Рішення № 40997709, 13.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2494/14-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.Провадження № 22-ц/780/5363/14 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» про стягнення неустойки,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який мотивували наступним:

Між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Будрегіонінвест» було укладено договір про спільну діяльність у будівництві, відповідно до умов якого сторони зобов'язались діяти спільно без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів з метою будівництва житлового комплексу «Річ Таун» в місті Буча Київської області.

Між ОСОБА_2 та відповідачем договір про спільну діяльність у будівництві було укладено шляхом підписання 12 червня 2012 року додаткової угоди № 10 до договору №1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлових будинків від 14 лютого 2012 року, відповідно до ст.1 якої ОСОБА_2 стала новим учасником спільної діяльності - Стороною-12.

Між ОСОБА_3 та відповідачем договір про спільну діяльність у будівництві було укладено шляхом підписання 15 липня 2012 року додаткової угоди № 15 до договору №1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлових будинків від 14 лютого 2012 року, відповідно до ст.1 якої ОСОБА_3 стала новим учасником спільної діяльності - Стороною-17.

ОСОБА_2 в якості свого вкладу у спільну діяльність відповідно до п.п.2,3 ст.2 додаткової угоди № 10 від 12 червня 2012року повинна була в строк до 16 червня 2012 року сплатити відповідачу кошти в гривнях України в сумі, еквівалентній 55 556,00 доларів США за середньокомерційним міжбанківським курсом, розміщеним на сайті «Finance.ua», що станом на дату укладання додаткової угоди становило 448 475, 81 грн.

ОСОБА_3 в якості свого вкладу у спільну діяльність відповідно до п.п.2,3 ст.2 додаткової угоди № 15 від 15 липня 2012 року повинна була за встановленим графіком сплатити відповідачу кошти в гривнях України в сумі, еквівалентній 47 897,50 доларів США за середньокомерційним міжбанківським курсом, розміщеним на сайті «Finance.ua».

Відповідач в свою чергу зобов'язався в якості свого вкладу у спільну діяльність у визначений строк - до 30 березня 2013 року, завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими та прибудованими приміщеннями соціального призначення і передати позивачам за актом приймання-передачі:

- ОСОБА_2 - у власність приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 в місті Буча Київської області, свідоцтво про право власності на цю квартиру з проведеною державною реєстрацією права власності, договір газопостачання, договір електропостачання, договір водопостачання та водовідведення;

- ОСОБА_3 - у власність приміщення (квартиру) АДРЕСА_2 в місті Буча Київської області та свідоцтво про право власності на цю квартиру з проведеною державною реєстрацією права власності.

Хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєчасно, у повному обсязі і належним чином виконали свої зобов'язання перед відповідачем - у встановлений строк здійснили оплату 100% вартості об'єкта будівництва, відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав та порушив строки завершення будівництва і передачі позивачам належних їм часток у спільному майні, чим позбавив їх права отримання в натурі квартири у будинку у встановлений договором строк.

Станом на 25 квітня 2014 року квартири, які належать позивачам на праві власності згідно свідоцтв про право власності (ІН 7906751 від 13.08.2013р., ІН від 13.08.2013р.), не передані позивачам за актами приймання-передачі та є непридатними для проживання, оскільки в них відсутнє газопостачання та опалення.

Пунктом 3.2 ст.3 додаткової угоди № 10 від 12 червня 2012року та п.3.2 ст.3 додаткової угоди № 15 від 15 липня 2012 року передбачена відповідальність відповідача у разі незабезпечення встановлених строків завершення будівництва та передачі належної позивачам частки у спільному майні згідно ч.3 ст.549 ЦК України у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми сплачених позивачами коштів. Таким чином, позивачі вважають, що відповідач зобов'язаний сплатити їм неустойку у вигляді пені, яка за період з 30.03.2013р. до 30.03.2014р. становить: ОСОБА_2 - 60864,35грн., ОСОБА_3 - 48692,46грн., яку й просили суд стягнути на їх користь з відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом незаконно відмовлено у задоволенні позовних вимог, не взято до уваги доводів позовної заяви. При цьому суд першої інстанції встановив факт прострочення відповідачем виконання прийнятих на себе зобов'язань, однак безпідставно звільнив його від відповідальності за це.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду наведеним вимогам не відповідає.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції при ухваленні рішення по справі було вірно встановлено правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, як і правове становище у вказаних правовідносинах кожної із сторін. В той же час з матеріалів справи вбачається, що укладеними сторонами додатковою угодою № 10 та додатковою угодою № 15 до договору №1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлових будинків від 14 лютого 2012 року встановлений термін завершення будівництва та передачі відповідачем позивачам свідоцтва про право власності на збудовані квартири (до 30.03.2013 року). Також вказаними додатковими угодами, зокрема п. 3.2 встановлена відповідальність відповідача у разі недотримання встановлених строків завершення будівництва та передачі належної позивачам частки у спільному майні. Дана відповідальність встановлена у вигляді обов'язку сплати пені за весь термін прострочення зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми сплачених позивачами коштів.

Як було встановлено в ході розгляду справи, в зазначений термін відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав, збудовані квартири позивачам не передав. Свідоцтва про право власності на квартири, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане майно та технічну документацію на квартири позивачам було передано лише в серпні 2013 року, а саме: ОСОБА_2 - 17.08.2013 року, ОСОБА_3 - 24.08.2013 року. За таких умов колегія суддів констатує наявність у відповідача прострочення виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань та наявність підстав для накладення на нього за таке прострочення передбаченої договором між сторонами відповідальності - пені.

Колегія суддів критично відноситься до позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за таке порушення своїх зобов'язань через дію обставин непереборної сили (форс-мажору). У відповідності до положень статті 14 договору № 1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлових будинків від 14.02.2012 року, до якого приєдналися й позивачі по справі, наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для звільнення сторони від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань має бути підтверджена відповідною довідкою Торгово-промислової палати України. Крім того, про настання таких обставин сторона, що опинилася під їх впливом, має повідомити іншу сторону невідкладно в письмовій формі. Відповідачем по справі не було надано до суду ні передбачених договором доказів існування таких форс-мажорних обставин, ні доказів направлення позивачам повідомлення про такі обставини.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про недоведеність твердження відповідача в частині наявності підстав для його звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань у зв'язку з дією обставин непереборної сили, відтак такі твердження не можуть бути прийняті судом.

Критично відноситься колегія суддів й до посилань апелянтів на те, що встановлена договором пеня має стягуватися з відповідача й за період після передачі позивачам збудованих квартир та документів на них у серпні 2013 року через непід'єднання квартир до опалювальної та газової мережі. У відповідності до п. 4.3. вищевказаних додаткових угод облаштування опалення квартирі здійснюється за рахунок позивачів. Кім того, додатковими угодами до договору №1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлових будинків від 14 лютого 2012 року встановлена відповідальність ТОВ «Будрегіонінвест» лише за прострочення завершення будівництва та передачі позивачам належної їм частки у спільному майні. За таких умов відсутні підстави для нарахування відповідачу пені після передачі квартир та документів на них: ОСОБА_2 - з 17.08.2013 року, ОСОБА_3 - з 24.08.2013 року.

Відповідно до положень ст. 258 ЦПК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлений термін позовної давності в один рік. Як вбачається з матеріалів справи, позов до суду було направлено 07.05.2014 року. Враховуючи положення ст. 258 ЦПК України, заяву відповідача та вищевикладені висновки колегії суддів щодо кінцевого терміну нарахування відповідачу пені за невиконання договірних зобов'язань, з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 передбачена договором пеня за період з 07.05.2013 року по 17.08.2013 року, на користь ОСОБА_3 - з 07.05.2013 року по 24.08.2013 року. З врахуванням суми внесків позивачів загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає: на користь ОСОБА_2 - 17914,45 грн., на користь ОСОБА_3 - 132336,81 грн. Решту позовних вимог позивачів колегія суддів Апеляційного суду Київської області вважає недоведеною, відтак такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 липня 2014 року скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» на користь ОСОБА_2 неустойку у розмірі 17914 грн. 45 коп. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» на користь ОСОБА_3 неустойку у розмірі 13336 грн. 81 коп. В решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: