Постанова № 41000722, 25.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. Справа № 804/7496/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Задворного О.Ю. Васюченко М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001002202 від 13.03.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 р. №0001002202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 1 754 067,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок акту камеральної перевірки №19/222/31970823 від 27.02.2014 року, яким встановлено порушення підприємством вимог пп. «а», «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з висновком податкового органу, та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, як винесене незаконно, оскільки не відбулось завищення значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму 1754067 грн., тому що грошове зобов'язання по попередній документальній позаплановій виїзній перевірці, що стало підставою для зменшення не було узгодженим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених в позовні заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Марченко Оленою Леонідівною на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за січень 2014 року (вх. №9009033709 від 20.02.2014 року).

Згідно із висновками викладеними в Акті №19/222/31970823 від 27.02.2014 року, перевіркою встановлено порушення: порушення пункту 200.4 «а», «б» статті 200 Податкового кодексу України від 02 2010 року № 2755-V (із змінами, внесеними Законами України), п.п.4.6.7 п.4.6.7 p. V Порядку №1492 ТОВ «Інбел» завищено значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2014 р. на суму 1754067 грн..

На підставі вищезазначеного Акту від 27.02.2014 року Новомосковською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «В4» від 13.03.2014 року №0001002202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 754 067,00 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3).

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах (п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України).

Так, згідно результатів перевірки, що відображені в акті від 27.02.2014 року відповідачем зазначено, що згідно з поданою ТОВ «Інбел» до Новомосковької ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року (вх.№9009033709 від 20.02.2014 року) та додатками встановлено наступне: залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображенй у рядку 24 складає 1754067 грн. (відповідно до додатку 2 до декларації за січень 2014 року, звітний (податковий період), у якому виникла сума залишку від'ємного значення - травень 2013 року). Податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року не визнана як податкова. Управлінням податкового аудиту Новомосковської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інбел» з питання правильності формування та декларування суми залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації) в декларації по ПДВ за квітень 2013 року та складено акт №344/221/31970823 від 30.08.2013 року. За результатами було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду «ряд 24 декларації» та відповідно винесені податкові повідомлення-рішення форми «В 4» від 20.09.2013 року №0001622201, №0002162201, такі податкові повідомлення-рішенні були оскарженні позивачем в судовому порядку та станом на момент складення акту перебували на розгляді в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

Тобто підставою для зменшення залишку від'ємного значення стали висновки акту №344/221/31970823 від 30.08.2013 року попередньо проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, однак на момент винесення рішення, що оскаржується податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року №0002162201 та №0001622201 є не узгодженими. В тому числі, є неузгодженням дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ТОВ "Інбел" за травень 2013 року, які також оскаржені.

При вирішення даного адміністративного позову, суд виходить з наступного.

За змістом п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.179 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року, втратив чинність на момент подачі декларації за січень 2014 року та прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.03.2014 року №0001002202.

За змістом п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що податкова декларація за січень 2014 року з податку на додану вартість заповнена та подана позивачем до податкового органу до фактичного узгодження податкових зобов'язань.

При цьому, суд не вбачає, що нормами чинного податкового законодавства встановлено обов'язок платника податку врахувати у податкової звітності суму неузгодженого грошового зобов'язання.

В тому числі, відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі №804/13530/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволений частково, суд:

- визнав протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ТОВ "Інбел", поданої 20.09.2013 року, 30.09.2013 року та 01.10.2013 року;

- скасував рішення відповідача, оформлені листами від 20.09.2013 року №3552/10/18.0-26, від 02.10.2013 року №4179/10/04-08-15-01-06, від 03.10.2013 року №4236/10/04-08-15-01-06 про невизнання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість податковою звітністю ТОВ "Інбел", поданих 20.09.2013 року, 30.09.2013 року та 01.10.2013 року;

- визнав податкову звітність ТОВ "Інбел" з податку на додану вартість з додатками до неї та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, поданою у день фактичного отримання її органом державної податкової служби, тобто 20.09.2013 року, 30.09.2013 року та 01.10.2013 року відповідно;

- визнав протиправним та скасував наказ відповідача №287 від 01.10.2013 року "Щодо організації проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інбел". У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова Дніпропетровського адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі №804/13530/13-а набрала законної сили відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року.

Таким чином, вищевказаним судовим рішенням по справі №804/13530/13-а спростовані висновки контролюючого органу щодо порушення ТОВ "Інбел" чинного законодавства з приводу неподання в установлений законом строк податкових декларацій з податку на додану вартість за період травень, червень, липень 2013 року, заниження податку на додану вартість та невідображення у податковій звітності від'ємного значення ПДВ.

З урахуванням викладеного, оскільки сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2014 року №0001002202, та задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001002202 від 13.03.2014 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 13.03.2014 року №0001002202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел» (код ЄДРПОУ 31070823) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко