Рішення № 40995526, 20.10.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 521/11739/13-ц

Номер провадження №2/521/544/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі - Іськовій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 28.04.2011 року звернулась ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 18.05.2009 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого, ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 позику в розмірі 3000 доларів США, яку останній зобов'язався повернути у строк до 30.05.2009 року. Також 18.05.2009 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 позику в розмірі 7000 тисяч доларів США., яку останній зобов'язався повернути у строк до 01.06.2010 року.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 суму боргу в строк встановлений договорами не повернув, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 88 308,49 гривень, 3% річних за прострочку виконання зобов'язань у розмірі 3106,49 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 гривень та понесені судові витрати.

Представник позивач ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, про що надала відповідну заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, про причину неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно оригіналу розписки від 01.10.2008 року, наданої до матеріалів справи, станом на 01.09.2008 р. ОСОБА_3 має перед ОСОБА_2 борг в розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США, яку ОСОБА_3 зобов'язався повернути у строк з 01.06.2009 року до 01.06.2010 року по 580 доларів США щомісячно.

Відповідно до претензії ОСОБА_2 до ОСОБА_3 від 18.05.2009 р., з якою боржник особисто ознайомлений під підпис, вбачається, що позивач просила відповідача повернути їй суму боргу у розмірі 10000 доларів США поетапно: 3000 доларів США до 30.05.2009 р. та 7000 доларів США до 01.06.2010 р., по 580 доларів США щомісячно.

Але грошові кошти, отримані в борг, відповідачем не були повернуті.

За ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Аналіз частини другої статі 1047 ЦК України свідчить про те, що розписка є документом, що підтверджує його укладення, тому надаючи правову кваліфікацію виниклим правовідносинам, суд вважає, що між сторонами був укладений правочин, волевиявлення сторін якого закріплене в розписці.

Докази, що спростовують заявлену позивачем вимогу про стягнення боргу, суду не подані.

Суд, виходячи з презумпції правомірності правочинів закріпленої статтею 204 ЦК України, вважає, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, а саме з правовідносини, що випливають з договору позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку із цим, сума позики у розмірі 10 000 тисяч доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату подання позову становить 79654 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитора.

Так як відповідачем не надано доказів належного виконання зобов'язання, суд вважає, що відповідач прострочив виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 88308,49 гривень, та 3% річних від простроченої суми у розмірі 3106,49 гривень.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги у виниклих правовідносинах задоволенню не підлягають, тому що між сторонами виникли договірні правовідносини.

Відповідальність за порушення умов договору передбачена безпосередньо зазначеним договором, а також діючим законодавством. Положення договору не передбачають відповідальність у вигляді стягнення моральної шкоди. Крім того, зазначена вимога також не кореспондує положенням ст. 23 ЦК України. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодження її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Системний аналіз статей 23, 625, 1050, 1167 ЦК України свідчить про те, що порушення договірного зобов'язання не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки законодавством передбачений спеціальний порядок відповідальності та порядок відшкодування збитків за порушення грошового зобов'язання.

За ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивач оплатила державне мито у розмірі 51 гривні, витрати з ІТЗ у розмірі 120 гривень, понесла витрати по публікації оголошення для виклику відповідача в судове засідання в газетах «Урядовий кур'єр» та «Одеські вісті» у розмірі 420 грн. та 45 грн. відповідно, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи, у зв'язку із чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При подачі позову позивач частково сплатила суму державного мита у розмірі 51 гривні, та подала до суду заяву про відстрочення оплати державного мита в повному обсязі до постановлення рішення суду, яка була задоволена судом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,2 мінімальної заробітної плати, та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Так як ціна позову за заявленими вимогами становить 91414,98 гривень, а позивач здійснила часткову оплату судового збору у розмірі 51 гривні, тому суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави суму недоплаченого судового збору у розмірі 863 грн. 15 коп.

Враховуючи вищенаведене, принцип обов'язковості виконання зобов'язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд частково задовольняє позовні вимоги, стягує з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 88308,49 гривень, 3% річних від простроченої суми у розмірі 3106,49 гривень та судові витрати у загальному розмірі 636 гривень; а сума недоплаченого судового збору у розмірі 863 грн. 15 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) суму боргу у загальному розмірі 91414 (дев'яносто одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 98 коп., що складається з суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 88308 (вісімдесят вісім тисяч триста вісім) гривень 49 коп., 3% річних у розмірі 3106 (три тисячі сто шість) гривень 49 коп.; та судові витрати у розмірі 636 (шістсот тридцять шість) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) гривні 15 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.В. Жуган