Рішення № 41001352, 14.10.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" жовтня 2014 р. Справа № 906/1285/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко І.П., дов. від 19.09.2014 р. № 49/10;

від відповідача: Садкова І.С., дов . від 14.10.2014 р. № 675;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (смт.Новогуйвинськ)

про стягнення 66589,81 грн.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи № 906/473/13.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 66589,81 грн., з яких 17401,74грн. 3% річних та 49188,07 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.09.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.10.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подала письмовий відзив на позов, згідно якого відповідач позов не визнає (а.с. 30-31). При вирішенні справи просить врахувати незадовільний фінансовий стан підприємства, а також той факт, що підприємство надає послуги населенню. У зв'язку з цим просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Зазначено, що у ВДВС на виконанні знаходяться накази господарського суду по трьом рішенням, за якими стягувачем є ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України". Для виконання в примусовому порядку рішень суду ВДВС накладено арешт на рахунки в банку. Відповідачем надсилались листи до ВДВС з проханням арештовані кошти розподіляти стягувачу рівномірно за трьома наказами. Відділ ДВС стягує кошти з рахунку та перераховує їх стягувачеві, але вказані кошти не йдуть на погашення заборгованості згідно рішення суду у справі № 906/473/13.

Водночас відповідач при винесенні рішення просить врахувати, що підприємство відповідача надає послуги населенню смт. Новогуйвинське з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інші комунальні послуги. Зазначила, що стягнення в повному обсязі штрафних санкцій з відповідача потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населенню та може призвести до банкрутства підприємства. Посилаючись на ст. 233 ГК України, просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник позивача заперечує щодо зменшення штрафних санкцій. Вказав, що 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями в розумінні ст. 230 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.05.2013р. у справі №906/473/13 з відповідача стягнуто 390381,51 грн. основного боргу, 30000,00 грн. пені, 30096,74 грн. - 3% річних; 9768,30 грн. інфляційних та 10017,95 грн. судового збору (а.с. 21-23).

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 21.05.2013р. у справі №906/473/13 встановлено що 20.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством було укладено договір №06/10-2479 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити відповідачеві (покупцеві) імпортований природний газ, а відповідач (покупець) зобов'язаний прийняти і оплатити природний газ.

Вищенаведеним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання Новогуйвинським виробничо житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ згідно Договору №06/10-2479 ТЕ-10 від 20.12.2010р.

З огляду на те, що відповідач рішення суду в частині сплати основного боргу не виконав, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 17401,74 грн. 3% річних за період з 30.03.2013 р. по 22.09.2014 р. та 49188,07 грн. інфляційних за період з лютого 2013 року по серпень 2014 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо погашення основного боргу за рішенням суду, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 3), 3% річних нараховано за період з 30.03.2013р. по 22.09.2014р. на суму боргу 410381,51 (по 20.05.2013р.) та 390381,51 грн. (починаючи з 20.05.2012р.), що складає 17401,74грн. Інфляційні заявлені за період з лютого 2013р. по серпень 2014р., які складають 49188,07грн.,

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 17401,74 та інфляційних в сумі 49188,07 грн., суд дійшов висновку, що вони заявлені у відповідності до норм чинного законодавства, є правомірними, арифметично вірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зі змісту ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГКУкраїнии, вбачається, що суд наділений правом щодо зменшення саме розміру неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних та зменшення їх розміру є безпідставними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволено в сумі 66589,81грн., з яких 17401,74грн.3% річних, 49188,07грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12411, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. 9-ї П'ятирічки, 15, код 30273396)

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка,1, ідентифікаційний код 31301827)

- 17401,74 грн. - 3% річних;

- 49188,07 грн.- інфляційних;

- 1827,000 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.10.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу