Постанова № 40995917, 07.10.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18385/14-а

Провадження №2-а/761/484/2014

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Булах Л.В.,

за участю :

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: представник Петренко Ю.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1;

до Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві;

про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ОСОБА_1(далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві(далі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.04.2011 року, виходячи із розміру грошового забезпечення за останній місяць служби за займаною штатною посадою перед звільненням - березень 2011 року з урахуванням фактично виплаченої премії у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення, провести доплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

З урахуванням останніх змін, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо припинення виплати позивачу пенсії з 19.06.2011 року у належному розмірі згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України "ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 04.04.2006 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11, протиправними; зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення ОСОБА_1 пенсії з 19.06.2011 року, у належному розмірі згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України "ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 04.04.2006 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11, з 01.04.2014 року довічно, виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, проценти, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством, провести доплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат; зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.04.2011 року довічно, виходячи із розміру грошового забезпечення за останній місяць служби за займаною штатною посадою перед звільненням - березень 2011 року з врахуванням фактично виплаченої премії у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення, та провести доплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії починаючи з 01 квітня 2011 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Проте, встановленні розміру пенсії відповідачем у розрахунок прийнято за березень 2011 року премію у розмірі 55% посадового окладу - 1014,75 грн., що менше на 440,44 грн. від фактично виплаченої позивачу за цей місяць премії 25% грошового забезпечення. Неврахування зазначеної обставини призвело до непризначення позивачу пенсійних виплат у належному розмірі. Крім того, позивач зазначає про те, що відповідач з 19.06.2011 року протиправно здійснив перерахунок пенсії, в порушення ч. 3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 04.04.2006 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві та у заявах про зміну підстав позову.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивача наказом Міністра оборони України №287 від 24 березня 2011 року звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу та наказом командира військової частини А2516 від 31 березня 2011 року виключено із списків особового складу військової частини, відповідач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві.

З 01 квітня 2011 року позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно зі ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач, не погодившись з сумою встановленої пенсії, звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. Проте, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії починаючи з 01 квітня 2011 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат, які йому здійснювались, починаючи з 01 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив на виконання вищезазначеної постанови перерахунок пенсії позивачу лише за період з 01.04.2011 року по 18.06.2011 року.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції від 04 квітня 2006 року), пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону, а саме: виключено слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, виходячи з приписів вищевказаної норми, зміни внесені Законом України про Державний бюджет до ч. 3 ст. 43 Закону втратили чинність з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України та не підлягають застосуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу призначено пенсію після визнання неконституційними змін, внесених до ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону.

З урахуванням вищенаведеного, суд вказує, що на момент призначення позивачу пенсії приписами ч. 3 ст. 43 Закону передбачалося обчислення пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Разом з цим, положення п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, яким передбачено, що пенсії обчислюються з розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням суперечать положенням ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачає врахування при обчислення пенсії додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій виходячи з їх розміру перед звільненням, а не за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, як це передбачено в зазначеній постанові Кабінету Міністрів України.

Таким чином, суд вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при обчисленні пенсії позивачу підлягає застосуванню ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 04 квітня 2006 року, а не постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав.

Однак, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (№ 3491-VI), який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої цього Закону ( № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( № 3491-VI).

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( № 3491-VI) 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова № 745), яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Отже, з 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 (Постанова № 745). Така ж позиція викладена і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2011 року №1080/0/4-11/1400/1/6/13-11.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії, підлягають задоволенню лише за період з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року.

З приводу позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.04.2011 року довічно, виходячи із розміру грошового забезпечення за останній місяць служби за займаною штатною посадою перед звільненням - березень 2011 року з врахуванням фактично виплаченої премії у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення, та провести доплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень п. 7 Постанови Правління ПФУ від 30.01.2007 року № 3-1 "Про порядок затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

Отже, розрахункова книжка не є підставою для перерахунку пенсії.

Як вбачається із матеріалів справи, виплата пенсії позивачеві проводилася згідно довідки Генерального штабу ЗСУ від 12.04.2011 року, в даній довідці відсутня інформація щодо підвищення премії(25% від грошового забезпечення).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовна заява і в цій частині позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 19, 69, 71 - 73, 86, 90, 94, 128, 158 - 163, 167, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії виходячи з грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, військового звання, відсоткової надбавки за вислугу років, установленим за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням за період з 19 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року, виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, проценти, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції від 04.04.2006 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ: А.І. Саадулаєв