Ухвала суду № 40994661, 26.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

26 серпня 2014 р. справа № 804/12908/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «СА.ГА.ПА», відповідача 2 - ОСОБА_1, відповідача 3 - ОСОБА_2, про визнання недійсними угод, та акту прийому-передачі майнових прав, -

в с т а н о в и в:

22 серпня 2014 року Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як суб'єкт владних повноважень звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить: визнати недійсним договір № 01/4 від 01.04.2013 р. на виконання сільськогосподарських робіт, укладений між ТОВ «СА.ГА.ПА» та ОСОБА_1; визнати недійсним акт прийому-передачі майнових прав за договором №01/4 від 01.04.2013 р. на виконання сільськогосподарських робіт; визнати недійсним договір застави врожаю соняшника, розташованого на земельній ділянці: поле НОМЕР_1, загальною площею 162 га, Гуляйпільської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.08.2013 року.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що адміністративний позов не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, передбаченим ст. 106 КАС України, чи належить дану позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна вона даному адміністративному суду.

При вирішенні питання про належність даного спору до категорії адміністративного, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

При цьому, суб'єкт владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України - це орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повновжань, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у зазначених в п.п. 1-4 ч. 1 ст. 50 КАС випадках, та в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, зазначення в адміністративному позові, який подається до суду за зверненням суб'єкта владних повноважень, норми права, що передбачає можливість такого звернення на виконання своїх повноважень згідно законордапвства, є обов'язковим.

Позивач, звернувшись до суду з позовом до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СА.ГА.ПА», а також громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, з вимогою про визнання недійсними угод та акту прийому-передачі майнових прав, не зазначив правових підстав, тобто передбачених відповідною нормою права повноважень податкового органу для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище вимогами, а отже, не дотримався п. 5 ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 50 КАС України.

Із позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СА.ГА.ПА» виникли господарські відносини відповідно до договору на виконання сільськогосподарських робіт №01/4 від 01.04.2013 року. На думку позивача, під час укладання даного договору було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки у ТОВ «СА.ГА.ПА» були відсутні належні документи, які б підтверджували право власності на земельну ділянку та врожай соняшника, який є спірним майном, у зв'язку з чим, відповідач не мав права ним розпоряджатись. Неправомірне розпорядження цим майном, на думку позивача, виразилось в укладанні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору застави врожаю соняшника, розташованого на земельній ділянці: поле НОМЕР_1 площею 162 га Гуляйпільської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області. Під час судового розгляду цивільної справи Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_2 до Верхньодніпровської ОДПІ про визнання недійсною угоди на проведення торгів та договору купівлі-продажу посівів соняшника на корені, ОСОБА_2 як позивачем було надано у якості доказів договір на виконання сільськогосподарських робіт № 01/4 від 01.04.2013 року разом із додатками у вигляді акту прийому-передачі виконаних робіт від 10.05.2013 року, які податковий орган шляхом звернення до адміністративного суду просить суд визнати недійсними.

При цьому, на підтвердження своїх повноважень щодо заявлених ним позовних вимог позивач посилається на ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

З наведеного в адміністративному позові обґрунтування позовних вимог та зазначених норм матеріального права судом не встановлено наявності у спірних правовідносинах публічно-правового спору, який виник між відповідачами та податковим органом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, пов'язаний з укладанням ТОВ «СА.ГА.ПА» та ОСОБА_1 договору № 01/4 від 01.04.2013 р. на виконання сільськогосподарських робіт, та інших документів, пов'язаних з виконанням даного договору, які позивач просить визнати недійсними. При цьому, слід зазначити, що функції органів державної податкової служби визначені ст. 19-1 Податкового кодексу України, серед яких здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, здійснення контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності, правильності визначення об'єктів оподаткування та обчислення податків і зборів, забезпечення ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та інші. У позовній заяві позивачем не наведено посилання на жодну з функцій податкового органу, на виконання якої він звертається до адміністративного суду із зазначеним позовом про визнання недійсними угод.

Більш того, чинним законодавством взагалі не передбачено можливості оскарження в адміністративному суді акту прийому-передачі майнових прав, який не є правочином.

Натомість, з наведеного у позовній заяві обґрунтування вбачається лише наявність спірних правовідносин з питань постановки на облік посіву соняшника як безхазяйного майна та його реалізацію як швидкопсувного. Проте, зазначені спірні правовідносини є предметом розгляду по цивільній справі №2/205/1904/14, що перебуває в провадженні Ленінського району м. Дніпропетровська.

З огляду на сукупність викладених обставин, позивачу як контролюючому органу, з посиланням на конкретні норми чинного податкового законодавства, необхідно обґрунтувати наявність у нього правових підстав та відповідних повноважень на звернення до суду з даними позовними вимогами у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 50 КАС України, шляхом викладення тексту нової позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без руху.

Позивачу надати строк до 26 вересня 2014 р. для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: обґрунтування наявності правових підстав відповідних повноважень податкового органу для звернення до суду з даними позовними вимогами у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 50 КАС України, шляхом викладення тексту нової позовної заяви.

Роз'яснити позивачу, що у відповідності до п. 1. ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. В. Чорна