Постанова № 40996036, 15.10.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 809/2133/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.

за участі секретаря судового засідання Волочій Л.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2.

представника відповідача, управління МВС України в Івано-Франківській області - Пендель О.Я.,

представника відповідача, управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області- Бурчаковської Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі-відповідач 1) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01.07.1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 12.06.2014 року №314о/с, з 12.06.2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. «Є» статті 63 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вказаний наказ позивач вважає протиправним і таким, що підлягає до скасування оскільки виданий з порушенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зокрема, в порушення ст.14, 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", позивача не ознайомлено із наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне стягнення накладено під час тимчасової непрацездатності. При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередню поведінку позивача, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду за клопотанням представника відповідача до участі у справі залучено управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2) як другого відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача 1 (УМВС України в Івано-Франківській області) - у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні на позов (а.с.40-44). Суду пояснив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказав, що позивача звільнено за порушення службової дисципліни з 12.06.2014 року, що виразилось у не виконані наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2014 року № 488/Дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області», грубому порушенню статті 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, пунктів 1.1, 2.2, 2.3, 2.5 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155.

Представник відповідача 2 (УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області) проти позову заперечила. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу УМВС України у Івано-Франківській області № 116 о/с від 01.07.1998 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.

20.12.1998 року ОСОБА_1 склав присягу працівника органів внутрішніх справ України (а.с.71).

За останнім місцем служби позивач перебував на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС України в Івано-Франківській області, у званні прапорщика міліції.

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2014 року № 708 (Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВС України в Івано-Франківській області) за усунення від виконання службових обов'язків, що призвело до грубого порушення статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, пунктів 1.1, 2.2, 2.3, 2.5 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, що виразилось у невиконанні наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2014 року № 488/Дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області», прапорщика міліції ОСОБА_1, притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни у виді звільнення з органів внутрішніх справ (а.с.45-46).

Наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 12.06.2014 року № 314 о/с (По особовому складу) прапорщика міліції ОСОБА_1, звільнено з посади інспектора ДПС взводу №1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження підпорядкованої УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 року за порушення службової дисципліни за пунктом «є» статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.54).

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Статтею 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 цього Закону визначено, що в обов'язки осіб рядового і начальницького складу входить, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно положень статті 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч.1,2,5,6,8,10,15 статті 14 зазначеного Закону, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2014 року № 706 (Про призначення та проведення службового розслідування) призначено службове розслідування за фактом невиконання наказу МВС України від 18.05.2014 року № 488/Дск окремими працівниками УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області (а.с.101).

На підставі вказаного наказу, ВІОС УКЗ УМВС України в Івано-Франківській області проведено службове розслідування, результати якого відображено у висновку службового розслідування за фактом порушення присяги працівника ОВС окремими працівниками УДАІ УМВС від 05.06.2014 року (а.с.104-110).

Згідно з висновком службового розслідування від 05.06.2014 року встановлено, що на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2014 року № 488/ДСК «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області» для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції, УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено проект наказу «Про відрядження працівників Державтоінспекції до м. Харків». Однак, станом на 30.05.2014 року окремі працівники міліції, зокрема, і прапорщик міліції ОСОБА_1, 30.05.2014 письмово у своїх рапортах, відмовилися від несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО.

Відповідно до проекту наказу УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області до Харківської області відряджались терміном на 32 (тридцять дві) доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року, десять працівників, в тому числі і прапорщика міліції ОСОБА_1, інспектора взводу №1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС (а.с.112-113).

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 29.05.2014 року близько 17.00 год., керівництвом взводу №1 ДПС ДАІ із ЗС при УМВС його було повідомлено у усній формі, що він повинен поїхати в складі 10 чоловік у Донецьку область де проходять військові дії. Зранку 30.05.2014 року, прибувши на роботу він повідомив керівництво, що він не в змозі поїхати у зв'язку із сімейними обставинами, так як у нього хвора мати, яка знаходиться у лікарні, а також після того як у засобах масової інформації повідомили, що загинули працівники міліції із Івано-Франківської області, він розгубився та вказав, що їхати не готовий. Також дружина та діти почали просити нікуди не їхати, оскільки батько дружини загинув під час несення служби по охороні громадського порядку на посту, будучи працівником ДАІ (а.с.49).

