Постанова № 40996054, 16.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 жовтня 2014 року Справа № 814/2269/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 57500

доОчаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57508 провизнання нечинними дій, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2014 р. № 0001402203, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач).

В адміністративному позові позивач просить суд визнати нечинними дії відповідача та визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2014 р. № 0001402203, оскільки вважає, що відповідачем не дотримано форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і не враховано характер правопорушення та особу порушника. При цьому, з виявленим порушенням позивач погоджується.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення, в яких вказує на те, що позивач не заперечує сам факт правопорушення та не наводить доказів його спростування.

У судове засідання прибув представник відповідача, позивач у судове засідання не прибула, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник відповідача, а позивач належним чином повідомлена про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, як фізична особа-підприємець зареєстрована 19 лютого 2014 р. (а. с. 8-9).

Відповідачем 10 липня 2014 р. проведена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт № 0051/14/19/22/НОМЕР_2 (а. с. 18-20). Перевіркою встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон), а саме: не ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання. Так, на час перевірки до книги обліку доходів та витрат не вписано та відповідним чином не обліковано товарно-матеріальних цінностей на суму 4025,00 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2014 р. № 0001402203 на загальну суму 8050,00 грн. (а. с. 15).

Згідно ст. 6 Закону, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 р. № 481 встановлено, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Таким чином, веденням у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання (для фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування) є сукупність таких дій: наявність підтверджуючих документів щодо походження товару і заповнення на їхній основі Книги обліку доходів і витрат.

Позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому зобов'язана, крім підтверджуючих документів, вести Книги обліку доходів і витрат. Посилання на недостатній досвід у веденні підприємницької діяльності та вчинення правопорушення з необережності не приймаються судом, оскільки ні Закон, ні ПК України не передбачають можливості звільнення порушника від юридичної відповідальності на підставі вказаних обставин. Застосування фінансових санкцій є не правом контролюючого органу, а його обов'язком.

З посиланням на наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 328 позивачем зазначено про те, що відповідач не дотримав форми рішення. З цього приводу суд зазначає, що вказаний позивачем наказ втратив чинність. На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій … є контролюючий орган.

У випадку, передбаченому п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, на підставі ст. 58 ПК України контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 р. № 1236. Позивач не зазначив про недотримання відповідачем вимог зазначеного Порядку.

Факт того, що до Книги обліку доходів і витрат не було внесено ряд накладних, не заперечується позивачем, а, отже, на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України, не потребує доведення в судовому порядку.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову за майнову вимогу позивач сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору - 182,70 грн. ( а. с. 26). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, в зв'язку з чим стягненню з позивача підлягає 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз