Постанова № 40994702, 09.10.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року справа № 823/2494/14

м. Черкаси

12 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправними дій, визнання незаконною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо винесення та направлення до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції для примусового виконання сфальсифікованої, шляхом службового підроблення, вимоги про сплату недоїмки №Ф-137 від 26.07.2013, складеної ОСОБА_2 за підписом першого заступника начальника управління ОСОБА_3, про стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску за другий квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн.;

- визнати незаконною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про сплату недоїмки №Ф-137 від 26.07.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1194,03 грн., складеної ОСОБА_2 за підписом першого заступника начальника управління ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, будучи фізичною-особою підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, та пенсіонером за віком, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач стверджує, що вимога управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області №Ф-137 від 26.07.2013 про сплату недоїмки за 2 квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн. відповідачем не формувалась, не складалась, не надсилалась/не вручалась позивачу.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, на яку посилається відповідач, станом на момент направлення оскаржуваної вимоги до органів державної виконавчої служби вже була нечинною.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд провести засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмові заперечення та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Відповідно до письмових заперечень відповідача, вимога управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області №Ф-137 від 26.07.2013 про сплату недоїмки за січень-червень 2013 року та штрафних санкцій за 2011 рік на загальну суму 2558 грн. 06 коп. вже була предметом судового оскарження в адміністративній справі №823/3001/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату недоїмки та рішення за результатами розгляду скарги. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №823/3001/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

На підставі п. 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.10.2010 №21-5, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №823/3001/13-а, 19 травня 2014 року управлінням ПФУ в Звенигородському районі до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції була подана заява про примусове виконання вимоги управління ПФУ в Звенигородському районі №Ф-137 від 26.07.2013 на суму боргу за 2 квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що на позивача не розповсюджуються положення частини 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивачу призначена пенсія із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на те, що на момент звернення до суду позивач не досяг загальновстановленого пенсійного віку, він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 30.07.2002р, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

З 01.01.2012 р. позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_2 від 31.05.2012 р.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.02.1993р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4). Окрім того, позивачем до суду надано копію пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_4 від 06.10.2009р., за яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер за віком, довічно.

26.07.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-137, в якій від позивача вимагається сплатити суми недоїмки з єдиного внеску за ІІ квартали 2013 року та штрафних санкцій на загальну суму 2558 грн. 06 коп.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 в адміністративній справі №823/3001/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату недоїмки та рішення за результатами розгляду скарги, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області № Ф-137 від 26.07.2013р. про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки з єдиного мінімального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-червень 2013 року та штрафних санкцій за 2011 рік на загальну суму 2558 грн. 06 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 у справі №823/3001/13-а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 скасована, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

21.05.2014 до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції надійшла заява управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якій зазначено про те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київським апеляційним адміністративним судом по справі № 823/3001/13-а на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, яке набрало законної сили, управління направляє вимогу про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1194 грн. 03 коп.

22.05.2014 старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Пухальський І.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43403630 з виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-137 від 26.07.2013 року на суму 1194 грн. 03 коп.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (втратила чинність 25.02.2014 року) (далі - Інструкція), визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру, вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.

Пункт 6.5 Інстукції визначає, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Згідно п. 6.6 Інструкції, у разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги до суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції, у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Згідно п. 6.9 Інструкції, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

25.04.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-137, в якій від позивача вимагається сплатити суми недоїмки з єдиного внеску за І квартал 2013 року на суму 1194 грн. 03 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 в адміністративній справі №823/2272/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу, стягнення моральної та матеріальної шкоди, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо винесення вимоги про сплату недоїмки № Ф-137 від 25.04.2013 року на суму 1194 грн. 03 коп.; вимогу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про сплату недоїмки № Ф-137 від 25.04.2013 року на суму 1194 грн. 03 коп. - скасовано; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Як вище зазначалось, 26.07.2013 управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-137, в якій від позивача вимагається сплатити суми недоїмки з єдиного внеску за ІІ квартали 2013 року та штрафу на загальну суму 2558 грн. 06 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 в адміністративній справі №823/3001/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013р. та рішення за результатами розгляду скарги, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 скасована, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

21.05.2014 до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції надійшла заява управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якій зазначено про те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київським апеляційним адміністративним судом по справі № 823/3001/13-а на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі, яке набрало законної сили, управління направляє вимогу про сплату недоїмки № Ф-137 від 26.07.2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1194 грн. 03 коп.

Суд звернув увагу, що вимога управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області № Ф-137 від 26.07.2013р. про сплату недоїмки включає єдиний внесок за ІІ квартали 2013 року та штраф на загальну суму 2558 грн. 06 коп.

Натомість, до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції була направлена вимога управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області № Ф-137 від 26.07.2013р. на суму 1194,03 грн. за 2-й квартал 2013 року.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску за 2-й квартал 2013 року відповідачем не формувалась.

У вимозі про сплату недоїмки №Ф-137 від 26.07.2013 року на суму 1194 грн. 03 коп. вказана дата набрання чинності - 09.01.2014 року. Однак, відповідач не надав доказів направлення вимоги про сплату недоїмки №Ф-137 від 26.07.2013 на суму 1194 грн. 03 коп. позивачу, відтак, вказана вимога не є узгодженою та не підлягала передачі до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 р. (далі по тексту - Закон № 2464), що набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пункт 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 визначає, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.2011р. (далі по тексту - Закон № 3609-VI) статтю 4 Закону № 2464 доповнено частиною 4, згідно якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи, що дані зміни відповідно до ч. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011р., тому нарахування сум єдиного внеску особам, визначеним в ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 після серпня 2011 року - є неправомірним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон № 1058) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058 зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796), призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058.

Статтею 26 Закону № 1058, в редакції чинній до 01.10.2011, встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Згідно ст.26 Закону № 1058, в редакції чинній з 01.10.2011, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залежно від категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що "пенсіонер за віком" - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 із застосуванням ст. 55 Закону № 796, зі зниженням пенсійного віку.

На думку суду, ця обставина лише підтверджує той факт, що позивач вийшов на пенсію саме за віком, хоч і на пільгових умовах, що і зазначається у його пенсійному посвідченні. Знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону № 796, не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке дається в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У зв'язку з викладеним, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21-25а14, яка прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 55 Закону №796 та частини четвертої статті 4 Закону № 2464.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.06.2014 № 6-рп/2014 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення словосполучення «пенсіонерів по старості», яке міститься в абзаці шостому статті 125 Житлового кодексу Української РСР», окремим видом трудової пенсії є пенсія за віком (пункт «а» статті 2 Закону N 1788). За статтею 26, пунктами 3, 72 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону N 1058, статтею 55 Закону N 796 умовами призначення пенсії за віком, у тому числі із зменшенням пенсійного віку, є досягнення особою певного віку та наявність необхідного страхового стажу роботи. Згідно з частиною першою статті 55 Закону N 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058.

Досягнувши передбаченого в законодавстві України пенсійного віку та маючи необхідний страховий стаж роботи, працівники отримують право на пенсію за віком. Реалізуючи це право, вони набувають статусу пенсіонера за віком.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу була призначена пенсія за віком, він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та обрав спрощену систему оподаткування, а відтак, як особа яка обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, не повинен сплачувати єдиних внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо винесення та направлення до відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції для примусового виконання вимоги №Ф-137 від 26.07.2013 про сплату недоїмки з єдиного внеску за другий квартал 2013 року в сумі 1194 грн. 03 коп.

Визнати незаконною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області №Ф-137 від 26.07.2013 про сплату недоїмки з єдиного внеску за другий квартал 2013 року в сумі 1194 грн. 03 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко