Рішення № 40997971, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15633/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА

МІЛІНГ УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "Агроспецпроект"

про стягнення 1 504 288,50 грн.

Та за зустрічним позовом

Приватного підприємства "Агроспецпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА

МІЛІНГ УКРАЇНА"

про стягнення 181 750,69 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:.

Від позивача: Сінцов А.О. по довіреності № б/н від 01.04.2014р.

Від відповідача: Гричина В.В. по довіреності № 244 від 29.08.2014р.

Петренко Д.О. - по дов. №244 від 29.09.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА" про стягнення з Приватного підприємства "Агроспецпроект" 1504 288, 50 грн., з яких 1234 288,00 грн. - загальна сума збитків та 270 000,00 грн. - штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 51 від 06.03.2014р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/15633/14, призначено справу до розгляду на 01.09.2014р., зобов'язано сторін надати певні документи.

14.08.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої Приватне підприємство "Агроспецтпроект" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА" грошову суму у розмірі 181 750,69 грн., з них 135 221, 92 грн. - пені, 27 000,00 грн. - інфляційних та 19 528,77 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2014р., відповідно до ст. ст. 60-65, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято зустрічну позовну Приватного підприємства "Агроспецпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА" про стягнення 181 750,69 грн. до спільного розгляду з первісним позовом.

01.09.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача за первісним позовом надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Приватне підприємство "Агроспецпроект" заперечує проти позову в повному обсязі посилаючись на наступне.

06 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір поставки № 51, за умовами якого Відповідач зобов'язувався поставити (передати у власність) Позивачу Товар - зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року (у подальшому - Продукція на умовах попередньої оплати. Пунктом 2.3 Договору встановлено, що Позивач на умовах попередньої оплати сплачує вартість Продукції по узгодженій ціні в період з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року. Відповідач постачає оплачену Продукцію з квітня по жовтень 2014 року (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору "загальна кількість продукції, яка буде придбана Покупцем, на момент укладання Договору визначена в кількості 4400 +/- 5%".

Позивач у своїй позовній заяві (абз. 2 стор. 1 позовної заяви) хибно зазначає про те, що "кількість продукції може бути збільшено". З урахуванням вантажопідйомності транспортних засобів, що здійснюють доставку Продукції, встановлених норм витрат при перевезенні тощо, сторонами і було передбачено похибку +/- 5% від погодженої загальної кількості Продукції. Відповідно, кінцевий розрахунок за поставлену Продукцію (п. 2.4. Договору) передбачає оплату за Продукцію, поставлену понад 4400 тон (в межах 5%) в тому разі, коли така поставка відбудеться.

Фактично Позивачем було перераховано Відповідачу 5 000 000,00 грн., тобто оплачено продукцію у кількості 2857,14 тон. Відповідачем, на виконання передбачених договором умов, було відвантажено продукцію у повному обсязі, що підтверджується відповідними товаросупровідними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, саме на суму отриманих коштів.

Приватне підприємство "Агроспецпроект" свої зобов'язання з поставки Позивачу оплаченої Продукції виконало в повному обсязі, що й не заперечується Позивачем.

Стосовно посилань позивача на лист відповідача. Текст самого листа був запропонований саме Позивачем. Відповіді на лист Відповідач так і не отримав, проекту угоди із змінами до договору від Позивача не надходило, як і не надходило коштів на умовах, погоджених Сторонами у договорі.

Позивач навмисне вводить суд в оману, що саме Відповідач порушив умови Договору, відмовившись в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за договором.

Отже, враховуючи той факт, що категоричної відмови Відповідача від виконання зобов'язань, передбачених Договором не було, саме дії (бездіяльність) Позивача можна розцінювати як відмову від виконання зобов'язання. Несплата Позивачем коштів в якості попередньої оплати за Продукцію у строк, встановлений договором (до 15 травня 2014 року) є порушенням зобов'язань.

Лист не є підставою для встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків за Договором, відповідно його зміст не можна розцінювати як односторонню відмову Відповідача від виконання зобов'язань, оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що зміни умов Договору оформлюються у тій же формі, що й сам Договір.

Позивач, в порушення умов договору в період з 11 квітня 2014 року по 15 травня 2014 року не перерахував жодної копійки за Продукцію, а відповідно у Відповідача були всі правові підстави не проводити відвантаження Продукції Позивачу.

Факт вчинення господарського правопорушення, а саме невиконання умов Договору поставки № 51 від 06.03.2014 року (несплата грошових коштів у погоджений сторонами і встановлений у договорі строк) Позивачем не заперечується.

Саме Позивач порушив умови Договору поставки №51 від 06.03.2014 року, оскільки не перерахував у вказані договором строки, до 15 травня 2014 року кошти у сумі 2 700 000,00 (два мільйони сімсот тисяч) гривень, чим фактично позбавив можливості Відповідача, виконати зобов'язання за договором та поставити Продукцію, а отже і відповідальність за неналежне виконання умов Договору повинен нести саме Позивач.

Умовами договору (п. 5.2 Договору) передбачено, що поставка Продукції буде здійснюватися з квітня по жовтень 2014 року, а відтак вимоги Позивача щодо стягнення штрафних санкцій - штрафу за прострочення строків поставки та простою автомобіля є передчасними та задоволенню не підлягають. По причині ненастання кінцевого строку поставки Продукції (жовтень 2014 року) Відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення зобов'язань.

01.09.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом надійшов письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА" зазначає наступне.

На виконання умов Договору Відповідачем було здійснено попередню оплату Продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 1297 від 03.04.2014 р. на суму 5 000 000,00 грн.

Факт здійсненої Позивачем попередньої оплати за майбутню поставку Продукцію також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки розрахунків станом на 17 червня 2014 року.

У свою чергу Позивач 11 квітня 2014 року надіслав Відповідачу лист № 79/14, в якому зазначив про неможливість виконання Договору у зв'язку з начебто наявними форс-мажорними обставинами та повідомив, що по проведеній проплаті 03.04.2014 року на загальну суму 5 000 000,00 грн. по ціні 1 750 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ буде відвантажено 2 857,140 кг зерна кукурудзи, врожаю 2013 року. Також Позивач просив Відповідача по Договору більше коштів не перераховувати, бо вони будуть повернуті.

Тобто, саме Позивач, надавши листа № 79/14 про неможливість виконання Договору та попередивши про недопущення перерахування Відповідачем коштів, в односторонньому порядку відмовився від взятих на себе зобов'язань перед Відповідачем з поставки зерна кукурудзи згідно Договору та наголосив на абсурдності перерахування коштів, оскільки вони будуть повернуті.

Саме після отримання вказаного листа № 79/14 Відповідач і припинив здійснення проплат по Договору з метою попередження можливості повернення коштів назад до Відповідача або виникнення грошового зобов'язання у Позивача перед Відповідачем внаслідок їх неповернення.

В період з 08 травня по 21 травня 2014 р. Позивач здійснив поставку Продукції по Договору в кількості 2 857,14 тон зерна кукурудзи на загальну суму 5 000 000,00 грн., проте, в порушення умов договору так і не здійснив поставку зерна кукурудзи у кількості 1 542,86 грн. за ціною 1 750,00 грн. за 1 тону на загальну суму 2 700 005 грн.

В результаті односторонньої відмови від виконання Позивачем умов Договору Відповідач з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "САН ІнБев Україна" за Договором № 28/1 щодо поставки необхідної кількості крупи кукурудзяної та запобігання сплати можливих штафів із-за прострочення поставки Продукції був вимушений 29 травня 2014 року укласти з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Деренківець" договір поставки № 68 на поставку зерна кукурудзи українського походження 2013 року у кількості 1 600 тон ±5 % за ціною 2 550 грн. за тону на загальну суму 4 080 000 грн.

Керуючись положеннями договору поставки № 68 Відповідач сплатив на користь СТОВ "Деренківець" грошові кошти на загальну суму 4 101 700,50 грн. (за ціною 2 550 грн. за тону).

Тобто Відповідач внаслідок односторонньої відмови від виконання Позивачем умов Договору був вимушений придбати 1 542,86 тон непоставленої Позивачем кількості зерна кукурудзи за підвищеною, порівняно з Договором, ціною, яка склала 3 934 293 грн. (1 542,86 тон х 2 550 грн. за тону).

В судовому засіданні 13.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

6 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «Агроспецпроект» (надалі - відповідач) було укладено договір поставки № 51.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується продати (передати у власність) позивача, а позивач зобов'язується купити (прийняти та оплатити) зерно кукурудзи українського походження, врожаю 2013 року.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна кількість продукції, яка буде придбана позивачем на момент укладання цього Договору сторонами визначена в кількості 4 400 (чотири тисячі чотириста) тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами, за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана позивачем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього Договору.

Згідно з п. 2.1. договору на момент укладення даного договору, ціна продукції визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1 750 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору на момент його укладення складає 700 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції позивачем, виходячи з його фактичної кількості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2. договору сторони визначили, що поставка зерна здійснюється наступним чином: починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 р. Щоденне відвантаження орієнтовано 450 тон продукції, до відвантаження погодженої сторонами загальної кількості продукції по цьому договору. Строки відвантаження можуть бути змінені по домовленістю сторін.

Термін дії договору сторони визначили з дня підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором або його припинення в порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 9.8. Договору).

Згідно умов договору позивачем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача рівними частинами з 06.03.2014 р. по 15.05.2014 р. Кінцевий розрахунок позивач здійснює у дводенний термін з дня отримання позивачем всієї кількості продукції (п.2.3, 2.4 договору).

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 1297 від 03.04.2014 р. на суму 5 000 000,00 грн.

В період з 08 травня по 21 травня 2014 р. відповідач здійснив поставку продукції по договору в кількості 2 857,14 тон зерна кукурудзи на загальну суму 5 000 000,00 грн., що підтверджується:

видатковою накладною № ЧФ-0000012 від 08.05.2014 р. - 50 420.000 кг на 88 235,00 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000013 від 11.05.2014 р. - 311 620.000 кг на 545 335,00 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000015 від 16.05.2014 р. - 423 020.000кг на 740 285,00 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000016 від 17.05.2014 р. - 494 980.000 кг на 866 215,00 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000017 від 18.05.2014 р. - 352 540.000 кг на 616 945,00 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000018 від 18.05.2014 р. - 70 490.000кг на 123 357,50 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000022 від 19.05.2014 р. - 43 660.000 кг на 76 405,00 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000023 від 19.05.2014 р. - 435 350.000 кг на 761 862,50 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000027 від 20.05.2014 р. - 438 590.000 кг на 767 532,50 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000030 від 21.05.2014 р. - 84 130.000 кг на 147 227,50 грн.;

видатковою накладною № ЧФ-0000031 від 21.05.2014 р. - 152 340.000 кг на 266 600,00 грн.

11 квітня 2014 року відповідач надіслав позивачу лист № 79/14, в якому зазначив про неможливість виконання договору у зв'язку з форс - мажорними обставинами та повідомив, що по проведеній оплаті 03.04.2014 року на загальну суму 5 000 000,00 грн. по ціні 1 750 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ буде відвантажено 2 857,140 кг зерна кукурудзи, врожаю 2013 року. Також відповідач в даному листі просив позивача по договору більше коштів не перераховувати, бо ці кошти будуть повернуті.

Відповідно до умов п. 7.2 договору обставини непереборної сили (форс-мажор) - дії нездоланної сили, що не залежать від волі сторін, а саме: стихійні лиха (повінь, буря, землетрус, що підтверджуються комісією, складеною з представників обох сторін та представником Торгово-промислової палати, а також інші обставини надзвичайного характеру, надзвичайні та невідворотні за даних умов події, які сторони не могли передбачити, - дію, якою неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу і яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Як передбачено пунктом 7.3 договору сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили зобов'язана протягом 1 (одного) календарного дня повідомити іншу сторону (з одночасним або наступним поданням у випадку неможливості негайного отримання або складання (підтверджуючих документів) про настання, характер і можливий строк дії обставин непереборної дії. У випадку невиконання зазначеної вимоги, сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, позбавляється права посилатися на такі обставини, за винятком випадків, коли самі обставини перешкоджали відправці повідомлення.

