Рішення № 41001260, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13442/14 16.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Лотос»

До Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони

України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового

фонду «Липкижитлосервіс»

2. Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

Про стягнення 151 447,22 грн.

Головуючий суддя Сівакова В.В.

судді Домнічева І.О.

Балац С.В.

Представники сторін

від позивача Волковинська В.В. - по дов. № б/н від 01.06.2014

від відповідача Рудник Ю.М. - по дов. № 303/25-2260 від 03.07.2014

від третьої особи-1 Крохмальний О.В. - по дов. № 952/5-Лж від 24.12.2013

Яресько І.О. - по дов. № 725/5 від 06.10.2014

від третьої особи-2 Скоро Ю.В. - по дов. № 91/2013/10/28-1 від 28.10.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Лотос» про стягнення з Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» 151 447,22 грн. шкоди, завданої внаслідок залиття орендованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ніч з 23.12.2013 на 24.12.2013 за адресою: АДРЕСА_1 відбулося залиття гарячою водою нежитлового приміщення, зі сторони бойлерної (теплопункту), яка належить відповідачу. На вимогу позивача, зареєстрована відповідачем 24.12.2013 за № 1531/6 представниками відповідача, позивача та власника приміщень 24.12.2013 та 25.12.2013 було проведено обстеження завданої шкоди приміщень площею 316,8 кв. м. та здійснено відео та фото зйомку. Проте, складені в ці дні акти залиття представники відповідача відмовились підписувати, оскільки акти не відповідають встановленій формі. Протягом місяця питання щодо складання, підписання та передачі акту не вирішувалось. В подальшому відповідачем було повідомлено позивача 20.01.2014 з'явитись для підписання акту залиття. В наданих від 24.12.2013 та від 27.12.2013 актах перекручені факти, причини та наслідки залиття приміщення, у зв'язку з чим позивачем було складено зауваженні на ці акти. Внаслідок затоплення гарячою водо майну позивача нанесено шкоду. Позивачем було здійснено заходи по просушці та ремонту приміщень. Загальна вартість витрат позивача складає 141 447,22 грн. Оскільки теплопункт з якого відбулось залиття належить КП «Липкижитлосервіс», тому останній має відшкодувати нанесену позивачу шкоду у розмірі його витрат. Також позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка мала свій прояв у негативних емоціях, переживаннях, душевних стражданнях позивача з приводу пошкодженого майна та здійснення заходів щодо усунення залиття. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13442/14 та призначено справу до розгляду на 17.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014, у зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.07.2014, розгляд справи № 910/13442/14 відкладено до 19.08.2014.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 19.08.2014 відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з наступних підстав. В ніч з 23.12. 2013 на 24.12.2013 за вказаною в позові адресою дійсно мав місце факт залиття нежитлового приміщення, що перебуває в орендному користуванні ТОВ «Бізнес центр «Лотос». Згідно акту комісійного обстеження від 27.12.2013 було встановлено, що залиття приміщення позивача відбулося внаслідок пориву зовнішнього трубопроводу теплової мережі, яка знаходиться на балансі Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України, з дворової частини будинку на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_1. Висновком і рекомендацією комісії балансоутримувачу зовнішньої теплової мережі на якій стався витік теплоносія вказано виконати ремонтні роботи з відновлення до робочого стану тепломережі та наслідків залиття нежитлових підвальних приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1. Доказом про балансову належність зовнішнього трубопроводу теплової мережі Київському квартирному - експлуатаційному управлінні Міністерства оборони України, з дворової частини будинку на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_1 є акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.02.2004, разом з схемою абонентської теплотраси. Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутність хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Враховуючи викладене, просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 19.08.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.08.2014.

Позивачем 28.08.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання, відповідно до якого просив замінити первісного відповідача за позовною заявою на належного відповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс».

Позивачем в судовому засіданні 28.08.2014 було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/13442/14 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014, замінено відповідача Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» належним відповідачем - Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс».

Даною ухвалою розгляд справи відкладено на 09.09.2014 та зобов'язано позивача подати належні докази надіслання заміненому відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивачем 02.09.2014 до відділу діловодства суду подано належні докази в підтвердження надіслання на адресу замінено відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивачем в судовому засіданні 09.09.2014 подано клопотання відповідно до ст. 38 ГПК України про витребування доказів, в якому просить витребувати у третьої особи договір № 520073 від 01.02.2004 з усіма додатками.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 09.09.2014 відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що позивачем не подано належних документів, які б підтверджували відношення Київського КЕУ МОУ до теплової мережі, на якій трапилася аварія. Зазначає, що позовні вимоги позивача до Київського КЕУ обгрунтовані лише актом про залиття, аварію, що трапилась па системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 27.12.2013, затвердженого директором КП УЖГ «Липкижитлосервіс». До зазначеного акту додані документи про вартість робіт для відремонтування орендованих приміщень. Звертає увагу суду, що ні акт, ні інші долучені позивачем документи не підтверджують відношення Київського КЕУ до теплової мережі, на якій трапилася аварія, а отже вони не можуть слугувати належними доказами та підтверджувати законність та правомірність вимог до Київського КЕУ щодо відшкодування спричинених позивачу збитків. Жодних інших доказів належності теплової мережі, на якій відбулася аварія, Київському КЕУ або іншій особі, позивач суду не надав. Позивач не визначив особу, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом заподіяння шкоди, або здійснює діяльність, внаслідок якої гака шкода заподіяна. Також позивачем не надано до суду жодних документів, які б засвідчували вжиття їм всіх належних заходів щодо визначення такої особи. Вказане засвідчує факт перекладання позивачем на суд обов'язок щодо визначення належного відповідача, що підтверджує зловживання своїми процесуальними правами та обов'язками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у зв'язку з не з'явленням представника третьої особи в засідання суду та задоволенням клопотання позивача про витребування доказів, розгляд справи № 910/13442/14 відкладено до 18.09.2014.

Позивачем 17.09.2014 до відділу діловодства суду подано заяву клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачем в судовому засіданні 18.09.2014 подано клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів, в якому просить витребувати документи, що надають інформацію щодо балансоутримувачів, власників, розпорядників, користувачів теплотраси, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014, у зв'язку з необхідністю витребування доказів, розгляд справи № 910/13442/14 відкладено до 25.09.2014.

25.09.2014 ПАТ «Київенерго» на вимогу ухвали суду № 910/13442/14 від 18.09.2014 до відділу діловодства суду подано документи про балансову належність теплотраси від житлового будинку АДРЕСА_1 до будинку по АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13442/14 від 25.09.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та зобов'язано останнього подати належним чином засвідчену копію договору постачання теплової енергії у гарячій воді № 520130 від 01.12.2009.

Ухвалою від 25.09.2014 суддя Сівакова В.В. дійшла висновку доцільним здійснити розгляд справи № 910/13442/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 доручено розгляд справи № 910/13442/14 здійснювати колегіально у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Домнічева І.О., Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13442/14 від 02.10.2014 розгляд справи призначено на 16.10.2014.

Третьою особою-2 на виконання вимог ухвали № 910/13442/14 від 25.09.2014 13.10.2014 подано документи.

В судовому засіданні 16.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.07.2013 між Фізичною особо - підприємцем ОСОБА_13 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Лотос» (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 060213.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу приміщення загальною площею 316,80 кв. м.

Згідно з п. 1.2. договору оренди приміщення знаходиться на цокольному поверсі, АДРЕСА_1 і передається в стані, зазначеному в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами акту приймання-передачі, в якому визначено межі та стан майна, яке передається в оренду та повинен бути підписаний не пізніше 10.07.2013.

На підставі акту приймання-передачі від 10.07.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 316,80 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В зазначеному акті (п. 3) сторони підтвердили, що приміщення на момент передачі перебуває в належному стані для його використання орендарем.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди договір набуває чинності з 10.07.2013 та діє до 10.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, в ніч з 23.12.2013 на 24.12.2013 (приблизно з 24 год. 00 хв. до 02 год. 00 хв.) за адресою: АДРЕСА_1, відбулося залиття гарячою водою нежитлового приміщення, зі сторони бойлерної (теплопункту).

24.12.2013 позивач подав відповідачу заяву (зареєстрована останнім за вх. № 1531/6) з вимогою терміново направити уповноважених осіб для складання акту про залиття нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 та опису нанесених збитків.

