Ухвала суду № 41001279, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/21938/14 13.10.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О. А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" про забезпечення позову

зі справи № 910/21938/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про його скасування

Суддя Грєхова О. А.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (далі - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 1591 від 15.09.2014 про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (лізингоодержувача) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавцю) об'єкту рухомого майна автобус ПАЗ 4234, 2012 року випуску: шасі № НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, вартістю 237456,86 грн., що є предметом договору фінансового лізингу № 2826/05/14-В від 05.05.2014.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить зупинити стягнення на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті на набрання рішенням у справі законної сили.

Зазначена заява обґрунтована тим, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження, у зв'язку з чим, на його думку, враховуючи предмет спору у даній справі, невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21938/14, в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, розгляд справи призначено на 10.11.2014.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Як вбачається з представлених позивачем доказів, на виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 1591 від 15.09.2014.

На думку суду, у випадку вчинення дій органами державної виконавчої служби щодо примусового повернення предмету лізингу за спірним виконавчим написом, вирішення спору по суті у даній справі стане неможливим, оскільки виконавчий напис буде вже виконаним, відповідно предмет спору відсутнім, тому захист прав позивача у визначений ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб буде неможливим.

Крім того, виконання рішення суду, у разі задоволення позову, також буде неможливим, оскільки повернення предмету лізингу органами державної виконавчої служби в примусовому порядку за спірним виконавчим написом, унеможливить виконання рішення суду про визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки він буде вже фактично виконаним (відповідної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2008 р. у справі № 38/51, щодо якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.08.2008 р. було відмовлено у порушенні провадження з перегляду).

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку зупинення стягнення за виконавчим написом, який є предметом спору у даній справі, в якості заходу до забезпечення позову, не може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача по справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" про вжиття заходів до забезпечення позову, - задовольнити.

2.З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили, зупинити стягнення на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 1591 від 15.09.2014 про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (лізингоодержувача) (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, код ЄДРПОУ 35855770) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавцю) (04205, місто Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096) об'єкту рухомого майна, що є предметом Договору фінансового лізингу № 2826/05/14-В від 05.05.2014.

3.Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

4.Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, код ЄДРПОУ 35855770).

5.Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, місто Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096).

6.Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 13.10.2014 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

7.Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя Грєхова О.А.