Постанова № 41000755, 20.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2014 року 09 год. 00 хв. № 826/14106/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Транссервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року № 60226552209, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Транссервіс» (далі - позивач, ТОВ «Альянс Транссервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року № 60226552209.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804, про завищення ТОВ «Альянс Транссервіс» суми податкового кредиту за листопад та грудень 2013 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Тітус Трейд», що на думку податкового органу, є «безтоварним», документально та нормативно, не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладений між ТОВ «Альянс Транссервіс» та ТОВ «Тітус Трейд» договір підряду від 19.11.2013р. № 19-11/13 щодо виконання підрядних робіт з будівництва (монтажу) та вводу в експлуатацію під'їзної дороги та благоустрій прилеглої території (внутрішні бетоновані площадки) до бази технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечить іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альянс Транссервіс» (ідентифікаційний код 38238804) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тітус Трейд» (ідентифікаційний код 38005005) за листопад-грудень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Альянс Транссервіс» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення цим підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 року у сумі 263757 грн., за грудень 2013 року у сумі 125000 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагента-виконавця підрядних робіт - ТОВ «Тітус Трейд». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні, призначеному у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

13 жовтня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 20.06.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 03.04.2014р. № 1136, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альянс Транссервіс» (ідентифікаційний код 38238804) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тітус Трейд» (ідентифікаційний код 38005005) за листопад-грудень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Альянс Транссервіс» і ТОВ «Тітус Трейд» (ідентифікаційний код 38005005), а саме: договір підряду від 19.11.2013р. № 19-11/13, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Тітус Трейд») зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки підрядні роботи з будівництва (монтажу) та вводу в експлуатацію під'їзної дороги та благоустрій прилеглої території (внутрішні бетоновані площадки) до бази технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору підряду від 19.11.2013р. № 19-11/13, та виписаних ТОВ «Тітус Трейд» податкових накладних від 28.11.2013р. № 109, від 25.12.2013р. № 87, від 27.12.2013р. № 88, ТОВ «Альянс Транссервіс» віднесло до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 388 757,20 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: локальний кошторис, довідка про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в та податкові накладні, хоч і містять перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у актах ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013р. № 843/26-54-22-02-10/38005005 та від 06.03.2014р. № 218/26-54-22-02-10/38005005 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тітус Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013р. по 31.12.2013р., відповідно до змісту яких встановлено, що у ТОВ «Тітус Трейд» відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, в ЄДР наявний запис про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ «Тітус Трейд», свідоцтво платника податків скасовано 18.02.2014р.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Альянс Транссервіс» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Тітус Трейд» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Альянс Транссервіс» наступних норм законодавства України: ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення цим підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2013 року у сумі 263757 грн., за грудень 2013 року у сумі 125000 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Альянс Транссервіс» - без задоволення.

29 квітня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 60226552209, яким зменшило ТОВ «Альянс Транссервіс» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 388 757,20 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 19.11.2013р. між ТОВ «Альянс Транссервіс» (Замовник), в особі директора Щербини С.А., та ТОВ «Тітус Трейд» (Підрядник), в особі директора Загасайло А.М., був укладений договір підряду за № 19-11/13, за умовами якого Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки підрядні роботи з будівництва (монтажу) та вводу в експлуатацію під'їзної дороги та благоустрій прилеглої території (внутрішні бетоновані площадки) до бази технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області. Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів відповідно з даним Договором визначається згідно Договірної ціни та становить 2293870,26 грн., ПДВ становить 458774,05 грн.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Тітус Трейд» умов спірного договору на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- договірну ціну, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в;

- податкові накладні від 28.11.2013р. № 109, від 25.12.2013р. № 87, від 27.12.2013р. № 88, виписані ТОВ «Тітус Трейд» на користь ТОВ «Альянс Транссервіс», які підписані директором Загасайло А.М. і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 2332543,20 грн., в тому числі ПДВ - 388 757,20 грн.;

- виписками з банку по рахунку позивача на загальну суму у розмірі 2332543,20 грн., в тому числі ПДВ - 388 757,20 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Альянс Транссервіс» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 240392; декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.12.2012р. № КС08312517666.

Також на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду ліцензію ТОВ «Тітус Трейд» від 19.07.2013р. серії АЕ № 262397, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, які підтверджують наявність у ТОВ «Тітус Трейд» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу та техніки, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідного договору; договір оренди нежитлових приміщень бази технічного обслуговування від 01.08.2014р. № 01/08/14-ТЛ з ТОВ «Транс-Логістик», актом-прийому-передачі до нього.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період листопад-грудень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Альянс Транссервіс», так і його контрагентом-підрядником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Альянс Транссервіс» і ТОВ «Тітус Трейд», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 08.04.2014р. № 312/26-55-22-09/38238804 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «Тітус Трейд» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно Загасайло А.М.), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договору підряду від 19.11.2013р. № 19-11/13 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за таким правочином.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Альянс Транссервіс» або його контрагенту - ТОВ «Тітус Трейд», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014р. № 60226552209.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Транссервіс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 квітня 2014 року № 60226552209.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Транссервіс» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13-В, офіс 42, ідентифікаційний код 38238804) 487 (чотириста вісімдесят сім гривень) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова