строків позовної давності.

Однак Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України та пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» застосовуються виключно до позовів про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушується право власності або інше речове право.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (в якому випадку прокурор набуває статусу позивача).

Прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна інспекція сільсьського господарства України, до якої згідно із Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» перейшли функції контролю за використанням і охороною земель. При цьому Державна інспекція сільського господарства України не має повноважень самостійно звертатися до господарського суду, у зв'язку із чим прокурор виступив позивачем у справі самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 - Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом конавчої влади у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно абзацу 2 пп. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до функцій вищевказаної державної інспекції зноситься здійснення контролю у частині додержання органами місцевого самоврядування встановленого порядку набуття та реалізації права на землю.

Прокурор подав позов в інтересах держави Україна, однак спірна земельна ділянка не є об'єктом державної власності, а перебуває в комунальній власності «територіальної громади м. Києва. Таким чином, оскаржуване рішення Київради не порушує та не може порушувати право власності держави на спірну земельну ділянку.

В своєму позові прокурор не посилається на факти порушення права власності чи речових прав держави ні в особі Державної інспекції сільського господарства України, ні в особі інших органів державної влади.

З таких обставин положення пункту 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України та пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про вдосконалення порядку здійснення судочинства» не можуть бути застосовані до позовних вимог прокурора у даній справі.

В судовому засіданні встановлено, що рішення Київської міської ради реалізовано, на спірній земельній ділянці здійснено будівництво.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) ненормативні акти передбачають конкретні приписи звернені до окремого суб»єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність ( ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище нге буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення Київської міської ради № 550/710 від 26.06.2003 є фактично виконаним шляхом укладення договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Колективом забудовників «Південний» 25.02.2004р. після чого вичерпало свою дію фактом його виконання. Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 910/10544/13.

Разом з тим, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що судом не приймається до уваги твердження прокурора про те, що всупереч вимогам ст. 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки мало прийматися Кабінетом Міністрів України, а не Київською міською радою, оскільки повноваження з вилучення земельних ділянок рекреаційного призначення належать Кабінету Міністрів України виключно в частині земель державної власності, в той час як спірна земельна ділянка належить до власності територіальної громади міста Києва.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про відстуність підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 550/710 від 26.06.2003р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колектива забудовників "Південний" Харківського району м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2014р. у справі № 910/9291/14 задовольнити.

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2014р. у справі № 910/9291/14 задовольнити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2014р. у справі № 910/9291/14 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2014р. у справі № 910/9291/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Матерали справи № 910/9291/14 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська