Постанова № 41001058, 09.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року Справа №810/4803/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №53» до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №53» (далі – позивач, Товариство) до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0001992220 від 09.10.2013 та податкової вимоги форми «Ю» №219-25 від 14.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками акту №103/22-2/1037137 від 19.09.2013 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53» за липень 2013 року (далі – Акт перевірки) щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкової накладної №16 від 03.07.2013 на суму ПДВ 16666,67 грн., виписаної ТОВ «Інтербуд» та не зареєстрованої останнім у Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вважає, що нормами податкового законодавства закріплено право, а не обов’язок покупця звіряти дані отриманих від продавців податкових накладних з даними вказаного реєстру. Також зазначає, що реальність відповідної господарської операції Податковим органом не заперечується, про розбіжності показників Товариства та вказаного контрагента у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не повідомлено, а відповідна оплата на адресу продавця фактично здійснена.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління №53», код за ЄДРПОУ 01037137, зареєстроване як суб’єкт господарювання 23.05.1995 та як платник податків перебуває на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

У межах виконання договору підряду №108 від 25.06.2013 виконавцем (ТОВ «Інтербуд») на адресу замовника (ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53») виписано податкову накладу №16 від 03.07.2013 на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., яка включена Товариством до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53» за липень 2013 року, Податковим органом складено акт №103/22-2/1037137 від 19.09.2013, за висновком якого встановлено завищення суми податкового кредиту в сумі 16666,67 грн.

Мотивуючи такий висновок, Податковий орган зазначив, що на порушення п. 183.3 ст. 183, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16666,67 грн. ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53» не подано додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» до податкової декларації за липень 2013 року. ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53» до податкового кредиту включено податкову накладну по взаєморозрахунках з ТОВ «Інтербуд» (ІПН 306402610135) №16 від 03.07.2013 на суму ПДВ 16666,67 грн., із порушенням: не зареєстрована в ЄРПН.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001992220 від 09.10.2013, яким Товариству збільшено розмір податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 20833,33 грн., у тому числі за основним платежем 16666,67 грн., штрафна санкція 4166,66 грн.

14.07.2014 Податковим органом на адресу позивача виставлено податкову вимогу форми «Ю» №219-25 на суму податку на додану вартість 18106,45 грн., що включає основний платіж в розмірі 9722,45 грн. та штрафні санкції в розмірі 8334,00 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

За приписами абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі – Податковий кодекс України) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За приписами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 цієї ж статті, серед іншого, встановлено наступне.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Зокрема, покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум.

Єдиним встановленим законом механізмом для правомірного включення покупцем до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, не зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних, є подача до контролюючого органу заяви із відповідною скаргою на постачальника.

Як було зазначено вище та не заперечується сторонами, податкова накладна №16 від 03.07.2013 контрагентом позивача – ТОВ «Інтербуд» не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів звернення Товариством до Податкового органу із відповідною завою зі скаргою на вказаного контрагента позивачем до суду не надано.

При цьому Товариство при оформленні відповідної господарської операції правом звірити дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних не скористалася, як на тому сам наголосив позивач.

На підставі викладеного суд дійшов про обґрунтованість висновку Податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту, задекларованого за липень 2013 року у приведеній сумі, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим на скасуванню не підлягає, а адміністративний позов не підлягає задоволенню у відповідній частині.

Механізм направлення платникам податків податкових вимог врегульовано статтею 59 Податкового кодексу України, якою, серед іншого, встановлено наступне.

Так, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (59.5).

Враховуючи, що позовні вимоги щодо скасування податкової вимоги грунтуються виключно на неправомірності приведеного податкового повідомлення-рішення, беручи до уваги те, що доказів сплати у повному обсязі визначеного оскаржуваним рішенням зобов’язання позивачем не надано, а також те, що податкову вимогу виставлено у відповідності до встановлених законом строків та порядку, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і у цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 цього КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Позивачем не надано суду належних та об'єктивних доказів протиправності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, тоді як відповідачем доведено наявність порушення з боку Товариства вимог податкового законодавства та підстав для притягнення останнього до фінансової відповідальності.

За таких обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доказів понесення відповідачем судових витрат не надано, вимог про їх розподіл не заявлено, відтак положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Суддя Спиридонова В.О.