З урахуванням даного пункту договору відповідач в своєму листі повинен був зазначити, які саме форс-мажорні обставини перешкоджають виконати умови договору та подати документи, які б підтверджували реальне настання форс-мажору.

При розгляді справи встановлено, що в листі відповідача від 11 квітня 2014 року № 79/14, відсутні будь-які посилання на характер форс-мажору та не додано жодного підтверджуючого документу їх настання.

Згідно Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. однією зх. Функцій торгово - промислових палат є саме засвідчення обставин форс - мажору, зокрема, згідно умов зовнішньоекономічних угод і міжнародних договорів.

З огляду на викладене факт настання у відповідача форс-мажорних обставин повинен був бути підтверджений комісією у складі представників відповідача та позивача, а також представника Торгово-промислової палати.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач не повідомляв позивача про скликання комісія, так само як і не надав відомостей про виклик представників Торгово-промислової палати для засвідчення форс- мажору, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані передбачені положеннями договору вимоги щодо повідомлення та засвідчення факту настання форс- мажорних обставин.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що повідомлення позивача листом № 79/14 від 11 квітня 2014 року про неможливість виконання договору у зв'язку з начебто наявними форс-мажорними обставинами, та невжиття заходів для усунення причин, що цьому перешкоджали, чи виконання договірного зобов'язання іншим способом, свідчить про односторонню відмову відповідача від взятих на себе зобов'язань перед позивачем з поставки зерна кукурудзи згідно договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно - господарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору про поставку товару від 06.03.2014 року №51, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З підстав наведеного суд дійшов до висновку про те, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки щодо попередньої оплати товару за договором, а повідомлення відповідачем листом від 11.04.2014 року вих. №79/14 позивача про неможливість поставки в подальшому товару та невжиття заходів для усунення причин неможливості поставки свідчить про односторонню відмову відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань з поставки товару за договором від 06.03.2014 року №51.

Відповідно до частини третьої статті 189 ГК України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Зерно кукурудзи реалізується на ринку за вільними цінами, а отже, ціна може змінюватись залежно від волевиявлення сторін та конкретних умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов.

Згідно з частинами першою та другою статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до приписів частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій обох сторін зобов'язання, які можуть звільнити сторону, що не виконала прийнятого нею зобов'язання від відшкодування шкоди (повністю або частково), завданої другій стороні невиконанням первісного зобов'язання.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України.

Нормою статі 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

протиправної дії чи бездіяльності особи;

заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

вини боржника.

Так, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань, викладена в листі від 11.04.2014 року вих. 79/14, а також невжиття заходів щодо виконання взятого ним на себе зобов'язання іншим способом спонукала позивача до вжиття заходів для відновлення свого порушеного права на отримання товару за договором та мінімізації розміру завданої позивачу шкоди шляхом укладення договорів про поставку зерна кукурудзи з іншим контрагентом.

29 травня 2014 року між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Деренківець» був укладений договір поставки № 68 на поставку зерна кукурудзи українського походження 2013 року у кількості 1 600 тон ±5 % за ціною 2 550 грн. за тону на загальну суму 4 080 000 грн.

Керуючись положеннями договору поставки № 68 позивач сплатив на користь СТОВ «Деренківець» грошові кошти на загальну суму 4 101 70, 50 грн., ( за ціною 2 550 грн. за 1 тонну. Факт оплати підтверджується:

платіжним дорученням №10107 від 03.06.2014р.

платіжним дорученням № 1692 від 10.06.2014 р.

платіжним дорученням № 1706 від 19.06.2014 р.

платіжним дорученням № 1707 від 19.06.2014 р.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що позивач внаслідок односторонньої відмови від виконання відповідачем умов Договору був вимушений придбати 1 542,86 тон непоставленої відповідачем кількості зерна кукурудзи за підвищеною, порівняно з договором, ціною, яка склала 3 934 293 грн. (1 542,86 тон х2 550 грн. за тону).

При цьому позивачем понесено збитки, які обчислюються різницею вартості зерна кукурудзи за договором від 06.03.2014 року №51 і вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Деренківець» за договором №68 від 29.05.2014р. в кількості у кількості 1 542,86 тон ±5 % за ціною 2 550 грн. за тону на загальну суму 3 934 293грн.

