Ухвала суду № 40999896, 16.09.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2585/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2823/14

Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М.

Доповідач Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.,

суддів: Бондаревської С.М., Дорош А.І.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагропроект" - Черненко Л.В. та представника АТ « Дельта Банк» - Пархомчука С.В.

на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 07 липня 2014 року

по справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагропроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "База №7", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елаксен", треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Іменксбанк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу №510-Н від 15.04.2002 року,-

В С Т А Н О В И Л А

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Полтаваагропроект", ТОВ "База №7", ТОВ "Елаксен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №510-Н від 15.04.2002 року.

У своєму позові ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №510-Н від 15.04.2002 року, укладений між Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом «Полтавагропроект» та ТОВ «Елаксен», скасувати державну реєстрацію прав власності набутих ТОВ «Елаксен» у відповідності до договору купівлі-продажу №510-Н від 15.04.2002 року, укладеного між ДКПВІ «Полтавагропроект» та ТОВ «Елаксен».

З метою запобігання подальшого відчудження та реалізації нерухомого майна за спірним договором, ОСОБА_3 07.07.2014 року подав заяву про забезпечення позову, у якій просив на час розгляду справи забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 07 липня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову - задоволено.

Накладено арешт на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з зазначеною ухвалою представник ТОВ "Полтаваагропроект" оскаржив її в апеляційному порядку,прохав ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що забезпечення місцевим судом позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно обмежує права інших осіб вільно користуватися та розпоряджатися належним їм майном.

В своїй заяві про приєднання до апеляційної скарги ТОВ « Полтаваагропроект», представник АТ « ІМЕКСБАНК» - Кузнецова Н.М. прохала ухвалу суду скасувати. В обґрунтування своєї заяви остання зазначила, що АТ « ІМЕКСБАНК» є власником частини спірного нежитлового будинку, в якому розташоване відділення банку, яке функціонує в повному обсязі. Отже, позивачем не доведено того факту, що банк має на меті відчужити належну йому частину спірного майна.

Також, в своїй заяві про приєднання до апеляційної скарги ТОВ «Полтаваагропроект», представник ТОВ « Елаксен» прохав скасувати ухвалу суду, оскільки заявник ОСОБА_3 не навів обставин та не довів реальної загрози втрати майна, на яке місцевим судом було накладено арешт.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ « Полтаваагропроект», ОСОБА_3 зазначив, що оскільки ТОВ «Полтаваагропроект» не є власником майна на який накладено арешт, то оспорювана ухвала суду ніяким чином не впливає на їх права та обов'язки.

Крім того, ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 07 липня 2014 року в апеляційному порядку було оскаржено представником АТ « Дельта Банк», якій прохав скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги останній зазначив, що відповідно до іпотечного договору № К -2003408/s-1 укладеного 29.04.2011 року між ПАТ « Дельта Банк» та ТОВ « Елаксен» майно щодо якого застосовано забезпечення позову, передано в іпотеку та являється забезпеченням за кредитним договором. Також апелянтом було вказано, що ОСОБА_3 не надав доказів щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення у справі, та те що відповідачі та треті особи у справі мають намір відчужити належне їм спірне майно.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ « Дельта Банк», ОСОБА_3 зазначив, що ПАТ « Дельта Банк» як іпотеко держатель частини спірного нерухомого майна, намагається його продати, що підтверджується відповідними об'явами на Інтернет сайтах.

Також, до апеляційних скарг ТОВ « Полтаваагропроект» та ПАТ « ІМЕКСБАНК» своєю заявою приєдналося ПАТ «КБ « Надра», в якій просили, ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки даною ухвалою накладено арешт на нерухоме майно, яке належить не лише відповідачу, а й третім особам, які ніяким чином не порушували права позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 27 лютого 2014 року відкрито провадженя у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Полтаваагропроект", ТОВ "База №7", ТОВ "Елаксен" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

07.07.2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно: нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_3 зазначено, що частина майна, яке отримано ТОВ «Елаксен» за оспорюваним договором купівлі-продажу від 15.04.2002 року на даний час знаходиться в іпотеці, а інша частина реалізована різним юридичним особам. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі в майбутньому, в зв'язку з тим, що дане майно може бути відчужено, що в подальшому створить складності для його повернення законним власникам.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання судового рішення в подальшому.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

Відповідно до вимог ч.1, ч.3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ст. 152 цього Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Верховний Суд дав роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Предметом спору, що виник між сторонами, є визнання недійсним договору купівлі-продажу №510-Н нежитлових будівель (приміщення їдальні та актового залу з підсобними приміщеннями), які знаходяться в АДРЕСА_1, укладений 15.04.2002 року між ДКПВІ «Полтавагропроект» та ТОВ «Елаксен».

Як слідує із приєднаних до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, а також з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в цілому будівля по АДРЕСА_1 у м.Полтаві належить на праві власності різним юридичним особам, окрім того, окремі нежитлові приміщення та громадські будівлі за цією адресою перебувають в іпотеці ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5.

А тому, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника ОСОБА_3, що майно бути відчужене ПАТ « ДельтаБанк», оскільки спірне нерухоме майно вже обтяжене забороною, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, а також з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна / а.с.9-22/.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. На підставі цього пункту з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Всупереч вказаним вимогам, суд першої інстанції наклавши арешт на все спірне нерухоме майно, не врахував, що вказане майно, належить не лише відповідачеві, а й третім особам на праві приватної власності.

Не врахувавши інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, створення можливих перешкод господарській діяльності юридичних осіб, які є співвласниками або іпотекодержателями будівлі по АДРЕСА_1 у м.Полтаві, так само обмеження їх можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, суд першої інстанції, задовольнивши заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, прийшов до передчасного висновку, що вимоги його заяви є доведеними і співмірними із заявленими позовними вимогами.

Окрім того, проаналізувавши надані суду апеляційної інстанції докази, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час відсутні данні, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ТОВ "Полтаваагропроект" та АТ « Дельта Банк» слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Керуючись ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваагропроект" та АТ « Дельта Банк»- задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 07 липня 2014 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: _____ О.О. Буленко

Судді: __ С.М. Бондаревська ____ А.І. Дорош