24.12.3013 та 25.12.2013 у складі представників позивача, ТОВ «Гамма Дніпро» (суборендар), КП УЖГ «Липкижитлосервіс» та власника приміщень проведено обстеження нежитлового приміщення загальною площею 162,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що в результаті залиття гарячою водою зі сторони теплопункту пошкоджено сталю по всьому периметру приміщення з підвісної конструкції; підлога встелена лінолеумом та ламінатом по всьому периметру здулась та відшарувалась; стіни обшиті гіпсокартоном, пошпакльовані та пофарбовані по всьому периметру від підлоги до стелі приміщення мають тріщини, відшарування шпаклівки та фарби; плінтуса по всьому периметру приміщення відшарувались; двері та дверні полотна (у кількості 11 шт.) мають деформацію та відшарування, ремонту не підлягають. Дані акти представники КП УЖГ «Липкижитлосервіс» підписати відмовились із зазначенням відмітки «не згоден».

09.01.2014 та 14.01.2014 позивач звертався до КП УЖГ «Липкижитлосервіс» (зареєстровано останнім за вх. № 16/6 та № 16-1/6) з вимогою надати для ознайомлення та підписання акту залиття, складений КП УЖГ «Липкижитлосервіс».

Так, з акту про залиття від 24.12.2013, складеного КП УЖГ «Липкижитлосервіс» вбачається, що провівши обстеження нежитлового приміщення, яке розташовано на цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено наступне: 24.12.2013 у зв'язку з поривом транзитної магістральної тепломережі на прибудинковій території житлового будинку за вказаною адресою відбулось залиття цього приміщення, площа якого становить 316, 8 кв. м. Під час залиття рівень води сягав 15-35 см від підлоги. В результаті залиття та конденсату по всій площі нежитлового приміщення спостерігається: пошкодження підлоги по всій площі приміщень (лінолеум, ламінат); пошкодження стін приміщення у вигляді слідів замокання та тріщин (гіпсокартон); пошкодження стелі (підвісні панелі). На момент залиття в приміщенні знаходились меблі, офісна техніка та інші предмети.

В акті про залиття від 27.12.2013, складеного КП УЖГ «Липкижитлосервіс» вбачається, що окрім встановлених обставин, що зазначені в акті про залиття від 24.12.2013 зазначено пошкодження дверей та дверних блоків, які знаходились в приміщенні у вигляді деформації та замокання на висоту до 35 см. від підлоги. Причиною залиття зазначено порив зовнішнього трубопроводу централізованого опалення, що знаходиться на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, внаслідок чого залито з зовнішньої сторони будинку підвальні приміщення житлового будинку та суміжні підвальні приміщення площею 316,8 кв. м.

Відповідно до п. 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Матеріали справи свідчать, що 01.12.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (абонент) було укладено договір № 520130 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Умовами пунктів 2.3.14., 2.3.17. та 2.3.20. договору визначено, що абонент зобов'язаний:

- мати наказ про призначення особи, відповідальної за справний стан та безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж «Абонента». Обслуговувати своє теплове обладнання (додаток № 5 до договору) підготовленим та атестованим персоналом, чи за договором з спеціалізованими організаціями, з відповідальністю «Абонента» за експлуатацію власного теплового обладнання;

- виконувати вимоги, щодо зобов'язань споживача, викладені в п. 5.5 «Правил користування тепловою енергією» та п. 1.2.7. «Правил технічної експлуатації тепловикористо вуючих установок і теплових мереж»;

- зберігати прилади обліку теплової енергії, ремонтувати їх, налагоджувати та отримувати акт готовності своїх приладів обліку до опалювального сезону від енергопостачалеої організації.

Додаток № 5 до договору № 520130 від 01.12.2009 містить схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента (відповідача).

Додатком № 6 до договору № 520130 від 01.12.2009 є акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно якого межею розподілу балансів належності (відповідальності за технічний стан та експлуатацію) між енергопостачальною організацією та абонентом є зварювальні стики в місці приєднання до теплових мереж в т.п., житловому будинку по АДРЕСА_1, згідно додатку № 5 до договору.

З вказаних актів вбачається, що теплотраса від житлового будинку по АДРЕСА_1 до будинку по АДРЕСА_2 знаходиться на балансі абонента - відповідача.

При цьому зі схеми абонентської теплотраси вбачається, що теплопункт з якого відбулось затоплення знаходиться на ділянці теплотраси, що знаходиться на балансі відповідача.

Згідно з п. 14.1. Правил вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність складу правопорушення, що включає такі елементи:

1) протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

2) шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки), їх наявність та розмір;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

Враховуючи предмет позову та обставини даної справи, необхідним фактом, що потребує встановлення, є наявність або відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, тобто поведінки, яка не відповідає вимогам закону та призводить до порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) та охоронюваних законом інтересів іншої особи.

Так, протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Протиправна бездіяльність полягає в утриманні від певних дій. Протиправною бездіяльністю вважається також поведінка, коли на особу покладено юридичний обов'язок діяти в певній ситуації. Такі обов'язки можуть випливати із правових актів, умов договору, із службових обов'язків.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, а саме невжиття належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації тепломережі, призвела до виникнення аварійної ситуації та залиття приміщень, які орендує позивач.

При цьому, важливим є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою (збитками), оскільки протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України покладено на відповідача.

Відповідачем належними засобами доказування не доведено відсутність у нього вини в тому, що сталось залиття орендованих приміщень.

Для проведення робіт з просушення приміщення, позивачем з Приватним підприємством «Юніфекс» укладено договір оренди будівельного обладнання № 87 від 24.12.2013, відповідно до якого позивач згідно акту приймання-передачі обладнання № 62 від 25.12.2013 отримав в оренду три електричні вентилятори.

Вартість оренди трьох вентиляторів за добу визначена в сумі 318,00 грн.

Згідно акту повернення обладнання № 63 від 27.12.2013 позивач повернув вентилятори з оренди.

Отже, вентилятори знаходились у користуванні позивача протягом трьох діб, вартість оренди яких склала 954,00 грн.

Сплата позивачем за оренду електричних вентиляторів в розмірі 954,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2568 від 25.12.2013.

Після проведення попередніх робіт по усуненню наслідків затоплення приміщення, позивачем 27.12.2013 було з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Будсервіс» (підрядник) укладено договір № 271213, відповідно до якого позивач доручив пядряднику виконати та передати роботи з оздоблення приміщень офісів за адресою: АДРЕСА_1.

Загальна вартість робіт за договором № 271213 від 27.12.2013 визначена додатком № 1 до договору в розмірі 140 493,22 грн.

Згідно з п. 2.5. договору № 271213 від 27.12.2013 замовник приймає виконані підрядником роботи за актом приймання виконаних робіт не типової форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

В матеріалах справи наявні, підписані та скріплені печатками обох сторін договору № 271213 від 27.12.2013, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (форма № КБ-3) та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (форма № КБ-2в), які підтверджують виконання будівельних ремонтних робіт на суму 140 493,22 грн.

Сплата позивачем за проведені будівельні роботи в загальному розмірі 140 493,22 грн. підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 2578 від 30.12.2013 на суму 48 000,00 грн., № 2605 від 13.01.2014 на суму 30 000,00 грн., № 2608 від 14.01.2014 на суму 30 000,00 грн., № 2610 від 15.01.2014 на суму 20 493,22 грн.

Таким чином, наявні всі складові для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки), їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення шкоди в загальному розмірі 141 447,22 грн. (954,00 грн. + 140 493,22 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. немайнової (моральної) шкоди задоволенню не підлягають виходячи з наступного

Позивач зазначає, що внаслідок дій неправомірних відповідача позивачу завдано значної немайнової (моральної) шкоди, яка мала свій прояв у негативних емоціях, переживаннях, душевних стражданнях позивача з приводу пошкодження нежитлового приміщення та невжиття дієвих та ефективних заходів щодо усунення причин залиття. Заподіяну моральну (немайнову) шкоду позивач оцінює в 10 000 грн.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також визначено:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав суду доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди та в чому вона полягає, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, код ЄДРПОУ 22991617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Лотос» (м. Київ, Академіка Туполєва, 19, код ЄДРПОУ 34352874) 141 447 (сто сорок одну тисячу чотириста сорок сім) грн. 22 коп. шкоди, завданої залиттям орендованого приміщення, 2 828 (дві тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.10.2014.

Головуючий суддя судді В.В.Сівакова І.О.Домнічева С.В.Балац