Таким чином, сума збитків позивача, спричинених відмовою відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань з поставки зерна кукурудзи за договором становить 1 234 288, 00 грн.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов договору, у разі порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених даним договором та змістом зобов'язання. У разі прострочення строків поставки продукції (п. 5.2.), відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 1% від вартості непоставленої вчасно продукції за кожен день прострочення, та компенсує завдані збитки, в тому числі і вартість простою автомобіля. При цьому, в разі затримки відвантаження будь-якої партії продукції більш ніж на 10 днів, позивач має право відмовитись від подальшого отримання продукції та вимагати повернення сплаченої оплати за нього та відшкодування збитків.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 270 000 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору.

По зустрічному позову.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача т 181 750, 69 грн., із яких: 135 221, 92 грн. - пені та 27 000 грн. - втрати від інфляції та 19 528, 77 грн. - 3 % річних.

Вимоги вмотивовані тим, що відповідачем в порушення умов договору не було здійснено попередню оплату по договору поставки №51 від 06.03.2014р.

Відповідач в наданому суду письмовому відзиві проти задоволення позову заперечував.

Як встановлено судом при розгляді справи між сторонами 06 березня 2014 було укладено договір поставки № 51.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується продати (передати у власність) позивача, а позивач зобов'язується купити (прийняти та оплатити) зерно кукурудзи українського походження, врожаю 2013 року.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна кількість продукції, яка буде придбана позивачем на момент укладання цього Договору сторонами визначена в кількості 4 400 (чотири тисячі чотириста) тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами, за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана позивачем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони визначили, що поставка зерна здійснюється наступним чином: починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 р. Щоденне відвантаження орієнтовано 450 тон продукції, до відвантаження погодженої сторонами загальної кількості продукції по цьому договору. Строки відвантаження можуть бути змінені по домовленістю сторін.

Згідно умов договору позивачем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача рівними частинами з 06.03.2014 р. по 15.05.2014 р. Кінцевий розрахунок позивач здійснює у дводенний термін з дня отримання позивачем всієї кількості продукції (п.2.3, 2.4 договору).

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 1297 від 03.04.2014 р. на суму 5 000 000,00 грн.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу зерно кукурудзи на суму попередньої оплати.

11 квітня 2014 року позивач надіслав відповідачу лист № 79/14, в якому зазначив про неможливість виконання договору у зв'язку з форс - мажорними обставинами та повідомив, що по проведеній оплаті 03.04.2014 року на загальну суму 5 000 000,00 грн. по ціні 1 750 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ буде відвантажено 2 857,140 кг зерна кукурудзи, врожаю 2013 року. Також позивач в даному листі просив відповідача по договору більше коштів не перераховувати, бо ці кошти будуть повернуті.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: (1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; (2) зміна умов зобов'язання; (3) сплата неустойки; (4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями п. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.Пунктом 1 ст. 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до умов Договору (п. 6.1, 6.2), у разі порушення своїх зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених даним Договором та змістом зобов'язання. У разі прострочення строків поставки Продукції (п. 5.2.), Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 1% від вартості непоставленої вчасно Продукції за кожен день прострочення, та компенсує завдані збитки, в тому числі і вартість простою автомобіля. При цьому, в разі затримки відвантаження будь-якої партії Продукції більш ніж на 10 днів, Покупець має право відмовитись від подальшого отримання Продукції та вимагати повернення сплаченої оплати за нього та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що після отримання вказаного листа № 79/14 відповідач і припинив здійснення попередніх оплат по договору.

З урахуванням викладеного позовні вимоги по зустрічному позову задоволенню не підлягають.

Судові витрати понесені по оплаті судового збору по зустрічному позову покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Агроспецпроект" (03022, м. Київ, пров. Жуковського, 17/25, код ЄДРПОУ 31352489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА АЦТЕКА МІЛІНГ УКРАЇНА» (18018, Черкаська обл.., м. Черкаси, пров. Комунальний, 29, код ЄДРПОУ 31333288) 1 234 288 грн. збитків, 270 000 грн. 50 коп. штраф, 30 085 грн. 77 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволені зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10. 2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.