Рішення № 40993694, 21.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8590/14 Справа № 202/35688/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Ремез В.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого - Ремеза В.А.,

Суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

при секретарі - Єремейчук О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту ПАТ «Державний ощадний банк України»,

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013р. за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013р. ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що відповідач за депозитним договором № СС 10-162 від 31.01.2009р. вклад «Строковий пенсійний ощадного банку» не повернув кошти у повному обсязі, а саме суму 21 421,15грн., а тому позивач просила стягнути з відповідача зазначену суму та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2013р. позов ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за Договором № СС 10-162 від 31.01.2009р. вклад «Строковий пенсійний ощадного банку» в сумі 21 421,15грн.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 214,21грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 31.01.2009р. між ОСОБА_2 та ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є відповідач по справі ПАТ «Державний ощадний банк України», було укладено договір № СС10-162 на вклад «Строковий пенсійний ощадного банку» у національній валюті для фізичної особи, і в той же день ОСОБА_2 внесла на рахунок 20 000грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору вкладник вносить, а банк приймає на депозитний рахунок № СС 10-162 на умовах Договору кошти в сумі 20 000грн. Днем повернення депозиту є 01.02.2010р. Згідно з п. 1.2 Договору, відсоткова ставка за Депозитом встановлюється в розмірі 17 %.

Згідно п. 1.3. Договору сплата відсотків за користування Депозитом здійснюється щомісячно.

Відповідно до п. 2.6 Договору, вкладник може поповнювати рахунок додатковими внесками, сума яких не обмежується. 02.12.2009р. ОСОБА_2 внесла додатково на рахунок 10 000грн.

01.02.2010р. ОСОБА_2 додатково внесла на рахунок 10 000грн. 01.12.2010р. ОСОБА_2 додатково внесла на рахунок 10 000грн. 02.03.2011р. ОСОБА_2 додатково внесла на рахунок 30 000грн. 01.07.2011р. позивач додатково внесла на рахунок 20 000грн. Таким чином позивач внесла на рахунок депозитного договору 100 00грн.

Згідно з п. 2.1 Договору, нарахування відсотків починається з дня, наступного за днем зарахування коштів на Рахунок, а в разі внесення готівкою - з дня, наступного за днем фактичного внесення готівки.

Згідно п.2.8 Договору, після закінчення строку, вказаного у п. 1.1 Договору, Депозит підлягає перерахуванню на рахунок, вказаний у п. 4.1.4 Договору, а в разі відсутності такого рахунку продовжує зберігатися на Рахунку без подальшого нарахування процентів до моменту вилучення Вкладником Депозиту.

Відповідно до п. 2.9 Договору, Договір може бути пролонговано за згодою сторін на умовах, які діятимуть в Банку на момент пролонгації, про що Вкладник повідомляє банк за 5 робочих днів до спливу строку, зазначеного в п. 1.1 Договору. Пролонгація договору оформлюється шляхом підписання додаткової угоди, яка є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1.4 Договору визначено забезпечення повернення Депозиту шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1, відкритий у 8420/0199 306340, або шляхом видачі готівкою.

Пунктом 4.2.7 укладеного Договору встановлено обов'язок Вкладника при намірі пролонгації Договору за 5 робочих днів до закінчення строку, вказаного у п.1.1 Договору з'явитись в установу Банку і оформити Додатковий договір до Договору або укласти новий договір.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У відповідності з ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Враховуючи наведені обставини та норми права, якими регулюються виниклі між сторонами правовідносини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором № СС10-162 від 31.01.2009р. в сумі 21 421,15грн. не підлягають задоволенню, оскільки згідно умов укладеного Договору, проценти за користування коштами Банком нараховувались лише на суму 20 000грн., за період з 31.01.2009р. по 02.12.2009р., а з 02.12.2009р. по 01.02.2010р. на суму 30 000грн. на загальну суму 3 677,17грн.

Що ж стосується внесення ОСОБА_2 інших сум на депозитний рахунок, які надійшли на рахунок після спливу строку дії депозитного договору вклад «Строковий пенсійний ощадного банку», а саме 01.02.2010р. поповнення рахунку на 10 000грн., 01.12.2010р. поповнення рахунку на 10 000грн., 02.03.2011р. поповнення рахунку на 30 000грн., і 01.07.2011р. поповнення ОСОБА_2 рахунку на 20 000грн., то вимоги позивача про нарахування Банком відсотків на вказані суми не ґрунтується на положеннях укладеного Договору та нормах права, оскільки ОСОБА_2 не зверталась до Банку в порядку п. 4.2.7 укладеного Договору для пролонгації Договору, і Додатковий договір, або новий договір між сторонами не укладався, а тому у відповідача не було підстав для нарахування відсотків на грошові кошти, які позивач вносила на рахунок після закінчення строку дії договору.

21.08.2012р. ОСОБА_2 звернулася з заявою до відповідача про розірвання договору та з вимогою повернення їй внесених коштів, в сумі 100 000грн., і Банк повернув позивачу грошові кошти в сумі 78 578,85грн., відмовивши у поверненні решти суми у розмірі 21 421,15грн., оскільки за записами в ощадній книжці, з дати укладення договору по день подання заяви ОСОБА_2 останній були сплачені помилково проценти за депозитом в сумі 24 610грн., тоді як фактично за депозитним договором підлягали виплаті проценти на загальну суму 3 677,17грн., у зв'язку з тим, що договір депозиту не було пролонговано на інший строк після його закінчення 01.02.2010р., а тому сума в розмірі 21 421грн. як безпідставно отримана ОСОБА_2 під час виплати відсотків була утримана з позивача під час повернення депозитних коштів, і наведені обставини не свідчать про порушення прав позивача ОСОБА_2, оскільки відповідач діяв в межах умов укладеного між сторонами депозитного договору і охоронюваних законом інтересів позивача не порушував.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Оскільки судом не було враховано наведені обставини та норми права, якими регулюються виниклі між сторонами правовідносини, рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів.

Також з ОСОБА_2 у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги підлягають стягненню судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги в порядку ст. 88 ЦПК України на користь відповідача в сумі 121,80грн.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013р. скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судові витрати в сумі 121грн.80коп.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді