Рішення № 41001413, 09.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14465/14 09.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Київської міської клінічної лікарні №3про стягнення 46 113,80 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Ступак Т.О. (дов. № Д-16/14 від 18.03.2014 року) від відповідача Чумаченко Я.В. (дов. б/н від 19.02.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської клінічної лікарні №3 (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 241 835,64 грн., з яких 195 721,84 грн. заборгованості за договором № 232032 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів від 21.02.2012 року, 23 434,25 грн. інфляційних нарахувань, 8 979,02 грн. 3% річних, 13 700,53 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14465/14 та призначено справу до розгляду на 14.08.2014 року.

08.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов документ на часткове виконання вимог ухвали суду.

13.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

У судовому засіданні 14.08.2014 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.09.2014 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

04.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

04.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 23 434,25 грн. інфляційних нарахувань, 8 979,02 грн. 3% річних, 13 700,53 грн. штрафу, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року справу № 910/14465/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/14465/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/14465/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/14465/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 04.09.2014 року.

У судовому засіданні 09.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 04.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 04.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2014 року надав усні пояснення по справі, в яких частково заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (постачальник) та Київською міською клінічною лікарнею №3 (споживач) було укладено договір № 232032 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з пунктом 2.6. Договору, послуги за постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 2.9. Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до пункту 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем в такому порядку: перший платіж відповідач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100 % вартості послуг, постачання, передбачених договором на місяць поставку газу. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактичного отриманих, але не сплачених позивачу послуг на звітний період.

У разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0, 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості (пункт 6.2.2. Договору).

Згідно з пунктом 10.1. Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу до 01.01.2012 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Із матеріалів справи не вбачається заявлення будь-якою із сторін про своє небажання надалі продовжувати відносини, а тому строк дії Договору був продовжений на наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору, за період з січня 2012 року по січень 2013 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з газопостачання на загальну суму 896 988,63 грн.. що підтверджується наступними актами прийому - передачі послуг з газопостачання:

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.01.2012 року на суму 77 553,30 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 29.02.2012 року на суму 83 332,88 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.04.2012 року на суму 74 548,67 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.03.2012 року на суму 78 242,35 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.05.2012 року на суму 73 053,38 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.06.2012 року на суму 77 140,80 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.07.2012 року на суму 78 242,35 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.08.2012 року на суму 73 053,38 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.09.2012 року на суму 55 184,95 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.10.2012 року на суму 61 198,91 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.11.2012 року на суму 56 009,93 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.12.2012 року на суму 56 009,93 грн.;

- акт прийому - передачі послуг з газопостачання від 31.01.2013 року на суму 53 417,80 грн.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями, у зв'язку з чим у останнього тривалий час існувала заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київгаз", що є підставою для стягнення з Київської міської клінічною лікарні №3 штрафних санкцій.

Зважаючи на вищенаведене, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 23 434,25 грн. інфляційних нарахувань, 8 979,02 грн. 3% річних, 13 700,53 грн. штрафу.

Відповідач у судовому засіданні частково заперечував проти задоволення позовних вимог. посилаючись на те, що станом на 18.03.2014 року Київська міська клінічна лікарні №3 здійснило оплату поставленого позивачем природного азу за Договором у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 139/12 від 25.01.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки природного газу від відповідача не надходило, що підтверджується актами прийому - передачі послуг з газопостачання за період з січня 2012 року по січень 2013 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, виписок з банківських рахунків позивача та платіжних доручень, відповідач оплату за отриманий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0, 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з надання послуг понад 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі

13 700,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 8 979,02 грн. нарахованих за період з січня 2012 року по січень 2013 року.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення з Київської міської клінічної лікарні №3 інфляційних нарахувань на загальну суму 23 434,25 грн., нарахованих за період з лютого 2012року по травень 2014 року є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 105097068 від 23.06.2014 року позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 4 836,71 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що 04.09.2014 року позивачем зменшено позовні вимоги до 46 113,80 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 3 009,71 грн. (4 836,71 грн. - 1 827,00 грн.)

Як вже зазначалось судом, відповідач подав заяву в якій просить суд звільнити Київську міську клінічну лікарню №3, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою і фінансується з місцевого бюджету міста Києва та є неприбутковою організацією.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні заяви Київської міської клінічної лікарні №3 про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київгаз" задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути Київської міської клінічної лікарні № 3 (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, код ЄДРПОУ 05415958) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 23 434 (двадцять три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 25 коп. інфляційних нарахувань, 8 979 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 02 коп. 3% річних, 13 700 (тринадцять тисяч сімсот) грн. 53 коп. штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) з Державного бюджету України 3 009 (три тисячі дев'ять) грн. 71 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 105097068 від 23.06.2014 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк