Рішення № 40998043, 15.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 918/1408/14

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" до приватного підприємства "ІБК "Дедал" про стягнення 38 834, 20 грн.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 (договір 03.09.14 р., свідоцтво 25.11.11 р. НОМЕР_1)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міжгосподарське будівельне об'єднання "Агробуд" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до приватного підприємства "ІБК "Дедал" (далі -відповідач) про стягнення 38 834, 20 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки від 03.01.2014 року № 03-01/2014 та витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду від 02.10.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1408/14 розгляд якої призначено на 15.10.2014 р.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 15.10.2014 року, долучено до матеріалів справи довідку банку про ненадходження коштів від відповідача, акт здачі-приймання юридичних послуг від 01.10.2014 року та видатковий касовий ордер від 01.10.2014 року у підтвердження сплати позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 4 000 грн.

У судове засідання відповідач не з'явився, відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Суд вважає достатніми матеріали справи для її розгляду у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.10.2014 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, Господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

3 січня 2014 року між Міжгосподарським будівельним об'єднанням "Агробуд" (далі-позивач, покупець) та приватним підприємством "ІБК "Дедал" (далі-відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 03-01/2014 (далі-договір) (а.с. 11-12).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 4.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця бетон щебенево-пісчану суміш, Бетон М-200 (продукція) в кількості 100м3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його ціну згідно п. 4.1 Договору.

Згідно з Додатковою угодою до договору № 1 встановлені наступні ціни за м3 Бетону М-200 (В15) з доставкою в сумі 714, 26 грн. та за м3 Бетону М-300 (В22,5) з доставкою в сумі 810, 86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач умови договору виконав, поставив відповідачу продукцію, а останній її прийняв, що підтверджується видатковими накладними від 03.04.2014 року №№ РН-0000005-14, 18 (а.с. 14-19).

Загальна вартість продукції згідно накладних становить 48 848, 20 грн.

Відповідач частково оплатив товар в сумі 10 000 грн., що підтверджується виписками банку від 25.06.2014 року, від 27.08.2014 року (а.с. 30, 54).

Таким чином, судом встановлено, що неоплаченою залишилась продукція вартістю 38 848, 20 грн. Однак, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 38 834, 20 грн.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки продукції є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав умови договору належно, поставив відповідачу товар, однак останній за нього в повному обсязі не розрахувався.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку ст. 530 ЦК України позивач 04.09.2014 року направив відповідачу вимогу та акт звірки розрахунків (а.с. 23-29), вимога залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або виконав його у строк, встановлений договором або законом, крім того відповідно до ст. 612 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати товару за договором у відповідача утворилась заборгованість.

Таким чином, вимоги позивача у заявленому розмірі є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути на його користь витрати на послуги адвоката в сумі 4 000 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За частиною 1 статті 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При визначенні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 03.09.2014 року укладено договір про консультування та надання юридичної допомоги (а.с. 74).

Згідно умов п. 3.1 Договору адвокат надає клієнту такі послуги: представлення інтересів в судах в яких він є стороною, надання консультативних послуг з правових питань, складання позовних заяв, а також інших документів, пов'язаних із досягненням поставлених перед адвокатом завдань, супроводження справ в судах всіх інстанцій, представлення інтересів клієнта в державних та правоохоронних органах.

Згідно акту здачі-приймання юридичних послуг від 01.10.2014 року загальна вартість послуг адвоката склала 4 000 грн., вказана вартість сплачена позивачем адвокату про що свідчить видатковий касовий ордер.

Адвокатом подано також суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.11.2011 року НОМЕР_1 (а.с. 73).

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на ціну позову, документи, складені адвокатом та роботу, проведену ним на виконання умов договору, а також беручи до уваги те, що витребувані судом документи позивачем подались вчасно і адвокат ОСОБА_1 приймав участі у судовому засіданні, - суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000 грн. 00 коп. є співрозмірними, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ІБК "Дедал" (35612, Рівненська область, Дубенський район, село Марковичі, вул. Шевченка, б. 36, код 35505111) на користь Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" (09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Стадіонна, б. 5, код 03584728) 38 834 (тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 20 коп. заборгованості, 1 827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 17.10.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.