В ході службового розслідування встановлено, що позивач з 30.05.2014 року по час проведення службового розслідування (05.06.2014 року) в лікарню з поліклінікою СМЗ УМВС не звертався.

За результатами службового розслідуванням за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УМВС встановлено, що своїми діями прапорщик міліції ОСОБА_1, відмовившись виконувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.05.2014 року № 488/ДСК, грубо порушив статті 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, пунктів 1.1, 2.2, 2.3, 2.5 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155.

Відповідно пункту 2 Висновку службового розслідування від 05.06.2014 року за усунення від виконання службових обов'язків, що призвело до грубого порушення статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, пунктів 1.1, 2.2, 2.3, 2.5 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, що виразилось у не виконанні наказу МВС України від 28.05.2014 року № 488/Дск прапорщик міліції ОСОБА_1 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни.

Як уже зазначалось вище, наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 05.06.2014 року № 708 (Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВС України в Івано-Франківській області) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни (а.с.45).

Частиною 5 статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" встановлено, що такі дисциплінарні стягнення як, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу.

Внаслідок чого, УМВС України в Івано-Франківській області і було видано наказ від 12.06.2014 року № 314 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Представником позивача, у судовому засіданні, надано завірену копію заяви позивача адресованої т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області про надання йому витягу з наказу в частині його звільнення та копії наказу від 05.06.2014 року № 708 про притягнення до дисциплінарної відповідальності. На звороті вказаної заяви міститься відмітка відповідача про її отримання (а.с.131).

У судовому засіданні встановлено, що УМВС України в Івано-Франківській області зміст наказу від 05.06.2014 року № 708 в порушення вимог частини 8 статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" не було доведено до відома позивача, під підпис, витяг з наказу не видано. Доказів протилежного представником УМВС України в Івано-Франківській області суду подано не було.

Згідно частини 2 статті 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, яка виразилася у невиконанні наказу МВС України від 28.05.2014 року № 488/ДСК «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області».

Згідно даного наказу для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції наказано начальникам ГУМВС України у Львівській області, УМВС України у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській та Тернопільській областях у період з 01 червня по 30 червня 2014 року відрядити до ГУМВС України в Харківській області по 10 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДПС ДАІ на службових транспортних засобах із розрахунку три співробітники на один патрульний автомобіль та старшого групи, забезпечивши кожного працівника ДАІ, що відряджається, табельною та автоматичною вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї згідно з нормами належності, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони (бронежилети та захисні шоломи), форменим та камуфляжним одягом, службовою документацією, коштами на відрядження відповідно до вимог законодавства, а службові автомобілі - паливно-мастильними матеріалами в достатній кількості, у тому числі для забезпечення супроводження (а.с.57).

Вказаний наказ Міністерства внутрішніх справ України № 488/ДСК від 28.05.2014 року передбачає розпорядчий індивідуальний припис по організації та здійсненню відрядження працівників, що адресований начальникам ГУМВС України у Львівській області, УМВС України у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, а отже висновки відповідача - УМВС України в Івано-Франківській області про невиконання позивачем даного наказу не відповідають дійсності, оскільки такий наказ не містить індивідуальних приписів, обов'язкових до виконання позивачем.

Водночас судом встановлено, що на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.05.2014 року № 488/Дск УМВС України в Івано-Франківській області було підготовлено проект наказу «Про відрядження працівників Державтоінспекції до м. Харків» (а.с.58-59), яким наказано УДАІ (Малик В.І.) відрядити до Харківської області, терміном на 32 (тридцять дві) доби, з 31 травня по 01 липня 2014 року, десять працівників, в тому числі і позивача.

Вказаний проект наказу не був реалізований та начальником УМВС України в Івано-Франківській області не виданий, що не заперечувалось в судовому засіданні представниками відповідачів.

За таких обставин, судом встановлено, що будь-якого розпорядження, адресованого позивачу на відбуття у відрядження відповідачем - УМВС України в Івано-Франківській області прийнято не було, і як наслідок, позивачем не порушено надані йому накази та розпорядження, а також не порушено службової дисципліни.

Відповідно до частини 4 пункту 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Статтею 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

Відповідач не довів суду, що позивачу надавався наказ про його відрядження до Харківської області на 32 доби з 31 травня по 01 липня 2014 року, в письмовій формі.

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача1 (УМВС України в Івано-Франківській області), що в силу приписів статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», письмова форма наказу про відрядження до Харківської області на 32 доби з 31 травня по 01 липня 2014 року, не обов'язкова оскільки накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі, які є обов'язковими до виконання, з огляду на таке.

Наведені вище твердження спростовуються (одночасно суперечать) підготовленим відповідачем проектом наказу (Про відрядження працівників Державтоінспекції до м. Харків), що міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.58-59), який не був реалізований та начальником УМВС України в Івано-Франківській області не виданий.

Крім того, суд зазначає що Інструкцією з оформлення документів у системі МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 650 від 27.07.2012 року, встановлено: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлення документів; вимоги до документів, які виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС (абзац 1 розділу 1).

Пунктом 3.14 даної Інструкції закріплено, що документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву організації, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, відмітку про наявність додатків, підпис, гриф погодження документа, візи документа та відбиток печатки органу внутрішніх справ.

Додатком 1 до пункту 3.17 вказаної Інструкції передбачено, що наказ має такі реквізити: зображення Державного Герба України, герба Автономної Республіки Крим; назва Міністерства, організації вищого рівня; назва організації; назва виду документа (Наказ); дата документа; місце складання або видання документа; реєстраційний індекс документа; заголовок до тексту документа; текст документа; візи документа; підпис.

Як правило, текст наказу складається з двох частин: констатуючої і резолютивної.

У констатуючій частині викладають причини й обставини, що зумовили видання даного наказу, зазначають його мету і завдання, дають оцінку існуючого стану справ.

Зазначена частина може починатися із слів "На виконання", "З метою" тощо. Якщо документ видається на підставі іншого розпорядчого документа, у констатуючій частині зазначаються назва виду цього документа, його автор, дата, номер та заголовок. Цю частину наказу викладають стисло, торкаючись лише тих питань, щодо яких будуть приписи в резолютивній частині.

Основною в наказі є резолютивна частина, в якій викладають суть документа. Вона починається словом "НАКАЗУЮ" і містить конкретні приписи щодо виконання завдань: визначено заходи для виконання поставлених у наказі завдань, виконавців цих заходів, їх права і обов'язки, строки виконання, форми та методи роботи тощо.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку, що письмова форма наказу про відрядження працівника органів внутрішніх справ для несення ним служби там, де це викликано інтересами служби, в тому числі і для відрядження позивача до Харківської області для несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної організації, є обов'язковою.

Судом також з'ясовано, що на час прийняття наказу від 12.06.2014 року № 314 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ він перебував на лікуванні з 11.06.2014 по 27.06.2014 року у стаціонарі СМЗ УМВС України в Івано-Франківській області, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 26.06.2014 року №485, випискою із історії хвороби №943, випискою із історії хвороби №731 (а.с.132-134).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що наказ УМВС України в Івано-Франківській області від 12.06.2014 року № 314 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ прийнято в порушення вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», тобто необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак, суд вважає за необхідним поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав на момент звільнення - інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 року.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року за № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

В судовому засіданні встановлено, що грошове забезпечення позивачу виплачувало УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області.

Відповідно до п.п. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно з п.2 Порядку, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що позивача було звільнено в червні 2014 року, то для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд бере період за квітень-травень 2014 року.

Згідно наданого відповідачем 2 розрахунку, середньоденний заробіток позивача становить 143,52 грн. (а.с.136).

Як слідує із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні позивачу нараховане та виплачене грошове забезпечення по 12.06.2014 рік.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 13.06.2014 року по 15.10.2014 року, за які слід стягнути середній заробіток, становить 87 днів.

Сума на відшкодування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 12486,24 грн., з якої не вирахувано належних податків та зборів.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України серед іншого, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно наданої відповідачем 2 довідки, середньомісячне грошове забезпечення прапорщика міліції ОСОБА_1 становить 2870,40 грн.(а.с.135).

За таких обставин, поновлення позивача на посаді та стягнення в його користь грошового забезпечення в розмірі 2870,40 грн., підлягає негайному виконанню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 314 о/с від 12.06.2014 року (По особовому складу) в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС України в Івано-Франківській області з 12.06.2014 року.

Стягнути з управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 08807340) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.06.2014 року по 15.10.2014 року за 87 робочих днів в розмірі 12486,24 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 1 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УМВС України в Івано-Франківській області та стягнення з управління Державної автомобільної інспекції УМВС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2870,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 20.10.2014 року.